Мірошниченко наврочив. Як український журналіст став "шпигуном" в Білорусі
Спочатку посольство Білорусі ухилялося від будь-яких офіційних коментарів, але за неофіційною інформацією стало відомо, що Шаройко був затриманий за підозрою в шпигунстві проти Республіки Білорусь. Як розповіла його дружина Олена, перед затриманням білоруські силовики провели обшук на його квартирі. У Національній спілці журналістів України уточнили, що Павла Шарайко затримали ще 25 жовтня. У той же час генеральний продюсер "Українського радіо" Дмитро Хоркін розповів, що близько двох тижнів Павло Шаройко не виходив на зв'язок. Всі спроби редакції додзвонитися до нього і його родичів не давали результату. Без відповіді також залишалися повідомлення редакції, надіслані на електронну пошту. На подію вже відреагував МЗС України. До журналіста допущений консул. Арешт українського журналіста в Білорусі - це звичайно ж сигнал. От тільки про що?
Те, що відбувається зараз між Україною і Білоруссю можна сміливо назвати ескалацією. Градус постійно підвищується. І якщо ще кілька місяців тому Білорусь була лише територією, на якій вільно діяли російські спецслужби, то з арештом Шаройко стає очевидним, що перед нами вже випробуваний гібридний арсенал: захоплення заручників, абсурдне звинувачення і незмінне запевнення в дружбу і мир між народами.
Глава МЗС Білорусі Дмитро Мирончик після різкої заяви не забув додати, що Білорусь "щиро бажає миру сусідній Україні і підтримує ведення миротворців на Донбас". Після того, як в ООН була проголосована українська резолюція по Криму, перший віце-спікер Верховної Ради України Ірина Геращенко назвала позицію Білорусі, проголосувала проти - "другим ножем у спину України".
Тут варто уточнити, що попередню резолюцію ООН, де Росія називалася дивною-окупантом, а Крим - окупованою територією, представники Білорусі в ООН намагалися зняти з голосування, як не підпадає під компетенцію комітету з соціальних і гуманітарних питань. Не зайвим буде згадати також, що Білорусь і Російська Федерація є не просто союзниками. Мова про справжнісінькому союзній державі зі спільними кордонами. На території Білорусі перебувають російські військові бази. Зберігаючи з цією країною стабільні відносини, що Україна ніколи не мала ілюзій, чию сторону насправді підтримує режим Лукашенка. Немає нічого дивного в тому, що Ірина Геращенко відреагувала так, як вона відреагувала. А от звинувачення України білорусом Мірончиком - це зовсім інше.
У МЗС Білорусі жорстко відповіли на критику українських політиків з приводу голосування Білорусі в ООН і співпрацю з Росією. Тобто не тільки на Ірину Геращенко, але ще й на слова екс-депутата ВО "Свобода" Ігоря Мірошниченка. В ефірі "112 каналу" він примудрився закликати ввести візовий режим з Білоруссю і створити диверсійно-розвідувальні групи на території цієї країни. А тепер читаємо заяву Мирончика: "Викривальні" одкровення та підрахунок "ножів у спину" адресовані української аудиторії і є черговою спробою привернути до себе увагу. Але коли за цим слідують заклики створювати "серйозні диверсійно-розвідувальні групи" і "проводити диверсії" на території Білорусі - це вже за межею політичного піару. Тут потрібно увагу або лікарів, або правоохоронних органів. А краще - і тих, і інших", - заявив Мирончик. Слова першого віце-спікера Верховної Ради України Ірини Геращенко прирівняли до особистого думку колишнього нардепа, розраховане виключно на виборців партії "Свобода". Фактично, виступом Мірошниченко білоруська сторона маргинализировала позицію України. Але головне, нашу країну виставили неадекватною, виправдавши тим самим і ганебну позиції Білорусі по резолюції ООН і арешт українського журналіста. І все це тільки тому, що колишнім депутатам не дають спокою лаври Жириновського.
І тут виникає питання, а чи дійсно політичний успіх на майбутніх виборах варто закликів до диверсійної діяльності на території сусідніх держав? Особливо, якщо врахувати, що вони обов'язково будуть використані проти нашої країни? І друге - не відгукнуться слова про необхідність "інформаційно-диверсійних груп" українському журналісту, заарештованого за звинуваченням у шпигунстві проти Білорусі. Сьогодні ніхто не може дати таких гарантій. І головне, коли ж ми навчимося думати перед тим, як вимовляти політичні слогани на догоду своєму електорату? Війна - це не передвиборча компанія. Схоже, багато українські політики час від часу забувають про це.