Арахамія або Яневський? Кого Зеленський відправить послом в США
Ось уже кілька місяців Україна і США вибудовують свої відносини без послів у Вашингтоні та Києві. Так, про відкликання Марі Йованович з 20 травня в Держдепартаменті США повідомили 7 травня. І лише через місяць, 18 червня, був призначений тимчасовий повірений у справах США Вільям Тейлор. Президент Володимир Зеленський ж звільнив посла України у Вашингтоні Валерія Чалого 19 липня. Тимчасовим повіреним став Андрій Яневський.
Питання призначення послів, як і раніше залишається відкритим і, очевидно, залежить як від роботи Тейлора в Києві, так і майбутніх переговорів Зеленського з американським лідером Дональдом Трампом. Є сенс припустити, що після 25 вересня, коли відбудеться їх зустріч в Нью-Йорку, стане ясна ситуація з принаймні новим послом України в США. На це натякає на недавнє інтерв'ю помічника Андрія Зеленського Єрмака, в якому він серед іншого торкнувся теми визначення наступника Чалого.
Ні, конкретне прізвище Єрмак не озвучив, але перерахував ряд критеріїв, за якими Офіс президента підбирає кандидатуру. Зокрема, помічник Зеленського зазначив, що два дні проводив зустрічі в Конгресі і Білому домі і зрозумів - послом повинен бути "людина нової формації", оскільки Україні потрібні нові відносини з США. Крім того, посол повинен розбиратися в американській внутрішньої політики, володіти хорошим англійською мовою, а також "не боїться ламати стандарти, вміє комунікувати і є заповзятливим". Чесно кажучи, в деякому роді критерії суперечливі: з одного боку, це має бути людина "нової формації", мабуть, за аналогією з проведеними в Раду під брендом Зеленського новачками, а з іншого - добре розбиратися у внутрішній політиці Сполучених Штатів, що більшою мірою відноситься до професіоналів - кадрових дипломатів.
Ймовірно, кандидатура посла буде залежати від вибору Офісу Зеленського між професіоналізмом та лояльністю в сукупності з якою-ніякої підкованістю у внутрішній і зовнішній політиці. Враховуючи, що зараз Офісу Зеленського потрібен показовий прорив у відносинах з Вашингтоном, а точніше, з адміністрацією Дональда Трампа, було б ризиковано відправляти в Штати непрофесіонала, який може спіткнутися на рівному місці і занапастити всю цю складну гру. Тому, швидше за все, кандидати Зеленському будуть пропонуватися безпосередньо Міністерством закордонних справ, причому з числа, можливо, не "яскравих" фігур, але ефективних і компетентних. А що до "нової формації", то команда Зеленського вже демонструвала своє вміння до такої відносити і старожилів політики.
Профі
Якщо говорити про професіоналів, кадрових дипломатів, то потенційними кандидатами можуть бути діючі керівники українських дипмісій у Сполучених Штатах. До таких відноситься, наприклад, тимчасовий повірений у справах України в США Андрій Яневський, раніше колишній першим секретарем дипмісії, а також радником з політичних питань. До того ж молодий, активний. Крім нього слід згадати генконсулів в Нью-Йорку - Олексія Голубова; у Сан-Франциско - Сергія Альошина; в Чикаго - Ларису Герасько.
Далі. Наприкінці липня "BBC Україна" з посиланням на свої джерела повідомило, що в якості кандидатів на посаду посла України в США розглядаються Геннадій Надоленко та Олег Шамшур. Хоча Єрмак в інтерв'ю сумнівався, що інформація про призначення Надоленко або Шамшура відповідає реальності, все ж варто враховувати і ці кандидатури. Тому як обидва мають досвід роботи в США. Надоленко у 1994-1996 рр. був аташе відділу США і Канади Управління країн Європи та Америки в МЗС, в 1998-2003 рр. - третій і другий секретар посольства у США, 2007-2010 рр. - керівник торговельно-економічної місії у складі посольства в США. А Олег Шамшур був послом у Штатах протягом п'яти років - з 2005 по 2010 р.
Пам'ятаючи про пріоритетність американського вектора української політики, логічним буде припущення, що посаду посла взагалі можуть доручити кому-небудь з заступником міністра закордонних справ України, якщо не самому главі відомства Вадим Пристайко. Правда, Пристайко потрібен Зеленському в Києві, оскільки навряд чи в ОПУ є черга з альтернативних кандидатур на посаду міністра закордонних справ. А ось заступник міністра Сергій Кислиця цілком міг би очолити українське посольство у Вашингтоні, де він у свій час уже працював у період з 2001 по 2005 р.; або ж в. о. голови департаменту Америки в МЗС Олександр Шевченко. Хоча Шевченко здебільшого працював у Східному півкулі.
За заповітами Трампа
З іншого боку, Зеленський та його радники можуть схилятися в підсумку до того, що якщо є бажання, щоб емісар у Вашингтоні ні на йоту не відступав від заданої порядку денного у відносинах США, то головне - відданість президенту. І для цього не обов'язково потрібен дипломат. Тим більше що дипломатами Зеленський особливо себе побалувати не може. Згадати, як, приміром, Лана Зеркаль відмовилася від посади радника в адміністрації Зеленського.
