Реванш нахрапом. Влаштує Портнов Зеленському студентський Майдан
І це серйозний привід задуматися як самому Портнову, так і президенту Володимиру Зеленському.
Власне, те, що трапилося паралельно з інавгурацією Зеленського повернення одіозного юриста часів Віктора Януковича стало одним з головних ознак реальності реваншу проросійських сил в Україні. При цьому Андрій Володимирович не просто тихо прилетів до країни, але і супроводжував своє повернення кількома гучними публічними заявами в дусі того, що при новій владі "активісти, патріоти, порохоботы" та інші неприємні Портнову люди "почнуть потихеньку зникати", "хтось під диван, хтось в лікарні, а хто-то взагалі".
Звучало це не просто як хвастощі безкарного чиновника з команди Януковича, але і як досить відверта загроза. Але Портнов не тільки погрожував, але і почав втілювати свої погрози у життя, зрозуміло, виключно законними методами, не "взагалі". Держбюро розслідувань він завалив заявами про злочини екс-президента Віктора Януковича, а Київський окружний адмінсуд, на який, як стверджують, Портнов зберіг сильний вплив, штампував рішення на користь Ігоря Коломойського і його активів. Сам Ігор Валерійович також не скупився на публічні компліменти на адресу Андрія Володимировича, розповідаючи про їх давнє партнерство і про те, що "морально на його стороні".
І хоча формально Портнов до команди президента Зеленського відношення не має, про що заявляв у тому числі і Коломойський, повернення одіозного юриста і його діяльність у громадян безпосередньо асоціюються з президентством Зеленського, а тому волею-неволею президент політично відповідальний за все, що може говорити і робити Портнов.
Частиною тріумфального повернення Портнова, окрім іншого, стало і його відновлення в посаді професора кафедри конституційного права Київського держуніверситету, про що ЗМІ стало відомо 19 червня. Правда, сам Портнов пояснив, що його не відновили на посаді, а заново прийняли на роботу, що суть справи змінює вкрай мало. Як би там не було, а з 1 вересня Портнов буде зобов'язаний навчати студентів конституційного права, за що йому крім окладу будуть покладатися також і надбавки за звання, вчений ступінь та вислугу років.
Зрозуміло, реакція патріотичної громадськості на цю новину була моментальна і відповідна. Проти повернення Портнова до викладання виступили відомі політики, громадські діячі і, що найважливіше, студенти університету. Останні вимагали скасувати наказ ректора про працевлаштування одіозного професора і вибачитися за це призначення, в свою чергу студенти анонсували акцію протесту під стінами вузу.
Портнов у відповідь не забув можливістю позубоскалити над студентами, написавши в соцмережах: "Я підтримую будь-який протест, крім голодування. Громадяни повинні вільно висловлювати свої думки і проводити дозвілля в будь-якому зручному для них форматі". Плювати він, мовляв, хотів на студентські протести, нехай, мовляв, хлопчики і дівчатка розважаються, як їм подобається. Було б дивно очікувати від Портнова чогось іншого, наприклад спроби знайти зі студентами спільну мову, після всього написаного і зробленого цією людиною думка про нього мало у кого може помінятися. Але настільки відверто зневажливий відповідь - це все ж таки помилка. Легковажне ставлення до студентських протестів дуже багато кому виходило боком. За прикладом далеко ходити не потрібно, Революція гідності теж починалася як переважно студентська акція протесту, до якої багато ставилися несерйозно. Мовляв, покричать, поспівають і підуть по домівках... Чим все це закінчилося, в тому числі і особисто для Портнова, нагадувати не потрібно.
І не важливо, чим закінчиться анонсована на найближчий час студентська акція, вже літо, скоро студенти роз'їдуться на канікули, але вони обов'язково повернуться восени, і якщо до цього часу конфлікт не вдасться вирішити (а Портнов чітко дав зрозуміти, що не має наміру звертати на обурену молодь уваги), то ситуація може розгорітися дуже серйозно, аж до зриву початку навчального року і масових заворушень. А студентському юнацтву, схильному до максималізму та загостреного почуття справедливості, щоб спалахнути праведним гнівом, багато не треба.
Чим керувався ректор, приймаючи одіозного Портнова на роботу, ми не знаємо, але зараз він далеко не самої приємної ситуації. З одного боку, він ризикує накликати на себе гнів обуреного студентства, яке, швидше за все, підтримають ЗМІ, з іншого - він може дати задню і скасувати наказ, як того вимагають протестувальники, але тоді є ризик вплутатися в судову тяжбу з Портновим, який, швидше за все, захоче відновлення на роботі.
Відмовитися від учителювання міг би і сам Портнов, задовольнившись формальним поверненням в університет, але він, схоже, не для того повертався в Україну, щоб підкорятися протестуючих студентів. Так що історія зі студентським протестом цілком може мати продовження, і досить бурхливий.
Що ж стосується президента Зеленського, то йому так само було б непогано звернути увагу на ситуацію з Портновим, адже, повторимося, саме з ним асоціюється повернення одіозного юриста і саме на президента може перекинутися народне невдоволення. Зараз Зеленський насолоджується загальною любов'ю 73% українських виборців, але так буде не вічно, і саме він стане головним винуватцем реваншу людей Януковича. Зараз Зеленський міг би як мінімум висловитися на предмет того, чи має Портнов, в провину якому ставиться в тому числі і "конституційний переворот" Януковича, моральне право вчити чогось українську молодь. Та й в цілому Зеленському варто якось активніше дистанціюватися від одіозних діячів епохи Януковича, як би йому не хотілося отримати на парламентських виборах голоси виборців південного сходу.
