Призовники та резервісти. Коли ВСУ доведеться перейти на швейцарський метод комплектування

Частина з них дісталася "у навантаження" від минулого, в якому було повне нехтування проблемами безпеки, жага швидкої наживи, яка штовхала на масовий продаж зброї та боєприпасів через кордон та багато іншого. Але частина проблем з'явилася вже в роки війни.

І однією з таких проблем є брак особового складу в підрозділах першої лінії. Про це дуже люблять говорити ті, кого в українському суспільстві прийнято називати "зрадофилами", педалюють цю тему і в російських ЗМІ. Наскільки це відповідає дійсності спробуємо розібратися.

Варто сказати, що тема може бути висвітлена лише на рівні оцінних суджень. Так як відомості про особовий склад є якщо не військовою таємницею, то вже точно "для службового користування". Однак буквально днями в мережі з'явилися деякі цифри, вкинуті від імені користувача під ніком "Реаліст армійський". Враховуючи його попередні публікації, можна сказати, що людина має відношення до військової служби, і тому до його цифр варто поставитися уважно.

Отже, за його даними, з січня по жовтень ВСУ звільнилося майже 23 тис. військовослужбовців, з яких 3 200 офіцерів (з них 900 - за станом здоров'я). А всього, за даними кадровиків, ще до кінця року планують звільнитися 8 800 солдатів і офіцерів. Таким чином, можна припустити, що за 2018 р. звільняться 31 800 чоловік (причому в минулому році ця цифра становила 27 тис.).

Таким чином, якщо оперувати офіційними цифрами чисельності в 250 тис. людина, то виявиться, що плинність кадрів на рівні 12%, але якщо врахувати, що загальна цифра дещо перебільшена, то можна припустити, що приблизно 15-20%. З одного боку, це небагато, з іншого боку - йдуть підготовлені військові найчастіше з досвідом бойових дій. А приходять, як правило, люди без військової підготовки. І для отримання ними військової спеціальності доводиться відволікати так необхідні ресурси. Та й часу теж дає про себе знати.

Але є й інші цифри - знову-таки з цього не зовсім офіційного джерела. Отже, за той же період січень-жовтень армія поповнилася 3 793 офіцерами і 27 707 солдатами і сержантами контрактної служби. Всього 31 500 осіб.

І це без урахування призову. Що ж стосується призовників, то тут спостерігаються величезні проблеми. Так, під час брифінгу 5 листопада військовий комісар Київського військового комісаріату полковник Сергій Клявлін заявив, що станом на початок листопада покликане менше 40% призовників, а на призовні дільниці не з'явилися 23 424 чоловіки. Місцеві інтернет-ресурси практично всіх областей рясніють повідомленнями про те, що до справи розшуку призовників залучено підрозділи Національної поліції. А в цілому із запланованих на осінь 9 тис. призовників на початок листопада було покликане лише 5 тис. І це дуже сумна статистика.

І ще. На жаль, від призовної системи в умовах воєнного протистояння з противником, у якого людські ресурси в кілька разів перевершують наші, відмовитися на даний момент не можна. І хоча призовники не відправляються воювати на Донбасі, тим не менш вони перекривають численні потреби армійської угруповання в тилу. Адже стабільність будь-якої армії багато в чому визначається надійним добре функціонуючим тилом.

Серйозним виходом в нашому випадку може бути підвищення престижності військової служби за контрактом, шляхом збільшення грошового забезпечення, створення гідних умов служби. Як бачиться, наше військово-політичне керівництво це розуміє, але потрібно час. Вже зараз в умовах війни запущена масштабна програма будівництва казарми поліпшеного типу, кардинально змінилася система живлення.

З середньострокових кроків варто відзначити початок формування системи військового резерву. Військовозобов'язані громадяни, які мають досвід бойових дій (перш за все це люди, які пройшли службу в шести хвилях мобілізації 2014-2015 рр.) зараховуються в оперативний резерв. І при кожному оперативному командуванні створюються мотопехотные (а подекуди і танкові) бригади кадрированного складу.

З солдатів, сержантів та офіцерів у віці від 20 до 35 років, які пройшли строкову службу, але з різних причин не потрапили в свій час під мобілізацію, формуються окремі батальйони територіальної оборони.

І нарешті, з громадян призовного віку від 35 до 55 років, які пройшли строкову службу, або виявили бажання служити в резерві другої лінії, створюються (насамперед у прикордонних областях) бригади територіальної оборони.

Причому це досить серйозні цифри. Так, за словами заступника міністра оборони України генерал-лейтенанта Ігоря Павловського, станом на початок листопада тільки резервістів оперативного резерву першої черги в Україні 178 тис. осіб (фактично друга армія). І найголовніше, як показали останні за часом навчання, - їх є у що одягнути, взути і чим озброїти.

Проте варто відзначити, що в подальшому нам, можливо, доведеться перейти до швейцарською системою комплектування армії, коли зброя і боєприпаси зберігаються вдома у резервістів. А армія невелика, але добре підготовлена і озброєна. Більше нам нічого не залишається - північний сусід нікуди не дінеться, як показали останні події, є різноманітні претензії до нас і в сусідів з заходу. І ще рано або пізно "вистрілить" економічний чинник - після закінчення війни на Донбасі і деокуппации Криму наша економіка просто не зможе утримувати таку велику армію, як вона є зараз. Все-таки варто визнати, що зараз економіка працює на межі своїх можливостей, і цього вистачає, в основному, тільки на забезпечення потреб угруповання на Донбасі. І тільки трохи - на подальший розвиток.