Проблеми з швидкою реакцією. Чому наша армія сидить без самохідних мінометів

У програмі переозброєння ЗСУ є кілька тем, в яких, здавалося б, все ясно: технологічно для нашої військової промисловості це відносно нескладне завдання, військові готові купувати в товарних кількостях, але результату як не було, так і немає.

Однією з таких тем є створення 120-мм самохідного міномета. І саме зараз армія як ніколи потребує такої зброї — адже з насиченням переднього краю контрбатарейними РЛС і безпілотниками значно зменшився час для реакції на вогонь противника. І буксирувана артилерія, як показала війна в Нагірному Карабаху, в цих умовах має небагато шансів вціліти при активізації військових дій. Тому основний акцент потрібно робити на самохідну артилерію — у вигляді САУ і мінометних комплексів.

Тим більше що в ході активної фази війни наша армія відпрацювала тактику "кочівних батарей", коли для придушення ворожого вогню використовується мінометний взвод — три мінометних розрахунки з транспортними засобами і групою прикриття, яка посилена автоматичним станковим гранатометом АГС-17.

Як правило, в цьому випадку заздалегідь проводиться доразвідка цілей за допомогою БПЛА, в ході якої коригувальники визначають не тільки цілі для удару, але і місце майбутньої вогневої позиції. Потім відбувається швидке висування, швидкий вогневий наліт по цілі (не більше трьох серій по 12-15 хв.) і відхід. Така дуже проста і ефективна схема значно ускладнює противнику виявлення вогневої позиції і відкриття вогню у відповідь.

За останні три-чотири роки різні фірми і організації представили цілий ряд зразків самохідних мінометних комплексів, деякі з яких армія навіть купила для дослідної експлуатації, проте в масове виробництво жоден з них не пішов, і у військах їх просто немає.

Мало того, час від часу наші конструктори продовжують робити нові зразки. Так, у вересні компанія "Українська бронетехніка" показала комплекс, про який уривчаста інформація з'являлася з 2017 р. — міномет "Смерека". Створений на базі бронеавтомобіля "Варта", як стверджують розробники, комплекс може розгортатися за 12 сек. і працювати як вдень, так і вночі по цілях, що можуть бути виявлевані з безпілотника з відстані в 20 км, контрбатарейною РЛС — з 10 км, за допомогою оптичних засобів розвідки — з 6 км.

Причому це не перша спроба встановити 120-мм міномет на базу бронеавтомобіля класу 4х4. Ще на виставці "Зброя та безпека 2016" був представлений аналогічний мінометний комплекс на базі бронеавтомобіля "Барс-8" — Барс-8ММК від підприємства "Укроборонсервіс", що входить в концерн "Укроборонпром".

Тоді зазначалося, що головною родзинкою проєкту стане система управління від іспанської фірми Everis Aeroespacial Y Defensa, яка може використовувати як дані від безпілотника, так і від радара контрбатарейної боротьби. Для наведення міномета на ціль використовується електромеханічна система з резервним ручним дублюванням.

Однак шість "Барсів", що були куплені армією в 2019 р., виявилися на сьогодні незатребуваними, так як у них виявилися некондиційні мінометні стволи (за деякими даними, відремонтовані радянські), і зараз вони знаходяться на базі зберігання техніки в Оржеві.

Так як були витрачені бюджетні гроші, зараз йдуть спроби знайти нові стволи, зокрема — спробувати використовувати стволи виробництва згаданої "Української бронетехніки". Однак як просуваються роботи в цьому напрямку — невідомо, відомо лише, що армія ці міномети так і не отримала, а значить, поки в наявності тільки розтрата державних коштів, за яку навряд чи хтось із відповідальних генералів понесе покарання.

Є й інший традиційний спосіб задовольнити потреби армії — закупити те, що доступно, на збройовому ринку Східної Європи. Недарма ж влітку нинішнього року в ЗМІ з'явилися повідомлення, що в рамках Державного оборонного замовлення на 2020 р. Міністерство оборони підписало контракт на закупівлю партії 120-мм мінометів ЕМ-120, що належать болгарській компанії EMCO.

Тоді ж була дискусія в околовійськових колах про цінності цих мінометів взагалі і для української армії зокрема. Поки далі розмов справа не пішла, проте не виключено, що в ході чергових навчань якоїсь механізованої бригади ми побачимо і це "чудо болгарської промисловості" — по суті ліцензійний радянський 120-мм міномет на базі легкоброньованого тягача МТ-ЛБ.

Якось непомітно пішла в тінь тема з мобільними мінометними комплексами на базі БТР. Адже у Харківського конструкторського бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова є подібні розробки на базі бронетранспортера БТР-3Е — модель БТР-3М2. З початком війни на Донбасі єдиний екземпляр був переданий полку НГУ "Азов" і за відгуками бійців досить-таки непогано зарекомендував себе в боях.

Як виявляється, створити аналогічну конструкцію на базі стандартного для ЗСУ БТР-4 навряд чи портібно було б великих капіталовкладень ...

Нарешті, й досі немає ніяких вітчизняних проєктів установки міномета на базі вантажівки. А та ж 120-мм система CARDOM, що встановлена на шасі Mercedes Unimog, цілком ефективно використовувалася азербайджанської армією в ході недавніх боїв в Нагірному Карабаху.

У будь-якому випадку найближчим часом буде зрозуміло, який з магістральних напрямків вибрано основним — чи підуть військові на збільшення підрозділів на фронті іноземними зразками самохідних мінометів або продовжать вкладати гроші в вітчизняні розробки.