Проєкт "Краб". Чому модернізація танка Т-64 може зайти не туди

Незважаючи на війну, яка триває вже шість років, наше оборонне відомство так і не змогло виробити чіткі вимоги до кожного виду озброєнь, які повинна мати в майбутньому українська армія. Особливо це стосується тих нечисленних зразків, які ще може виробляти наш військово-промисловий комплекс.

І характерний приклад - танкові амбіції генералів, які знову спливли на поверхню. Днями агентство Defense Express знову підняло питання про давно обговорюваний варіант модернізації основного бойового танка ЗСУ Т-64БВ силами Харківського конструкторського бюро з машинобудування.

Мова йде про проєкт "Краб", роботи по якому були відкриті в 2016 р., однак державного фінансування він так і не отримав. По суті, це варіант Т-64 з двигуном 6ТД потужністю 1200 к. с., посиленим бронюванням і новою системою управління вогнем. При цьому автори матеріалу стверджують, що наші генерали незадоволені термінами, які поставили харків'яни для реалізації проєкту, - п'ять років.

Тут важливо зазначити, що фактично мова може йти не про модернізацію, а про абсолютно новий танк, який лише віддалено буде схожий на Т-64. Адже установка такого потужного двигуна (зараз на Т-64БВ стоїть двигун 5ТДФ потужністю 700 к. с.) вимагатиме створення нової коробки передач, трансмісії, системи охолодження двигуна і багато іншого.

Це потягне за собою значне збільшення маси (яскравий приклад - "Оплот", на якому стоїть аналогічний двигун), яку точно не витримає існуюча ходова частина, її також потрібно буде посилювати. І це прекрасно розуміють розробники, оскільки попередньо роботи за таким проєктом велися раніше.

Отже, навіть у першому наближенні можна сміливо говорити про те, що проєкт "Краб" - дуже дорога і навряд чи потрібна в такому вигляді програма.

Для кращого розуміння варто поглянути на зарубіжний досвід, тим більше що не так давно в ЗМІ з'явилася детальна інформація про те, як польська військова промисловість освоїла модернізацію танків "Леопард 2А4" німецького виробництва до рівня 2PL. Серед іншого танк нової модифікації отримає нову гармату, адаптовану до нових видів боєприпасів, стара система гідравлічної стабілізації буде замінена на електричну. Також буде значно поліпшена система управління вогнем, у неї включать тепловізійну камеру 3-го покоління KLW-1 Asteria. А башта танка отримає додаткове бронювання - тут використаний турецький досвід бойового застосування таких танків в ході війни в Сирії.

З іншого боку океану американська армія стала отримувати на озброєння чергову модифікацію вже легендарного танка "Абрамс" - M1A2C. Нова машина відрізняється насамперед посиленим захистом і поліпшеною системою живучості. Американські інженери пішли по шляху встановлення новітнього комплексу радіозв'язку JTRS (Joint Tactical Radio System) і комплексу засобів захисту від саморобних вибухових пристроїв з дистанційним управлінням Counter Remote Control Improvised Explosive Device Electronic Warfare V3. А основним поліпшенням представляється модернізація системи управління вогнем для можливості використання новітніх боєприпасів: багатоцільового заряду ХМ1147 з програмованим детонатором та бронебійного підкаліберного Advanced Kinetic Energy.

Тобто напрями цілком очевидні - поліпшення системи управління вогнем, бронювання та встановлення сучасних систем підвищення живучості танка на полі бою. Навіть при технологічних можливостях Польщі і тим більше США, ні про які радикальні кроки типу встановлення більш потужного двигуна мова не йде.

Може, і нам варто підходити до наших можливостей більш розсудливо і обмежитись дешевими, але при цьому ефективними варіантами модернізації? У свій час був такий варіант модернізації, як, наприклад, Т-64Е. Так, двигун там меншої потужності, зате є можливість установки двох бойових модулів на вежі (включаючи зенітну гармату), посилене бронювання, прописана установка нової системи управління вогнем, системи динамічного захисту "Дуплет" або "Заслін". Загалом, досить хороша модифікація за свої гроші, правда, без особливого заділу на подальше поліпшення. Однак навряд чи це так вже актуально для конструкції Т-64, яка спочатку мала дуже мало можливостей для апгрейда.

І ще одне питання - а взагалі на нинішньому етапі варто Україні витрачати величезні гроші на серйозну модернізацію парку Т-64, не закладаючи можливості заміни знаряддя радянського калібру? Адже рішення про перехід на калібр НАТО 120 мм спричинить за собою повну переробку вежі з новим механізмом заряджання в кормовій частині. А це вже точно новий танк з абсолютно іншими характеристиками.

Зрозуміло, що військові намагаються дивитися в майбутнє, але, наприклад, на нинішньому етапі гібридної війни з Росією модифікація 2017 року того ж Т-64БВ цілком відповідає висунутим до танків вимогам. Мало того, по деяких позиціях модернізований таким чином танк навіть перевершує основний танк російської армії - Т-72Б3, який, по всій видимості, ще довго буде перебувати на озброєнні, так як очевидно, що проєкт "Армата" провалений остаточно.