Прокуратура нацбезпеки. Як Зеленський спробує не допустити "повстання декабристів"
Втім, кому, як не Зеленському, знати, наскільки небезпечні для чинної влади можуть опинитися на перший погляд нешкідливі ідеї, висловлені в порядку генерації абсурду. Видатний лідер сучасності і кумир 73% виборців Зеленський свій стрімкий зліт у політику починав теж з політичного анекдоту. Ще якийсь рік тому, дивлячись у завтрашній день, мало хто міг серйозно сприймати коміка-кавээнщика, нехай і популярного в народі в якості виконавця ролі місцями карикатурного, а місцями безглуздо пафосного президента Голобородько, але гумористичний образ, вбудований в голови мас, виявився настільки привабливим, що тепер Володимиру Олександровичу зовсім не до жартів. Адже на його голову разом з владою звалилася і купа проблем розміром з цілу країну, а то й весь світ.
Однією з таких проблем виявився і, здавалося б, вщент розгромлений, причому тричі (два туру президентських і парламентські вибори), його попередник. Не стільки, власне, сам Петро Олексійович особисто, як ота горезвісна чверть виборців, що не оцінила благородних поривів "нових облич" одним махом вирішити всі проблеми, особливо проблему війни на Донбасі шляхом поступок і компромісів. Ну а Порошенко виявився навіть не лідером, а лише певним символом і квінтесенцією альтернативної Зеленському України. Треба зізнатися, в цій ролі Порошенко Зеленському навіть в якійсь мірі вигідний, адже п'ятий президент України зусиллями багатьох своїх недоброзичливців виявився досить демонізований як "бариги" і "мародера", щоб всяку опозицію "народної влади" можна було швидко і вправно дискредитувати, затаврувавши "продажними порохоботами".
Випадково потрапила в публічну площину абсурдна історія про підготовку Порошенко державного перевороту "на грудень", здавалося б, повинна була лише додати і без того пошарпані образу Порошенко зайвої демонічності. Але з-за очевидної безглуздості всій цій історії ефект вийшов рівно протилежний - страх перед "путчем порохоботов" став одним з додаткових приводів для 25% постібатися над новою владою і 73% її прихильників. До того ж для все тих же 25% навіть жартівлива ідея влаштувати Зеленському "путч" і привести до влади тепер вже справжню військову хунту здалася цілком привабливою. В результаті ідея військового перевороту як анекдот і мем увійшла в маси, але подальші події показали, що в цьому жарті є частка жарту не так вже й велика, особливо якщо до рівняння додати формулу Штайнмайера.
Акції протесту проти капітуляції виявилися досить масовими, і важливу роль зіграли ветерани війни на Донбасі. А тут ще й всі пропагандистські зусилля Зе-команди з поясненням того, що в планах влади ніякої "зради" і ніякої капітуляції не було і немає, серед військовослужбовців у зоні ООС виявилися не надто переконливими, в той час як заборона вести вогонь у відповідь по окупантам і необхідність в рамках "розведення сил" йти з здобуті великими зусиллями позицій зустріли як мінімум нерозуміння серед особового складу.
Ось і виходить, що військовослужбовці, як колишні, так і діючі виявилися в числі найменших симпатиків народного президента. Ну а про те, що вони організовані, мотивовані і здатні на рішучі дії, зайвий раз нагадувати не потрібно. В такій диспозиції жарти про грудневому переворот, не перестаючи бути жартами, набувають для Зе-команди якийсь зловісний забарвлення.
Частково з цим може бути пов'язана і різка зміна курсу влади щодо Військової прокуратури, яку зовсім недавно нова влада була рішуче налаштована ліквідувати, але в останні дні різко вирішила не просто зберегти, але і перетворити в чергового "силового монстра" зі своїми поліцією і судами. За прикладом того, як створювалася антикорупційна інфраструктура. Такий "замкнутий цикл" кримінального провадження, крім можливості тотального контролю над оборонною промисловістю і сферою оборонних закупівель, про що "ДС" вже писала, дозволяє використовувати "прокуратуру нацбезпеки" в якості ефективного інструменту контролю над військовими, причому від рядових до генералів, адже вирватися з чіпких лап військового слідства їм буде вже нікуди. А весь контроль над цим монстром буде біля Офісу президента. Маючи під рукою подібний інструмент, влада зможе спробувати так чи інакше контролювати всіх потенційних "путчистів".
