Виробництво з нуля. Чи отримають ВСУ рекордне число броньовиків
У цьому зв'язку вкрай цікавим виглядає нещодавня заява ДК "Укроборонпром", що на чотирьох заводах концерну освоєно корпусне виробництво і вони готові виконати ймовірний замовлення на не менш ніж 100 БТР в 2019 р.
Тут варто згадати, що за весь час війни (вірніше, за 2014, 2016 та 2017 рр..) военпром зміг видати війська всього 114 БТР-3/4: 32 у 2014 р., 36 в 2016-му і 46 в 2017 р. тобто нині — після налагодження виробництва корпусів на Київському бронетанковому заводі, Харківському КБ машинобудування ім. А. А. Морозова, заводі ім. В. А. Малишева і Житомирському бронетанковому заводі — зброярі готові в рік видати більше, ніж за попередні три.
Причому, по всій видимості, упор буде зроблений на саму сучасну модифікацію БТР-4 — БТР-4МВ1, представлений у Києві на торішній виставці "Зброя та безпека — 2017". Основною відмінністю від попередніх модифікацій є абсолютно новий корпус — замість архаїчного носового вузла з бронестеклами і дверима був поставлений новий зі значним кутом нахилу і з розміщенням механіка-водія і командира в окремих люках.
Крім того, в кормовій частині для виходу десанту розміщена відкидна апарель (в якій є додаткова двері), а броньовий захист корпусу була відчутно підвищено з рівня STANAG 4569 Level 2 до рівня Level 3 (хоча і це явно недостатньо за сучасними мірками).
Правда, залишається питання з оснащенням БТР двигуном. З одного боку, представники ДК "Укроборонпром" говорять про розширення виробництва дизельних двигунів 3ТД на заводі ім. Малишева, з іншого — останні модифікації того ж БТР-4 відрізнялися установкою німецького дизельного двигуна Deutz BF6M1015CP потужністю 450 л. с. Що в підсумку буде стояти на вітчизняних машинах — велике питання.
Не зовсім зрозуміло, як пройшло імпортозаміщення російських деталей. Так, в БТР-4 зразка 2014 р. кількість деталей з РФ становило 45%, ще 45% були українськими, а 10% імпортувалися з інших країн. І хоча до 2017 р. Україна почала самостійно виробляти вже 88% агрегатів і вузлів для БТР - 4, проте, як заявляли різні офіційні особи "Укроборонпрому", 12% все ж залишалися імпортними, в тому числі і російськими.
Взагалі ситуація з бронетранспортерами в нашій армії складається катастрофічна.
Парк БТР-80 — основний машини армії — за чотири роки війни зменшився як мінімум на 115 машин (з приблизно 400). БТР-70, які почали масово ставити в дію, так і не змогли повноцінно замінити більш сучасні машини. Хоча вітчизняні фірми масово пропонують варіанти модернізації, однак жоден з них не прийнятий на озброєння. Хоча бронетранспортери, як і раніше, складають основу механізованих бригад.
У підсумку ті ж частини НГУ здебільшого озброєні ще більш давніми БТР-60. Не все зрозуміло і з вітчизняними БТРами. Так, десантники (або правильніше десантно-штурмові війська) фактично забракували БТР-4, залишивши на озброєнні тільки різні модифікації БТР-3. Поставлені в 25-ю бригаду "четвірки" передали на озброєння 92-ї окремої механізованої бригади. Знову-таки не припали до двору 25-ке і новітні БТР-70ДИ від Миколаївського ремонтно-механічного заводу.
У будь-якому випадку якщо вітчизняні підприємства отримають серйозний контракт на поставку в ЗСУ БТР-3 і 4, то це стане серйозним стимулом і для експорту. Адже машини, як і раніше користуються стабільним попитом.
Так, у 2017 р. Індонезія купила п'ять плаваючих БТР-4М для оцінки можливостей переозброєння свого Корпусу морської піхоти. Поки про закупівлю великої партії не йдеться, але індонезійські військові вкрай позитивно оцінили якості нашого бронетранспортера.
Буквально недавно (з 13 по 16 червня) в Україні перебувала делегація міністерства оборони Королівства Таїланд на чолі з заступником міністра оборони Чайчаном Чангмонгколом. У числі іншого обговорювалася і можливість спільного виробництва бронетранспортерів нашими двома країнами.
Звичайно, в умовах війни постачати техніку за кордон не дуже правильно, однак не варто забувати, що в початковий період війни саме з допомогою грошей із зарубіжних контрактів наші бронетанкові заводи змогли закрити значні прогалини в оснащенні ВСУ бронетехнікою, займаючись зняттям з зберігання техніки радянського виробництва.
У будь-якому випадку придбання вітчизняної техніки набагато привабливіше в наших умовах за співвідношенням ціна–якість, ніж навіть закупівля техніки за кордоном.
