Примирення на тлі загострення. Які пастки окупанти готують для нової української влади
Постійні обстріл наших позицій, прифронтових селищ і міст артилерією калібру 122 і 152 мм, 120 мм мінометами і навіть реактивної артилерії. Причому в тій же Мар'їнці дійшло до застосування бойовиками зарядів для розмінування УР, які наносять колосальні руйнування. Географія обстрілу дуже широка - від передмістя Горлівки Кодема до приазовської Староигнатьевки.
І те, що у наших військових і цивільних немає втрат, а тільки поранені і травмовані, - велика удача і результат планомірної роботи по зміцненню позицій.
Мало того, супротивник вже у відкриту і використовує новітню російську техніку - чого варта, наприклад, контрбатарейная РЛС "Зоопарк-1" або безпілотник "Елерон" на Светлодарском напрямку, де нині стоїть полк НГУ "Азов".
Варто відзначити, що у відповідь вогонь відкривається в кожному такому випадку, і втрати противника достатньо великі. Зрозуміло, що повністю оцінити масштаби неможливо через інформаційної закритості окупованих територій, проте деякі факти все ж є.
Не так давно "омбудсмен" від "Донецької Народної Республіки" заявила, що тільки за тиждень з 21 по 28 червня загинули шість військовослужбовців Республіки". А в цілому з 1 січня, за цим же фактично єдиним даними, загинула 91 "військовослужбовець" і ще 77 були поранені.
Що кидається в очі в першу чергу - співвідношення між убитими і пораненими. По всім військовим стандартам воно зовсім інше - поранених завжди більше. Такий невиразний розрив у цифрах може свідчити або про підтасовування даних (і поранених набагато більше), або про сумний стан медичної допомоги на фронті (коли кожному пораненому просто не встигають надати кваліфіковану допомогу).
У будь-якому випадку ці втрати значно більше наших - а варто враховувати, що це тільки дані по окупованій території Донецької області, а є думка, що на Луганському напрямку втрати не менше. Адже за офіційними даними, за бойовим причин за цей же період в зоні проведення військової операції загинуло 50 військовослужбовців.
А враховуючи співвідношення людського потенціалу окупованих територій і всієї іншої України - це вкрай неприємні процеси. Тому зараз нерідкі випадки, коли супротивник просто кидає свої позиції (як це було з "Зухвалої") із-за банальної нестачі особового складу для ротації. В мінус йде і контрактний метод формування.
Однак крім активізації бойових дій на фронті варто відзначити і ще цілий пласт подій, які тим чи іншим чином впливають на ситуацію на лінії зіткнення на Донбасі.
28 червня в аеропорту Мінська представники окупаційної адміністрації передали Віктору Медведчку, який нині балотується у депутати Верховної Ради і вважається неформальним представником в Україні президента Росії, чотирьох українських заручників, які незаконно утримувалися на території ОРДЛО: Дмитра Великого, Якова Веремейчика, Едуарда Міхєєва і Максима Горяйнова.
Незважаючи на те що в російських і близьких до окупаційній владі ЗМІ це надається як акт благородства і таке інше, проте, як бачиться, насправді це чергова пастка для нової української влади.
Справа в тому, що за українськими законами як мінімум по трьом переданим заручникам у контррозвідників і просто слідчих є маса вкрай незручних для них питань.
Так, той же Яків Веремейчик 26 травня 2018 р. разом з іншим своїм колегою Юрієм Евтушком з 14-ї окремої механізованої бригади був захоплений бойовиками в "сірій зоні" під час спроби перейти на іншу сторону. По гарячих слідах вони обидва були оголошені дезертирами. Так це чи ні тепер доведеться розбиратися слідству.
Епічна історія з іншим звільненим Дмитром Великим. Згідно з офіційними даними (наприклад, пошукова карта на сайті МВС України) це дезертир з 25-ї десантно-штурмової бригади. Втік з частини в 2016 р., а потім поїхав на заробітки в російському Одинцово. Закономірно був "засланий" в "ЛНР", де отримав 15 років позбавлення волі за статтею "Вчинення терористичної діяльності".
Або, наприклад, вкрай незрозуміла ситуація з Едуардом Міхєєвим. До війни проживав у Луганській області. За деякими даними, встиг засвітитися в протестах і навіть повоювати проти України. Влітку 2017 р. виїхав в Україну для оформлення пенсії і виплат. Повернувся на батьківщину і був схоплений місцевим "МГБ", отримав 12 років в'язниці за "шпигунську діяльність на користь СБУ".
Єдиним військовослужбовцям, який відносно чистий перед органами, - це старшина 53-ї бригади Максим Горяїнов, який потрапив у полон разом з іншими військовослужбовцями, коли 29 травня 2019 р. їх КАМАЗ заїхав на непідконтрольну територію в районі Новотроїцького. І ще - запитань цей випадок досі викликає досить багато, і не здивуюся, якщо виявиться, що військовослужбовці порушили всілякі приписи і чисто теоретично можуть і повинні понести за це покарання (як мінімум дисциплінарне).
Таким чином, будь-яке кримінальне переслідування колишніх заручників призведе до величезного медійному скандалу, який буде роздуватися підконтрольними Росією ЗМІ (власником більшості з яких є все той же Медведчук). Що це означає в умовах передвиборної кампанії, передбачити нескладно.
І ще. Під прикриттям загострення на фронті розгойдується ситуація на прифронтових територіях. Так, у прифронтовому Вугледарі (між Курахове і Докучаєвському) нині страйкують робітники двох шахт. Причому страйкують агресивно - перекрили виїзди, палять покришки. Місцева поліція не втручається, але явно на їхньому боці.
Причина нібито економічна - шахти належать Рінату Ахметову, але робочі незрозуміло чому вимагають від Зеленського погашення заборгованості за два місяці і підвищення зарплат. При певній медійної накачування і цей випадок можна використовувати для дестабілізації ситуації у всьому регіоні - особливо якщо, наприклад, буде прийнято рішення про силовий розгін (що є самим простим рішенням, а як відомо, нинішня влада схильна саме до них).
В цілому ж можна говорити, що ситуація на лінії зіткнення на Донбасі і навколо неї за останній місяць сильно загострилася, і чим воно закінчиться - абсолютно незрозуміло. Тим більше, на тлі того, що Росія відчула підтримку Європи і беззубість нових українських властей і цілком може зважитися на чергову військову авантюру.
