Своїми руками. Хто буде "чистити" ЗМІ від корупціонерів для Богдана
В принципі після призначення Нестора Шуфрича на посаду голови комітету зі свободи слова майбутньому вільної журналістики в Україні можна було б і не хвилюватися. Вона була переведена в розряд "не жилець".
Ну подумайте самі. Про яку свободу можна говорити в умовах редакційної цензури, олігархічного фінансування і явного завдання з інформаційного обслуговування тих чи інших партійно-кланових груп? Розраховувати, що орган, очолюваний людиною, який голосував за диктаторські закони, раптом замислюється захистом основних прав і свобод - більш ніж наївно. Проте й цього, як виявилося, деяким чиновникам здалося недостатньо. 16 вересня в Офісі президента пройшло перше засідання Ради з питань свободи слова при президентові України. Якась офіційна інформація про це зборах відсутній.
Головний редактор РБК-Україна Сергій Щербина на своїй сторінці в Facebook написав, що його особливо вразило, що при обговоренні завдань ради обговорювалася опрацювання ідеї про введення національної прес-карти. "Цей документ, як я зрозумів обговорювали, покликаний давати статус журналіста, а за проступки такого статусу можна позбавити. Легко припустити, що за принципом наявності національної прес-карти буде даватися акредитація в парламент, на події з участю президента і т. д." - написав він.
За словами видання the Babel, на нараді були присутні заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко і міністр культури, молоді і спорту Володимир Бородянський. Головував експерт інформдепартаменту Офісу президента Максим Кречетов. А також більше 30 представників ЗМІ, яким було запропоновано обрати тимчасовий склад ради із 15 осіб - шість від медіа, шість від громадських організацій і по одному від Офісу президента, Національної спілки журналістів та Незалежної медіапрофспілки.
Примітно, що спочатку прийшли на зустріч журналісти не знали, що їм доведеться обрати склад нововигаданого ради. Прес-секретар Американської торгової палати Тетяна Попова в Facebook розкрила подробиці. Крім неї, від громадських організацій обрані: Діана Дуцик ("Детектор медіа"), Олександр Бурмагін ("Платформа права людини"), Світлана Остапа ("Детектор медіа"), Тарас Шевченко ("Центр демократії і верховенства права CEDEM"), Тетяна Лебедєва (екс-глава наглядової ради "Суспільного"). Від медіа: Наталія Гуменюк ("Громадське"), Павло Єлізаров (3s.tv), Наталія Влащенко (ZIK), Михайло Ткач (проект "Радіо Свобода" - "Схеми: Корупція в деталях"), Вадим Миський (секретар наглядової ради "Суспільного") і Данило Яневський. Крім того, в раду автоматично потрапив голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко. Повідомляється, що рада повинна напрацьовувати рекомендації для державних органів щодо: безпеки і соціального захисту журналістів, саморегуляції та розвитку стандартів, протидії пропаганді і фейкам, доступу до інформації, правового регулювання медіа і розвитку регіональних медіа. Фактично маємо майже готовий механізм для регулювання журналістської професії - причому обговорюваний таємно - і готовий орган влади, який покликаний зображати незалежність.
Про те, як національна прес-карта може стати частиною процесу стримування незалежної преси, пояснив Сергій Щербина. Однак проблема не тільки в цьому. Українські медійні спілки, такі як Національна спілка журналістів України (НСЖУ) та Незалежна медіа-профспілка (НМПУ), кілька років поширюють серед своїх членів міжнародні прес-карти. Що тепер буде з ними? Відберуть? Перестануть видавати? Якщо, приміром, журналіст не має національної прес-карти, але є володарем міжнародної карти - тієї, яку визнають Міжнародна федерація журналістики (МФЖ) і Європейська федерація журналістики (ЄФЖ), чи буде це означати, що Офіс президента крутіше Джеремі Діарра, Дуні Міятович і основних світових журналістських спільнот? І друге питання: шість голосів журналістів на шість голосів громадських діячів і два голоси чиновників - хіба це схоже на самоврядування галузі? Чому саме ці медіа і саме ці ОО? Хто так вирішив? Що це за таємниця, покрита мороком? Відкритим залишається питання щодо складу ради. Чому прес-секретар Американської торговельної палати, а не засновник "Вавилон 13", або член спільноти "Баба і кіт"? Хіба для забезпечення справедливого представництва від українських медіа та громадських організацій не варто було провести широкі з'їзди, обговорити проблематику, призначити прозоре голосування за кандидатів? А головне, чому ті деякі шановні члени медиаобщественности, які увійшли до новоспечений орган, продовжують грати в цю гру? Хіба їм подобається бути використаними? Нагадаю, що при Путіні теж функціонують громадські ради. Багато їх члени здогадуються, що виконують роль ширми. Але тут-то навіщо?
Виходячи з того, що розповідають побували на засіданні, зовсім не випливає, що влада вирішила взяти під контроль українські ЗМІ. Боже збав! Вони ж приватні. А громадські організації. План набагато тонше і витонченіше. Свободу слова вирішено регулювати з допомогою колегіальних рішень самих журналістів. Ну що ж. Причесана свобода - це основний компонент суверенної псевдодемократії путінського зразка. "Свобода, гласність, перебудова", які ми заслужили. Ну що ж. Спочивай з миром, незалежна українська журналістика. Прес-картою по горлу - такої жорстокої смерті не заслужила навіть ти. Єдине, що залишається в цій історії за кадром, так це хто зі скандалом вийде з цього ради першим.
Ну і прекрасним післямовою для цієї історії можуть служити слова глави ОПУ Андрія Богдана про "чистки" в ЗМІ. "Частина корупції в цій державі - це корупція четвертої влади. Журналісти - це четверта влада, і вона глибоко корумпована, як і вся держава. І неможливо очищення перших трьох гілок влади без очищення четвертої. Я ж знаю, як все працює", - сказав глава ОП. Так що у Ради по свободі слова тепер ще буде і функція чистильників ЗМІ від корупціонерів.
