Війна і вибори. Яку гру Порошенко веде з Путіним у протоці

Буквально за два дні ситуація в Україні кардинально змінилася. 25 листопада в нейтральних водах біля Керченської протоки росіянами були атаковані і захопили три кораблі ВМС України (бронекатери "Бердянськ" і "Нікополь" і буксир "Яни Капу"). Вже наступним ввечері Верховна Рада після довгих дискусій дала згоду президенту на введення воєнного стану в 10 областях на 30 днів. Сталося це за чотири місяці до президентських виборів. І навряд чи потрібно доводити, що всі ці події суттєво позначаться на внутрішньополітичному житті і насамперед на час президентської кампанії.

Перша спроба кораблів ВМС України пройти через Керченську протоку відбулася 23 вересня. Вона виявилася нервовою, але благополучній: з Одеси під Керченською мостом в порт Маріуполя пройшли корабель управління "Донбас" і морський буксир "Корець". Росіяни такого нахабства не очікували і на захоплення українських кораблів не зважилися.

Відправляючи через два місяці інші три кораблі в похід тим же маршрутом, Петро Порошенко знав, що можуть бути три варіанти розвитку подій: або кораблі знову благополучно пройдуть під Керченською мостом, чи росіяни їх не пропустять і примусять повернутися додому, або росіяни їх не тільки не пропустять, але і атакують. Путін вибрав третій варіант, і напевно це не стало для Порошенка великою несподіванкою, як і для екіпажів, які знали, на який ризик вони йдуть.

Можна довго сперечатися про мотиви, якими керувався президент, задумуючи цю військову операцію, але з точки зору перспектив на майбутнє важливіше ті результати, які він отримав чи розраховує отримати в найближчі чотири місяці, тобто до виборів. Зрозуміло, зараз не час для підбиття якихось остаточних підсумків - мову можна вести лише про тенденції та шанси.

Нові дрова у багаття спору про війну та світі

Порошенко зробив тему війни з Росією темою номер один у внутрішньополітичній порядку денному. Підвищення тарифів на газ, протести "евробляхеров", незнайдені замовники нападів на активістів, незадоволеність суспільства результатами боротьби з корупцією - ці та інші подібні теми враз пожухла і відійшли на задній план.

Звичайно, Петро Олексійович щосили намагається, щоб тема війни звучала в вигідною йому інтерпретації - відображення російської агресії. Але це не означає, що його конкуренти перестануть робити акцент на іншому - на необхідність встановлення миру на Донбасі, тепер ще й з додатковим пунктом про відновлення мирного судноплавства в Азовському морі і Керченській протоці. І що вони припинять висувати власні стратегії досягнення цієї мети. Коротше, можна точно стверджувати, що Порошенко підвищив ставки, але ось виросли його шанси виграти - це поки під великим питанням.

Битва за "біло-блакитний" електорат

Області, де введено воєнний стан, це переважно (крім Вінницької, Сумської та Чернігівської) області колишнього "біло-блакитного" поясу. Припустимо, на 30 днів там буде істотно пригнічена проросійська пропаганда. І на прикладі наших кораблів і моряків, захоплених і заарештованих всупереч двосторонньою угодою і міжнародного морського права, буде йти пропаганда про те, що Росія - ворог і агресор. Але навряд чи влада зважиться посадити на жорстку інформаційну дієту 10 областей. Але навіть якщо і зважиться, то навряд чи за місяць проросійські настрої в "біло-блакитному" поясі істотно схуднуть.

Тим часом Путін продовжує вести пропаганду діями. Насамперед - блокадою Маріупольської та Бердянської морських торговельних портів: торгові судна не можуть ні вийти звідти, ні потрапити туди, оскільки РФ не пропускає їх через Керченську протоку. Очевидно, Путін має намір продовжувати так діяти, щоб спонукати жителів українського Приазов'я всіма фібрами душі бажати якнайшвидшого усунення Порошенка з президентської посади. І термін цієї пропаганди не обмежений 30 днями.

Помста вхолосту

Петро Порошенко отримав можливість показати українським виборцям свою рішучість і здатність мстити Росії. Міністр закордонних справ Павло Клімкін ще 26 листопада, виступаючи у Верховній Раді, озвучив три можливі кроки: біометричний візовий режим з РФ, розрив дипвідносин з РФ, припинення імпорту з РФ товарів, яким ми можемо знайти заміну. Ці та інші подібні кроки - це опції, які президент може використовувати не обов'язково під час військового стану. Наприклад, він може ввести якусь одну опцію в січні, іншу в лютому, третю в березні - щоб підтримувати ситуацію в тонусі до самих виборів.

Але не факт, що це додасть Порошенко багато нових прихильників. Для цього помста повинна завдати ворогові видимий збиток. Однак зараз в нашому арсеналі, по суті, є лише такі санкції, які здатні дати в основному символічний ефект.

