Просування під Марьинкой. Що дасть ВСУ захоплення "Крокодила" і Конефермы (КАРТА)
Практично кожен день офіційні зведення рясніють повідомленнями про снайперських дуелях, підриви, обстріли та інші "принади" позиційної війни.
Однак на цьому тлі якось в тіні залишилося досить серйозне просування нашої угруповання на стратегічно важливому напрямку - Мар'їнському, де позиції противника найбільш уразливі.
Розуміння важливості позицій тут у командування бойовиків є ще з літа 2014 р., коли наші добровольці і бійці 93-ї механізованої бригади буквально на плечах відступаючого противника змогли увійти безпосередньо в Петровський район м. Донецька. На жаль, на той момент не було сил і засобів, так і в цілому командування АТО вкрай обережно ставилося до боїв у міській забудові. Адже в такому высокоурбанизированном просторі, як Донецьк (більше 1 млн жителів на початок війни), навіть не надто інтенсивних боїв втрати цивільного населення були б значні.
Розуміли свою слабкість і проросійські бойовики, які в червні 2015 р. спробували взяти під контроль Мар'їнку, щоб убезпечити себе цей напрямок. Але після досить значних втрат у Дебальцевської операції взимку саме бої під Марьинкой стали першою ластівкою того, що українська армія швидко вчиться. Крім знищення атакуючої штурмової групи, наша артилерія ще на підході практично повністю викосила оперативні резерви бойовиків. Вперше у війні активно використовувалися американські противоминометные РЛС, які і стали тим самим секретним компонентом перемоги.
Після цього Марьинское напрямок надовго стало больовою точкою, де рейдові дії сторін практично не припинялися ні на один день. Цілком буденним стали снайперські дуелі і мінування прифронтових територій.
Після весни 2018 р. ситуація і тут різко загострилася. По всій видимості, обидві сторони стали активно мацати діями диверсійно-розвідувальних груп оборону. При цьому дуже важливою обставиною було те, що, по-перше, тут знаходиться один з контроль-пропускних пунктів, по-друге, практично повністю відсутня нейтральна зона і тому ефективність обстрілу досить висока, так як відстані між позиціями невеликі.
І ось з початком весняної кампанії підрозділу ОТУ "Схід", а конкретно 24-ї механізованої бригади змогли значно змінити ситуацію на Мар'їнському напрямку. В першу чергу в кінці березня вдалося збити опорний пункт противника на пануючим над місцевістю териконі. Це так званий опорний пункт "Крокодил" на околиці Петровського району Донецька, з якого контролюється і дорога Красногорівка - Мар'їнка, і самі селища. Відео з безпілотника досить ясно показало, що противник залишив цю стратегічно важливу позицію.
А потім силами штурмових груп вдалося взяти під контроль кінну ферму практично вже в межах Олександрівки - передмістя Донецька. Щоправда, ця інформація поки не підтверджена прес-службою ООС. Однак побічно командувач генерал-лейтенант Сергій Наївши у своєму останньому за часом інтерв'ю підтвердив, що просування таки мало місце. Правда, за зрозумілими причинами, дуже завуальовано.
Таке просування без подальшого розвитку наступу, як показує практика останніх років війни на Донбасі, цілком може виявитися досить зручною для нашої групування у плані втрат. Адже після взяття під контроль всієї "сірої" зони далі тільки наступ і значить, бої в міській забудові. Інакше, маючи перевагу у вигляді житлових будинків (і неможливості застосування з нашого боку артилерії), противник постійними обстрілами всім, чим можливо - від снайперських гвинтівок до станкових гранатометів, - цілком може завдавати відчутних втрат у живій силі.
Тому кожен випадок просування варто розглядати не тільки зі стратегічної точки зору (формування плацдарм для майбутнього наступу), але і з тактичної наскільки ці позиції можна буде утримати "малою кров'ю".
На тлі досить бадьорих повідомлень від наших військових очевидно, що росіяни готуються до локального наступу. Де і коли воно буде - велике питання. Але те, що такі плани є, - цілком очевидно. Тут і чергові мобілізаційні заходи на окупованих територіях Донецької області - і хоча раніше це був просто "пшик", ніхто не може гарантувати, що на цей раз не буде по іншому.
Тут і стягання до лінії зіткнення артилерії. Причому настільки явна, що це зазначає навіть місія ОБСЄ. Ну і, звичайно, вкрай провокаційна діяльність російських військових на прикордонних територіях, де останнім часом із завидною регулярністю проводяться навчання відверто наступального характеру.
Дійшло до того, що наші військові у відповідь на демонстрацію повітряної мощі були змушені провести відповідні навчання, в яких були задіяні всі засоби протиповітряної оборони - від важких зенітно-ракетних комплексів С-300 до армійських типу ЗРПК "Тунгуска" і ЗРК "Стріла-10". Зрозуміло, що супротивника це не вразило, однак принаймні наші армійці продемонстрували свою готовність спробувати відбити перший удар.
Незрозуміле встановилося затишшя на Азовському морі. Прикордонна служба навіть констатує, що кількість незаконних оглядів і затримок суден, наступних в і з Маріуполя і Бердянська скоротилося до мінімуму за останні кілька місяців. Що це - затишшя перед бурею чи росіяни змінили тактику - поки незрозуміло.
Зате ясно, що попереду на нас чекають непрості кілька тижнів - адже однією з відпрацьованих тактик росіян було і залишається пряме військове втручання в період політичних перетрубацій у нас. По всій видимості, не відійдуть від цієї практики вони і в цей раз.