І до того ж у Зеленського і Ко є прекрасний приклад в тій країні, з лідером якої український президент зустрінеться на полях Генасамблеї ООН. Йдеться, безумовно, про Дональда Трампа. Президент США вже всім довів своїми призначеннями, що на чолі кута при виборі кандидата повинні стояти не професійні навички та досвід, а лояльність в кубі. І призначенець, в першу чергу завдяки чітко налагодженому механізму державної системи, дуже часто виходить дуже навіть нічого. Обіймала посаду постпреда США при ООН екс-губернатор Південної Кароліни Ніккі Хейлі прекрасний тому приклад. Питання в тому, чи вийде у Зеленського успішно реалізувати такий підхід до кадрових питань. З одного боку, плюсом є те, що Зеленський не конфліктний на відміну від Трампа, простіше кажучи, він не великий дитина, який, образившись на машинку, яка не бажає їхати, куди він хоче, розносить всю ігрову кімнату. Який дістають Зеленським час від часу з шафи костюм українського Лукашенко - не в рахунок. З іншого боку, налагоджений механізм стримувань і противаг. У Штатах є, і він частково компенсує наслідки "політичних вибухів" Трампа, в тому числі в контексті роботи абсолютного новачка на тій або іншій посаді. В Україні такого немає. У Зеленського такого немає. На 100% переконливою монолітності теж, як виявилося, не є: нардеп "атакує" главу оборонного держконцерну, група депутатів під час голосування з кількох законопроектів псує всю малину всій фракції і т. п.
Тому при виборі нового посла в Штати ОПУ слід діяти дуже ретельно, балансуючи між лояльністю і певним рівнем професіоналізму. Щоб не вийшло, як у випадку з головою фракції СН Давидом Арахамией, який, наприклад, заявляв журналістам, що не читав головний фінансовий документ країни, тому що: а) все одно буде змінюватися (а навіщо порівнювати і аналізувати? Нардепи просто кнопки тиснуть); б) тому що ще потрібно "сьогодні ще, здається, вісім законів проголосувати", які він, схоже, теж не читав, оскільки довіряє їх авторам. І це не рядовий кнопконажиматель, а глава найбільшої в Раді фракції, що представляє політсилу, яка має монополію на всю владу в країні. Глава фракції СН згаданий не тільки з метою вказати на, м'яко кажучи, дивний підхід до законотворчості, але і з тієї причини, що Арахамія у понеділок, 23 вересня, очолив парламентську групу по зв'язкам з американськими колегами.
Це просто факт того, що команда Зеленського "підгрібає" під себе ведення діалогу з США на всіх напрямках, або ж Арахамія може в перспективі відправитися до Вашингтона? Глава фракції СН, звичайно, лояльний і відданий, але все ж не фахівець у зовнішній політиці, а от з роллю людини, що відповідає за комунікацію між фракцією/партією з журналістами, справляється непогано. Тому вірогідно швидше перше припущення. Так само і стосовно секретаря цієї групи нардепа від "Слуги народу" Святослава Юраша або заступника Арахамии і однопартійця Мар'яна Заблоцького. Так, Юраш навчався в Польщі, Індії, контактував з міжнародними організаціями, але цього явно недостатньо для того, щоб стати послом. Поки що. Заблоцький - досвідчений аграрій і економіст. Звичайно, розвиток економічного співробітництва з США є одним з пріоритетів Банковій, але якщо Заблоцького і "підвищувати" до рівня працівника дипмісії, то як керівника торговельно-економічного спрямування.
Більш перспективним у плані призначення послом в США виглядає ще один заступник Арахамии у парламентській групі - Валентин Наливайченко, який пройшов у Раду від "Батьківщини". У 2004-2008 рр. він був заступником міністра закордонних справ, а раніше - з 2001 по 2003 - обіймав посаду генконсула України у Вашингтоні. Проте важко повірити, що у Зеленського зважаться віддати крісло посла представнику партії Юлії Тимошенко, незважаючи на всі існуючі з нею домовленістю.
А ось сам Андрій Єрмак виглядає куди більш вірогідною кандидатурою, якщо виходити з критеріїв лояльність/досвід. Так, він кінопродюсер, але також і засновник "Міжнародної юридичної компанії", 20 років вже займається авторським правом та захистом інтелектуальної власності. Мабуть, йому й доручили взяти на себе діалог з адвокатом Рудольфом Джуліані. Якщо врахувати, що в тому ж інтерв'ю Єрмак заступився за Джуліані перед американськими конгресменами, то останній може віддячити його, шепнувши потрібні слова на вушко господареві Овального кабінету.
Однак у будь-якому випадку таке призначення не позбавляє від ризиків зіпсувати відносини з США, чого з меншою часткою ймовірності можна було б очікувати від кадрового дипломата. І вже найближчим часом, як обіцяв Єрмак, стане відома кандидатура наступника Чалого, а отже, й те, яким виявиться призначення - дипломатично або політично вмотивованим.