Бажане і дійсне

Звичайно, Порошенко хотів би пред'явити українцям міжнародні заходи впливу на РФ, які мали б більш серйозний ефект. Наприклад, в інтерв'ю Bild, опублікованому 29 листопада, він висловив сподівання, "що країни - члени НАТО готові ввести суду в Азовське море, щоб допомогти Україні", і заявив, що світ повинен "негайно ввести додаткові санкції проти РФ. Проте ймовірність того, що до березня (тобто до виборів) колективний Захід зробить хоч що-небудь, щоб покарати Росію, невисока. Швидше за все, будуть тільки вираження глибокої заклопотаності і безплідні умовляння Путіна відпустити українських моряків.

Втім, Порошенко зможе пред'явити свій успіх фінансову допомогу Україні з боку МВФ і ЄС в умовах воєнного стану. Також імовірна нова допомогу озброєннями з боку США, Канади, Великобританії. Навіть якщо надання цієї допомоги було заплановано раніше, Петро Олексійович зможе назвати її проявом солідарності з Україною після російського нападу на українські кораблі.

Кораблі НАТО і Конституція

Також Порошенко зможе використовувати цей напад як додатковий наочний аргумент на користь вступу в НАТО. А разом з тим - як додатковий привід акцентувати на своєму прагненні привести Україну в НАТО. Нагадати, що цей курс підтримує більшість виборців. І що переклад Міноборони і ЗСУ на принципи і стандарти НАТО йде повним ходом (для допомоги у цій справі на днях до Києва прибув стратегічний радник від США Кіт Дейтон).

Все це може зіграти вже в лютому або березні, якщо Верховна Рада вирішиться остаточно проголосувати за внесення до Конституції змін, які стверджують курс на вступ до НАТО і ЄС. Але може і не зіграти - якщо народні депутати вважатимуть за краще відкласти це питання на час після президентських виборів. Не виключено, що Порошенко буде наполягати на якнайшвидшому голосуванні як на спосіб помститися Путіну за полонених моряків і захоплені кораблі.

Військові - теж виборці

Ще один важливий аспект: Порошенко введенням військового стану вже істотно підвищив свій рейтинг в армії і серед тих, хто повернувся з фронту. У них логіка проста: де-факто Росія стала вважати Керченську протоку своїм з моменту анексії Криму, зараз вперше Україна почала всерйоз (навіть з використанням кораблів) боротися за своє право вільно користуватися цим протокою. Звичайно, це не означає, що їм не терпиться повоювати. Але їм хочеться, щоб інші українці не забували про те, що ми в стані війни.

У той же час команда Петра Порошенка і він сам постійно нагадувати виборцям, як Тимошенко, Ляшко, "Самопоміч" чинили опір введенню воєнного стану та в кінці кінців урізали його до 10 областей. Фраза, яка вирвалася у Тимошенко в парламенті 26 листопада, що в разі введення воєнного стану українські військові будуть вриватися в житло українців", ще довго буде їй щикатись.

Вірю - не вірю

Помітно, що медіа-активність Порошенко зараз зросла в рази. І схоже, він не збирається її повертати. Але це ще не гарантує, що він переконає українців у своїй правоті.

В кінцевому підсумку виборцям належить вирішувати на виборах, виправдано чи ні він відправив наші кораблі намагатися пройти через протоку. Деякі конкуренти президента напевно будуть звинувачувати його в тому, що він зробив це заради перемоги на виборах, знаючи, що їх чекає в'язниця в Росії. Команда Порошенка і він сам підкреслюють, що Україна ніяк не може відмовитися від свого права вільного судноплавства через Керченську протоку і Азовське море до своїх портів у Маріуполі та Бердянську. "Це наше море, це наші порти. І ми ніколи не будемо питати дозволу, як нам ходити по своїй території", - заявив Порошенко 28 листопада.

Якщо раптом Ляшка, Тимошенко чи хтось інший скаже, що через Керченську протоку не потрібно було боротися, Порошенко одразу ж зможе сказати: "Точно так само він (вона) буде здавати наші території на Донбасі". Але у конкурентів є інший варіант: звинувачувати його в тому, що він вплутався в завідомо програшний бій, погано організував військову операцію і не забезпечив нашим кораблям надійний захист, в результаті чого екіпажі потрапили в полон. У будь-якому разі 24 наших моряків у московському полоні - це занадто серйозний, більш того, психологічно дуже важкий фактор, щоб від нього можна було просто відмахнутися, пославшись на якусь вищу необхідність.

Замість підсумків

Цілком можливо, що для багатьох виборців вирішальне значення будуть мати не юридичні або логічні аргументи і навіть не емоційні (моряків шкода, але і здавати протоку без боротьби ганебно). А чисто азартні. Як апетит приходить під час їжі, так азарт - під час сутички.

Щоб розпалити в електораті азарт "покарати Росію", Порошенко повинен продемонструвати реальні (або, на худий кінець, зобразити уявні) успіхи в цьому напрямку. Інакше у електорату може посилитися інший азарт - "покарати Порошенко" за 24 полонених моряків.