Про Іру та Лізу. Історія військового злочину РФ

Чотири місяці повномасштабної війни начебто примирили нас із думкою, що смерть – ось вона, поруч. Ніхто і ніде не може бути у безпеці. Але щоразу, коли ця смерть підходить на відстань витягнутої руки, завмираєш і ставиш такі логічні, і від того не менш безглузді запитання: "За що? Чому? Навіщо?". Мені дуже важко писати цей текст, розуміючи, наскільки важко людям, що у цій безглуздій кривавій війні втратили здоров’я, рідних, майно, майбутнє. Вчора не лише Україна, але й весь світ здригнувся від фото і відео з атакованої російськими ракетами Вінниці. Сьогодні, після доби роздумів, Мінвбивства РФ розродилось новиною про те, що крилаті ракети поцілили у будинок офіцерів, в якому начебто відбувалась зустріч наших військових з іноземними партнерами. Добу думали, як виправдати вбивство понад двох десятків людей ракетами вартістю кілька мільйонів доларів.

Для нас ця трагедія особливо щемка, бо в ній постраждала наша колега Іра Дмитрієва – фото і відео з її донькою Лізою, яку вбила "високоточна" ракета, облетіли весь світ. Не знаю, чи здригнеться світ, чи знову висловить глибоку стурбованість, однак наш – хай маленький, але наш — світ вкотре перевернувся. Іра поїхала до Вінниці в пошуках безпечного місця. Але "освободітєлі" продовжують вести геноцид в прямому ефірі. І їхній кривавий безглуздий імперський божок продовжує вимагати нових жертв.

Іра в нашому видавничому домі відповідає за веб-дизайн спецпроектів – яскравих, креативних, таких, які заохочують читача прочитати не лише заголовок. Вона і сама – яскрава, сповнена жаги до життя. Танцюй, наче востаннє – це от про неї. У Іри була (боже, як страшно писати це в минулому часі) особлива дитина.

Однак вона воліла не обговорювати цю тему – хотіла, аби до Лізи ставились так само, як і до інших дітей, вела блог, присвячений дітям з синдромом Дауна. Єдине, про що домовилась з колегами, — гнучкий графік, аби забирати Лізу з садочка. "От приходить людина в колектив і всі якось одразу для себе ідентифікують "твоя — не твоя" людина. З Ірою ми відчули — НАША". "Вона класна дівчина, яка любить зажигати, шити платтячка для Лізи і малювати картини на дошці для мітингів". "Іра завжди красива і сильна, згусток ідей і емоцій", — мої колеги не можуть говорити про цю трагедію зважено і відсторонено. 

Я не розкажу вам якихось хайпових подробиць про Іру – вона не супергерой, вона така ж українка, як мільйони жінок в нашій країні. Однак від цього її життя вартує не менше. У нас в офісі досі стоїть Україна, намальована Ірою ще в довоєнні часи на дашборді.

І нам треба вірити в перемогу і пам’ятати про тисячі знищених і скалічених життів, серед яких – наша Іра і її янголятко Ліза.

Допомогти Ірі можна переказом на картку: 4149 4993 9661 9007, Дмитришена Лариса Геннадіївна (мама Іри)