Прогноз Інститута майбутнього: Як розвиватимуться події на Донбасі в 2021 році

Про це йдеться у повідомленні УІМ в Facebook, передає "ДС".

"До кінця 2020 року так званий "план А", яким передбачена ціла низка поступок на рівні ТКГ (ігнорування присутності так званої "СЦКК" НЗФ у встановлених Рамковим рішенням ТКГ від 20.09.2016 зонах безпеки, порушення домовленостей про режим припинення вогню від 22.07.2020) заради проведення зустрічей у Нормандському форматі, показав свою недієздатність.

Зважаючи на численні висловлювання учасників української делегації в ТКГ, Україна перейде до так званого "плану В", яким передбачається миротворча місія ОБСЄ.

Ця концепція детально обговорювалася в 2016 році, але і тоді, і зараз ця ідея мала небагато спільного з реаліями конфлікту:

• будь-яка місія з підтримання миру може стати успішною, тільки якщо сторони мають чинний рамковий договір, який де-факто припиняє насильство;
• Мінські домовленості, очевидно, не є таким договором;
• заплановане озброєння місії стрілецькою зброєю − зрозуміло, недостатня міра;
• щоб охопити окуповану територію і непідконтрольну українській владі ділянку україно-російського кордону, місія повинна бути надзвичайно численною.

Так, ця ідея трансформувалася українською делегацією в ТКГ під час підготовки плану розблокування переговорів – учасники процесу запропонували доукомплектувати СММ ОБСЄ ще 1500 співробітниками, причому зробити це ще до середини грудня 2020-го. Такий підхід не зовсім реалістичний: в зазначені терміни неможливо набрати стільки персоналу та перепланувати бюджет Спеціальної моніторингової місії. В описаному в "плані Кравчука" варіанті так званий "план В" неможливо реалізувати. "Компроміс", якого вийде досягти з РФ у цьому напрямі, може бути лише переосмисленням старої російської ідеї про "збройну охорону ОБСЄ на лінії розмежування", і лише в обмін на чергові політичні поступки, наприклад, затвердження "дорожньої карти", створеної на основі "плану Кравчука" і плану, підготовленого РФ та презентованого НЗФ, через голосування Верховної Ради.

План "С", про який раніше згадував Вадим Пристайко, й аспекти, про які розповідали депутати від "Слуги народу" під час своєї поїздки на позиції українських військовослужбовців, а також висловлювався радник голови української делегації в ТКГ Олексій Арестович, – "план "Стіна". Під ним Пристайко мав на увазі тимчасову відмову від переговорів про відновлення територіальної цілісності. Цей план також не вдасться реалізувати в найближчій перспективі, оскільки Україну одразу звинуватять у виході з чинних переговорних форматів.

Крім цього, Росії невигідна відмова від виснаження наших ресурсів шляхом ведення бойових дій низької інтенсивності. Тому будь-які спроби відмовитися від наявних переговорних форматів\ "відрізати" окуповані території призведуть до чергової ескалації і, можливо, силових провокацій далеко за лінією розмежування.

Тим не менш, гуманітарна складова "плану "Стіна", яка передбачає максимальне виведення людського ресурсу з окупованих територій (робота з абітурієнтами з ОРДЛО, програми переселення тощо), може бути реалізована без серйозних ризиків для складової безпеки", — вважають в УІМ.

Також УІМ спрогнозував можливі сценарії для окупованих територій і переговорних процесів.

• "Затягування переговорного процесу через елементи ускладнення: миротворці, поява нових структур всередині ТКГ, самостійних додаткових форматів. Спроби домовитися про конфігурацію миротворчої місії нічим не закінчаться, якщо це не буде місія на лінії розмежування. Згода України на миротворчу місію виключно на лінії розмежування і через механізм прямих переговорів з НЗФ (на чому наполягатиме РФ) означатиме згоду на фіксацію окупації у наступні роки. Також це призведе до поступової легалізації підконтрольних Росії НЗФ в якості сторони військового протистояння та наявних переговорних форматах.

Цей сценарій може розглядатися як імовірний у разі наполегливих і непродуманих спроб українських учасників переговорів реалізувати так званий "план Б". Під час реалізації цей самий сценарій можуть спробувати позначити як "план С", представивши як "відсікання території". Але на повноцінне відсікання цих територій від України РФ не піде. Це може бути тільки ілюзією відмови від "повернення ОРДЛО тут і зараз", насправді це політична пастка у вигляді визнання НЗФ стороною.

• Ні миру, ні війни або збереження статус-кво за допомогою зіткнення в рамках ТКГ непримиримих позицій сторін і подальшого ігнорування порушень режиму припинення вогню\вимог безпеки для точок відведення. Це концепція, яка поступово вичерпує себе. При такому сценарії порушення з боку РФ і підконтрольних їй НЗФ будуть ставати дедалі явними й відкритими, й українська сторона буде змушена реагувати. Відсутність реакції призведе до подальшого розколу всередині українського суспільства, частина якого й без того болісно сприймала останні ініціативи і проявила безпрецедентний інтерес до того, що відбувається на Мінському переговорному майданчику, а також до посилення політичного й силового тиску з боку РФ. Відповідна реакція все одно залишить ініціативу за російською стороною, змушуючи Україну поступатися в кожному новому раунді.
• Форсована реінтеграція або згода на політичні вимоги РФ через "спільний план з розблокування ТКГ" на основі документів, презентованих від імені НЗФ та української делегації\зміни формату роботи політпідгрупи ТКГ\інших конфігурацій, при яких політичні вимоги РФ щодо легалізації незаконних збройних формувань частково або повністю задовольняються.

Цей сценарій не отримає широкої підтримки всередині українського суспільства, будучи неприпустимим як з політичної, так і з економічної точки зору. А втім, на сьогодні цей сценарій не варто відхиляти як неймовірний", — йдеться в повідомленні УІМ.