Великий герб і порожнеча. Чому Байден зіпсував Зеленському сакральне свято

Головним сюрпризом святкування 30-річчя проголошення Незалежності України стало те, що Зеленський не наважився ні на які різкі кроки. Ще з весни було відомо, що Банкова має на 24 серпня дуже великі плани. Пророблялися різні варіанти, але в будь-якому випадку вони повинні були дати максимально гучний ефект з точки зору піару.

Відкладені плани

Задумка політтехнологів Банкової полягала в тому, щоб перехопити ініціативу у всіх політичних конкурентів і продиктувати суспільству власний порядок денний на найближчі місяці. Це повинно було дати два результати: по-перше, мінімізувати осінні акції протесту, по-друге, підняти рейтинг Зеленського. Для цього потрібні були якісь дуже потужні рішучі дії.

В останні місяці обговорювалося кілька різких кроків, про які Зеленський міг би оголосити 24 серпня. По-перше, це позачергові вибори парламенту — наприклад, під гаслом необхідності послабити політичний вплив олігархів. По-друге, це дострокові вибори президента — під тим соусом, що Зеленський хоче отримає вотум довіри від народу на здійснення своїх грандіозних планів. По-третє, це позачергове засідання парламенту для внесення якихось суперважливих змін до Конституції. По-четверте, це референдум — чи то по поправкам до Конституції, чи то за новою Конституцією, то чи по закону про олігархів.

Так ось, всі ці ідеї не викинуті в кошик, а відкладені. Причина затримки одна — Зеленський не відчуває себе господарем становища. У гру ще не вступив набагато більш впливовий гравець, а тому він поки просто намагається не робити різких рухів.

Фактор Байдена

Коли навесні Банкова будувала плани на 30-річчя проголошення Незалежності, вона, звичайно, не здогадувалася про підступність Джо Байдена. Справа не тільки в тому, що Байден призначив Зеленському зустріч через тиждень після 24 серпня. Справа ще й у тому, що Зеленський, можливо, й гадки не має про ту гру, яку затіяв Вашингтон, і яка роль в ній відведена Києву.

Фактично Банкова вже п'ятий день перебуває в стані політичного ступору, намагаючись намацати контури реальності. Почалося все 20 серпня, коли Вашингтон оголосив про повернення до політики санкцій по "Північному потоку-2". В той день Байден підписав указ, що дозволяє ввести санкції проти російських трубопроводів, призначених для експорту енергоносіїв.

"Указ є відповіддю на певні проекти російських трубопроводів, спрямовані на розширення впливу Росії на енергетичні ресурси Європи, які послаблять європейську енергетичну безпеку, включаючи безпеку України і східного флангу країн НАТО і ЄС, і тим самим загрожують національній безпеці, зовнішній політиці та економіці країни. Указ блокує власність і інтереси у власності іноземних осіб... для участі в певних видах діяльності або надання певних послуг для сприяння, зокрема, будівництва газопроводу "Північний потік-2"", — повідомив Байден в листі спікеру Палати представників і президенту Сенату.

Сталося це відразу після візиту канцлера Німеччини ангели Меркель до Путіна і перед її візитом до Києва. Зеленський чекав, що Меркель привезе йому якісь конкретні пропозиції — зокрема, гарантії використання української ГТС і серйозні компенсації за запуск "Північного потоку-2" в обхід України. І все це в комплекті з планом домовленостей про долю Донбасу.

Однак вести з Вашингтона поламали всі ці плани. Меркель приїхала фактично з порожніми руками — все її пропозиції "загубилися по дорозі". На спільному брифінгу після переговорів з Меркель Зеленський зізнався, що він до цих пір не розуміє, хто дасть гарантії економічної безпеки України після 2024 року, коли завершиться дія контракту на транзит по українській ГТС російського газу в Європу.

Свідченням екстраординарності подій стала раптова зміна Вашингтоном і Берліном своїх представників на установчому саміті Кримської платформи в Києві 23 серпня. Спочатку було оголошено, що Байдена представлятиме міністр транспорту Піт Буттіджедж, а від Німеччини повинен був бути міністр закордонних справ Хайко Маас. Однак потім Байден замінив Буттіджеджа на міністра енергетики Дженніфер Гранголм, а Меркель замінила Маасу на міністра економіки та енергетики Петера Альтмаєра. Звичайно, і Гранголм, і Альтмаєр виступили на Кримській платформі, але, крім цього, вони ще й провели тристоронню зустріч з українським міністром енергетики Германом Галущенко.

Ситуація, до речі, продовжує розвиватися дуже динамічно. 24 серпня, на День Незалежності, до Києва абсолютно несподівано прилетів міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан. Так що Зеленському зараз явно не до внутрішніх справ — він не може будувати ніяких планів, коли в зовнішніх справах панує повна невизначеність.

Можливо, якусь визначеність він привезе з США після зустрічі з Байденом 31 серпня (якщо, звичайно, візит не буде знову перенесено). Не виключено, що після цього Зеленський все-таки виступить з якимись внутрішньополітичними ініціативами. Привід для цього може бути знайдений будь-який, наприклад, відкриття чергової сесії Верховної Ради 7 вересня. Але це буде потім. А 30-річчя проголошення Незалежності обійшлося без серйозних сюрпризів від Зеленського.

Несерйозні сюрпризи

Все, що придумали політтехнологи Банкової в цій ситуації, це створити Зеленському приводи для історичної гордості.

По-перше, він видав указ про День Української Державності. Він буде відзначатися щорічно 28 липня — в День Хрещення Київської Русі-України, коли вшановується пам'ять про святого рівноапостольного князя Київського Володимира Великого. Зеленський анонсував внесення до Верховної Ради законопроекту про визнання цього свята вихідним днем.

По-друге, 24 серпня відбулося позачергове засідання Верховної Ради, на якому 257 голосів отримав законопроект Зеленського про Великий державний герб України. Правда, це тільки перше читання, а щоб бути прийнятим у другому читанні і в цілому, цей проект, згідно з Конституцією, повинен отримати 300 голосів. Це можливо тільки в одному випадку: якщо Зеленський піде на уклін до Віктора Медведчука і Юрія Бойка, щоб ОПЗЖ додала свої 44 голоси.

Фракції "Європейської солідарності" і "Голосу" категорично відмовляються підтримати проект Зеленського з принципових міркувань. Вони підкреслюють, що запис в Конституції про Великий державний герб була поступкою комуністам, які в іншому випадку відмовлялися визнавати Тризуб. Що ж стосується ОПЗЖ, то вона свою умову вже повідомила Банковій: з Великого герба повинен бути прибраний лев з короною — символ міста Львова та Галицько-Волинської держави.

Так що попереду нас чекають великі і гарячі дискусії по Великому гербу, і сумнівно, щоб це привело до помітного зростання рейтингу Зеленського. Якщо законопроект буде провалений у другому читанні, це буде ударом по його спробам виглядати сильним політиком. Якщо ж заради 300 голосів він піде на домовленості з ОПЗЖ, то втратить патріотичний електорат.

Навіщо ж політтехнологи Банкової все-таки підсунули Зеленському цю, м'яко кажучи, спірну ідею — в день 30-річчя Незалежності намертво пов'язати себе в громадській думці з сумнівним проектом, який викликав цілий шквал насмішок і знущань? Відповідь проста: бо нічого кращого не придумали. Зеленський дуже хотів креативу, але все гучні ініціативи довелося відкласти через підступного дядька Джо, тому довелося терміново шукати замінники: ось вам, українці, нове свято і ось вам Великий герб.