Прикрити АЕС. Навіщо української армії російський зенітний комплекс "Печора"
На початку місяця, 2 серпня, закінчилася історія із зенітно-ракетним комплексом С-125 "Печора" і 36 зенітними ракетами класу "земля-повітря" 5В27Д в повному бойовому оснащенні, які випадково виявили в січні 2019-го слідчі Головного слідчого управління та Департаменту контррозвідки СБУ на території спеціалізованого морського порту Ольвія (до січня 2017-го - Октябрьск).
Порт був побудований в Радянському Союзі спеціально для поставок військової техніки в дружні держави Далекого і Близького Сходу, Африки і Латинської Америки. Після розпаду Союзу порт продовжував виконувати роль певного транспортного хаба для більшості країн-експортерів колишнього СРСР, в тому числі, і Російської Федерації.
Знайдений у січні комплекс "Печора" нібито був власністю ВАТ "Рособоронекспорт" і ще в 2007-му був незаконно ввезений для подальшого експорту в одну з країн Східної Африки, на яку поширюється ембарго ООН. Потім щось пішло не так і дорогий вантаж просто залишили на складське зберігання. Через 12 років його "раптом" знайшли наші правоохоронці.
До речі, є серйозні сумніви, що у ракет саме російське походження. Так вже склалося, що після розпаду СРСР основний запас ракет до зенітно-ракетному комплексу С-125 "Печора" залишився на території України - буквально всі схеми продажу ракет в треті країни з Білорусі, Росії та України були зав'язані саме на бездонні українські склади. Так було у випадку з Ефіопією, Азербайджаном і ще десятками країн, де ці застарілі, але і як і раніше ефективні ЗРК і понині перебувають на озброєнні.
Суд цю несподівану знахідку визнав контрабандою і заарештував. Ще 27 березня на засіданні уряду України було прийнято рішення про передачу всього вищевказаного озброєння Міністерства оборони України. Однак реальна передача відбулася лише через півроку після закінчення всіх процесуальних дій, які проводяться військовою прокуратурою.
Звичайно, передачу будь-якого озброєння для потреб армії варто вітати, але в цьому випадку не варто забувати, що комплекс і, найголовніше, ракети перебували нехай і в складських приміщеннях, але без хоча б мінімального обслуговування майже 12 років. А значить, виникає безліч питань, наприклад, скільки ракет залишилося в стані, що дозволяє їх застосовувати.
До того ж, сам комплекс С-125 не складається на озброєнні ЗСУ. Хоча зараз повним ходом йде програма його модернізації для умов сучасної війни. Свої варіанти пропонують відразу кілька приватних фірм. Найбільш просунутий - від фірми "Радионикс", яка вже має досвід модернізації С-125М в інтересах ефіопських збройних сил. У "провінції" версії З-125МЭ1(2) "Блакитний Ніл" реалізована установка напівактивною головки наведення на старі ракети 5В27Д (а саме такі наші правоохоронці "знайшли" в спецпорту "Ольвія"). При цьому значно підвищилася як дальня межа зони ураження - до 40 км, так і максимальна висота зони ураження - 25 км
З цих же зенітних ракет намагається зробити якийсь ерзац протикорабельної ракети і інша фірма - "Аеротехніка-МЛТ". У листопаді 2018-го на полігоні ВСУ в Херсонській області була випробувана модифікація С-125-2Д1 "Печора-2Д". За твердженням конструкторів на модернізованій ракеті 5В27Д-М1 з напівактивною головкою самонаведення реалізований комбінований спосіб наведення на ціль. На початковій ділянці траєкторії застосовується інерційне наведення в упрежденную точку з радиокоррекцией в залежності від її положення і швидкості при маневрі мети. На кінцевому ділянці траєкторії застосовується напівактивний самонаведення після захоплення цілі при подсвете нової РЛС FCR-125.
Розроблений в 1961-му комплекс С-125 штатно може вражати наземні цілі, проте в далекі радянські часи такі навчально-бойові завдання навіть не відпрацьовувалися розрахунками - більше, ніж вистачало інших засобів берегової оборони. По наземним цілям у своїй історії комплекс застосовувався єдиний раз - на початку "нульових" під час громадянської війни в Лівії. Тоді вперше в ході боїв різних угруповань мусульманських бойовиків на фото і відео засвітилися запуски зенітних ракет по наземним цілям як з буксируються пускових установок, так і з різною бронетехніки (зокрема, танка Т-55).
Так що бойова цінність комплексів С-125 в умовах сучасної війни вкрай сумнівна. З одного боку, у нас на складах просто величезна кількість ракет для нього (і це величезний плюс), з іншого - комплекс не мобільний, так що може бути використаний тільки для об'єктів ППО. Між тим, з прийняттям на озброєння модернізованої "Печори" нарешті вдасться надійно прикрити Рівненську АЕС, а також греблі Дніпровського каскаду. Причому зроблено це буде досить-таки швидко, так як вже відпрацьовані технічні рішення, які дозволяють інтегрувати С-125 в існуючу систему управління дивізіонів С-300.
З іншого боку в умовах наявності у противника далекобійних керованих засобів як повітряного, так і наземного базування стаціонарні позиції є вкрай уразливими. Так що невідомо, чи встигнуть зробити розрахунки хоч один залп в умовах масованого застосування "імовірним супротивником" "Калібрів" і "Іскандерів".
На сьогодні немає повідомлень про прийняття на озброєння самого комплексу С-125. Це може означати, як і те, що проект модернізації закрили, як і те, що йому присвоєна вища ступінь секретності.
