Примус до розведення. Як окупанти змушують Зеленського відвести війська від Щастя і Широкіно

А на лінії фронту, тим не менше, відбуваються досить драматичні події, які можуть мати вкрай негативні наслідки для України вже найближчим часом.

Мова йде про метушні, яка йде навколо майбутніх "зон розведення" на лінії зіткнення. Про те, що процес точкового відведення наших армійських частин неминучий раз за разом повторюють всі наші політичні і військові діячі на всіх рівнях. З останніх заяв варто згадати, наприклад, нещодавне від міністра оборони Андрія Загороднюка.

Тим більше що розведення стало однією з умов того, що Путін прийме президента Зеленського і навіть дозволить попіаритися на черговому "обмін полонених", коли замість вбивць наших дітей ми отримуємо "любителів російського світу": "консерви", які можуть вибухнути у нас в будь-який момент.

Тобто фактично залишається тільки одне питання - де саме буде відведення. Окупаційній владі дуже потрібно відвести наші війська там, де їм стратегічно і тактично вигідно, отримавши якомога більше населених пунктів в якості "живого щита" в так званій "сірій зоні".

З нашого ж боку з подачі європейців упор робиться на гуманітарний характер розведення військ. І саме навколо цього і крутяться останні три місяці переговори в Мінську. Хоча офіційно заяв про конкретних ділянках немає, проте неофіційна витік інформації як з російського боку, так і з нашої свідчить про те, що Росія все-таки пропихає вкрай невигідні для нас (хоча будь відведення військ на нашій же території - уже зрада) ділянки.

Отже, судячи з усього, на сьогодні попередньо погоджено розведення тільки на одній ділянці - це район поблизу одного з п'яти контрольно-пропускних пунктів "Гнутово" (фактично с. Харчовик Волноваського р-ну, однойменний населений пункт знаходиться південніше).

Інші пропозиції Росії виглядають зовсім неприйнятними для нашого військово-політичного керівництва - принаймні в стратегічному плані вже точно. Отже, окупанти пропонують на вибір відведення військ в районі наступних населених пунктів: Щастя, Веселогоровка, Розсадження, Широкіно, Авдіївка.

Відведення в Щасті означає здачу стратегічно важливої ТЕЦ, Широкіно - це наближення лінії фронту до Маріуполя, а Розсадження - до Бахмута, а про Авдіївці я взагалі просто промовчу.

Причому, судячи з неофіційної інформації, росіяни наполягають виключно на розведенні в районі населених пунктів, а не в полі, як це було в попередній раз. І ця їхня позиція зрозуміла в тактичному плані - їм кров з носу потрібні заручники з числа місцевих жителів.

Наша делегація в Мінську, принаймні поки що, досить агресивно намагається відбитися від таких варіантів. І тут включається горезвісний російський механізм "примусу до миру", який ми бачили в дію восени минулого року перед попереднім "розлученням". Тобто на тих ділянках, які їм потрібні, вони різко активізують бойові дії. І це відбувається прямо зараз. Посудіть самі.

Так, 1 березня в районі Щастя, а конкретно під Нижнетеплым Станично-Луганського району Луганської області протитанковою керованою ракетою бойовики вражають вантажний автомобіль 46-ї окремої десантно-штурмової бригади. Причому машина, навантажена продовольством, була вражена з відстані близько 3500 м - майже граничним для самого поширеного у бойовиків ПТРК "Фагот".

В результаті потрапляння у кабіну загинув сержант родом з Маріуполя (1979 р.н.), ще двоє солдатів отримали поранення, а ще двоє - бойова поразку. Хоча стверджується, що всіх поранених оперативно доставили в медичні установи та надали кваліфіковану медичну допомогу, однак оцінити тяжкість поранень на сьогодні не представляється можливим.

А буквально на наступний день цілеспрямовано була обстріляна з 120-мм мінометів прифронтова Красногорівка. Причому внаслідок розриву міни біля житлового будинку вибуховою хвилею вибито віконне скло, осколками якого була поранена місцева мешканка (1946 р.). Жінка оперативно була доставлена в лікарню р. Красногорівка.

З повною відповідальністю варто сказати, що це не останні подібні випадки - тактика вже відшліфована за роки війни. І після таких обстрілів, цілком ймовірно, ми почуємо заяви наших політиків і навіть військових, що розведення буде сприяти припиненню вогню.

Що це не так досить згадати попередній досвід "розведення" - бої тут не тільки не затихли, але йдуть по наростаючій. З загибеллю і пораненнями наших військовослужбовців і цивільних. Досить згадати хоча б події навколо Золотого-5 буквально нещодавно. Тоді загинула як мінімум один наш військовослужбовець.

Таким чином, на сьогодні можна говорити, що ситуацію з черговим відведенням нашої угруповання (яке, до речі, не прописано ні в яких Мінських домовленостях, на які так люблять посилатися в Росії) патова. Для Зеленського та його команди, рейтинг якої тане буквально на очах, втратити навіть ілюзорну підтримку в армійських колах смерті подібно. А цілком очевидно, що чергове відведення вкрай негативно сприйнято в армії і тут вже зміною начальника Генерального штабу або міністра оборони не обійдешся.

З іншого боку, дуже серйозно психологічно і дипломатично тисне Путін, який тримає на гачку Зеленського його передвиборними обіцянками швидко завершити війну на Донбасі, і викручує руки, висуваючи все нові і нові умови для зустрічі в нормандському форматі.

Як в цих умовах зіграє нова влада, де за зовнішню політику відповідає навіть не міністр закордонних справ, а клерк з Офісу президента, абсолютно незрозуміло.