Приклад не на користь. Чому Східна Європа переозброюється, а Україна лише будує плани

Можливо, порівняння того, як переозброюються країни Східної Європи і Україна, на перший погляд, здасться некоректним. У наших сусідів немає війни, вони входять в НАТО і у них набагато простіше з фінансами. Але справа тут не тільки в НАТО або в фінансах — наш бюджет будівництва доріг на 2021 р. можна порівняти з бюджетом Міноборони. Головна проблема — з чітким стратегічним баченням майбутнього розвитку збройних сил, якого як не було, так і немає.

Отже, всі наші сусіди насамперед переозброїли свою пілотовану авіацію. Як Польща, так і Румунія отримали американські універсальні машини F-16 різних модифікацій (тут усе дійсно залежало від товщини гаманця). Угорщина ж зробила вибір на користь шведського Gripen. У нас же навіть на рівні теоретичних розробок немає розуміння вибору конкретної машини: якщо кілька років тому на різноманітних науково-практичних конференціях генерали говорили виключно про Gripen, то на сьогодні командувач ВПС говорить про ескадрильї F-16. Адже це принциповий момент, від якого залежать усі подальші кроки з нашими партнерами на Заході.

Другим напрямком розвитку східноєвропейських ВВС стала модернізація парку навчально-бойових машин. Якщо поляки знайшли гроші на придбання новеньких італійських Aermacchi M-346, то румуни запустили програму модернізації IAR-99 вітчизняного виробництва. У нас же досі немає програми модернізації основної просунутої навчальної машини — L-39 "Альбатрос". Наші машини 1991 року випуску або ще старіші, а програма "часткової модернізації", яку проводить Одеський авіаремонтний завод під час капітального ремонту, м'яко кажучи, не зовсім відповідає сучасним вимогам.

Тепер розглянемо ситуацію з ППО. Поляки закуповують багато чого — від американських ЗРК дальньої дії Patriot до зенітного ракетно-артилерійського комплексу ближнього радіусу дії PSR-A PILICA вітчизняного виробництва. Останній є однією з досить цікавих спроб створення засобу для боротьби з безпілотниками. Угорщина за $1 млрд купує зенітно-ракетні системи NASAMS норвезько-американської розробки, а Румунія — ті самі ЗРК Patriot PAC-3 +. У нас же поки все обмежується введенням в дію і капітальним ремонтом С-300 радянського виробництва, а програма створення нового ЗРК середнього радіусу дії знаходиться на стадії активного обговорення військовими і конструкторськими конторами, яким під силу його створити.

Що стосується бойових вертольотів, то в останні роки Україна зосередилася на спробах реанімації парку Мі-24 і створенні бойової машини на базі Мі-8. І те, і інше йде з великим скрипом — у Мі-24 не вистачає комплектуючих російського виробництва, і розгортання імпортозаміщення на вітчизняних підприємствах являє собою досить непросте в технологічному плані завдання, а "схрестити" Мі-8 з ПТУР "Бар'єр-В" поки що не виходить.

З іншого боку, в травні 2018 р. Україна підписала контракт на купівлю 55 вертольотів виробництва Airbus Helicopters для авіаційних підрозділів Нацполіції, Держприкордонслужби, ДСНС і Національної гвардії. Київ вже отримує неозброєні машини трьох типів: легкі Н125, Н145 і важкі Н225. При цьому важливим фактором є те, що в рамках контракту в країні незабаром має запрацювати центр обслуговування Airbus Helicopters.

Тим часом більш прагматично вчинила Угорщина, яка зробила ставку на машини від концерну Airbus Helicopters. У 2018 р. був підписаний контракт на поставку 20 легких багатоцільових вертольотів Н145М (на сьогодні отримано 16) і 16 транспортних вертольотів Н225М Caracal (поставку буде розпочато в 2023 р.). Обидва типи машин будуть обладнані багатофункціональною системою управління озброєнням HForce (версія Tier 2), яка дозволяє застосовувати 12,7-мм кулемети, 20-мм гармати і 70-мм некеровані і коректовані ракети. Машини можуть бути модернізовані до версії Tier 3 і зможуть застосовувати протитанкові керовані ракети Spike ізраїльського виробництва.

Або візьмемо флот — ми тільки говоримо про якийсь меморандум про будівництво фрегатів разом з турецькими виробниками, а Румунія вже щосили реалізує програму модернізації свого флоту. Яка включає будівництво чотирьох корветів класу Gowind 2500 на місцевих верфʼях за участю французької Naval Group. Усе це разом зі створенням центру технічного обслуговування і центру підготовки. Контракт підписаний у липні 2019 р., а перший корвет румунський флот повинен прийняти у 2022 р. (а всі чотири — до 2026 р.). Румунський корабель нестиме протикорабельні ракети Exocet MM40 Block 3, ЗРК MBDA MICA VL, а також легкий вертоліт до 10 т або безпілотник вертолітного типу Camcopter S-100.

Наведені вище приклади і порівняння говорять про те, що великою проблемою для України є ефективне використання навіть тих обмежених фінансів, які виділяються на збройні сили.