Привид Врадіївки. Спровокує вбивство "Сармата" громадянський конфлікт

Обидва резонансних злочини були скоєні, висловлюючись мовою поліцейських зведень, з особливою жорстокістю і цинізмом. Херсонська радник мера, відома боротьбою з корупцією Катерина Гандзюк прямо на вулиці була облита кислотою і отримала опіки понад 30% площі тіла, а ветеран АТО з Бердянська Віталій Олешко з позивним Сармат, у якого був конфлікт з нардепом-олігархом Олександром Пономарьовим, застрелили серед білого дня в присутності кількох свідків прямо у дворі його будинку-готелю.

Перше, що кидається в очі - обидва злочини скоєні явно демонстративно і більше схожі на показову страту. І це важлива деталь. Ми зараз не будемо будувати можливі версії і шукати мотиви замовників і виконавців, про це вже написано чимало, а зосередимося на деяких політичних і соціальних наслідках події.

Першою реакцією на подію ряду проросійських ЗМІ стала наполеглива спроба провести паралелі між злочинами в Херсоні і Бердянську та подіями у Врадіївці, що сталися рівно п'ять років тому, на початку серпня 2013 року. Тоді нагадаємо, жителі невеликого селища на Миколаївщині, обурені спробою місцевого міліцейського керівництва зам'яти тяжкий злочин, вчинений правоохоронцями (групове згвалтування і спроба вбивства), взяли штурмом райвідділ МВС і влаштували масові заворушення. Резонанс від протестів у Врадіївці був настільки потужним, що поставив на вуха всю країну і став своєрідним прологом до Евромайдану.

До речі на сьогоднішній не надто численної акції протесту під стінами МВС також згадували Врадиевку і звучали окремі заклики до самосуду і заворушень, які, щоправда, самі учасники акції визначили як провокації.

І хоча паралелі між Врадиевкой і нинішніми напади на активістів дуже багато в чому притягнуті за вуха, якщо провокації відбуваються, значить це кому-небудь потрібно. Схоже якісь сили в Україні зацікавлені в тому, щоб вичавити з резонансних злочинів максимум можливої дестабілізації. І зрозуміло, все це пов'язано з майбутніми президентськими виборами.

Неважко помітити, що в останній рік дуже популярна колись тема "Третього Майдану" повністю зійшла на немає, що цілком логічно. Країна вкочується у виборчий процес і новий майдан уже не актуальний, а ось нова Врадіївка для наших агресивних сусідів може виявитися дуже до речі. У Кремлі чудово розуміють, що з очевидних причин відверто проросійський кандидат перемогти на виборах президента більше не може, але оскільки в Україні, на відміну від Росії чи Білорусі, політична боротьба реально існує, та ще й на грунті специфічної національної ментальності, максимум, на що може розраховувати Кремль - це спровокувати в нашій країні "руїну" або в російської імперської термінології "малоросійські чвари".

Майбутнє президентські вибори несуть ризик Україні не стільки реваншу проросійських сил, скільки надто глибокого занурення в політичне протистояння, з якого буде вкрай складно вибратися до нормального життя. Якщо в 2014-му перемога Петра Порошенка була абсолютно незаперечною, то в 2019-му повторити такий подвиг йому явно не під силу. Петро Олексійович накопичив дуже сильний антирейтинг. Не менший антирейтинг і у його головного конкурента Юлії Тимошенко, накопичений за десятиліття у великій політиці. При цьому є велика частка ймовірності, що поразки на найближчих виборах стане фатальним для політичної кар'єри і першого, і другого. Так що всіх нас чекає "останній і рішучий" бій. І якщо, що більш ніж ймовірно, цей бій закінчиться перемогою кого-небудь з відривом у два-три відсотки і самі політики, і частина суспільства майже гарантовано цю перемогу не визнає, і Україна потрапляє в політичну турбулентність.

У Кремлю в даному випадку достатньо лише підігрівати в українському суспільстві відповідні настрої. І нова Врадіївка, навіть якщо вона буде безглуздою підробкою під події п'ятирічної давнини, виявиться дуже корисною, оскільки буде підривати довіру до держави як інституту.

Так що всі ми повинні бути готові до того, що деякі ЗМІ і деякі активісти, і не важливо це пряма агентура або корисні ідіоти, будуть нагнітати істерію навколо будь-якого трагічної події, провокуючи людей на заворушення. Українцям будуть намагатися вселити, що держава не тільки здатне захистити людей, але й покриває злочинців, а нападу або, не дай бог, вбивства громадських активістів - відмінний матеріал для такої агітації.

У таких умовах від українських правоохоронців буде потрібно особливий професіоналізм і ефективність, а від українських громадян витримка, щоб не піддатися спокусі революційним шляхом "зруйнувати все до основанья".