Держава

При екс-міністра оборони Гриценка Україна втрачала стратегічні заводи оборонної промисловості, - експерт

В Україні галузева оборонна держпрограма протягом 2017-2022 років передбачає виділення більш ніж 9 млрд грн на те, щоб через п'ять років економіка України змогла отримати повністю замкнутий цикл виробництва боєприпасів до більшості видів озброєнь

Але через бездарних дій колишніх міністрів оборони і захоплення Росією низки підприємств оборонної промисловості на Донбасі реалізувати плани щодо переозброєння української армії і нарощування експортного потенціалу зараз дуже непросто. Про це у своїй колонці для "Апострофа" пише військовий експерт Андрій Старостін.

На його думку, питання переозброєння ЗСУ ігнорувалися Україною з 2005 р., коли держава свідомо втрачало основні виробничі майданчики своєї боєприпасної промисловості. Нагадаємо, що в 2005-2007 рр. посаду міністра оборони обіймав Анатолій Гриценко. Він же в кінці 2007 р. став головною парламентського Комітету з нацбезпеки і оборони. Як резюмує Андрій Старостін, процес розвалу цієї сфери оборонпрому закінчився 2009 р.: "...входження до сфери високої політики і отримання посади глави МНС дозволило Давиду Жванії до 2009 р. остаточно вивести зі сфери державного управління головного галузевого лідера - "Луганський патронний завод (ЛПЗ)".

Старостін також додає, що кулуарна приватизація і дефрагментація ЛПЗ в 2001-2009 рр. призвели до того, що в 2014-2015 рр. держава втратила можливість евакуювати із зони бойових дій більшість виробничих ліній цього найбільшого боеприпасного підприємства країни, потужності якого в підсумку потрапили до окупантів.

"Вільне плавання" ЛПЗ завершилося трагічно. Врятувати завод в ключові для приватизації заводу 2005-2009 рр. повинно Міноборони, яке тоді очолював Анатолій Гриценко. Оборонне відомство повинно було тримати завод у державній орбіті завдяки хоча б мінімального держзамовленням. Але в користь Жванії та інших акціонерів ЛПЗ цього не відбувалося", - вважає експерт.

Він упевнений, що політика МОУ при Анатолія Гриценка щодо активів оборонної промисловості виглядала відверто слабкою, і як приклад навів збройовий завод "Форт" у Вінниці, який вдалося зберегти під контролем МВС, налагодити виробництво і вивести його в лідери ОПК.

"Тобто дуже далеко від завдань оборони МВС України мало свій завод стрілецької зброї та боєприпасів, а у відповідального за оборону відомства, МОУ, такого заводу взагалі не було", - обурюється експерт, підкреслюючи, що тим часом десятки заводів Міноборони перестали фінансуватися.

За його словами, підсумком такої недолугої політики стало те, що уряд у 2010-2011 рр. обгрунтовано забрало більшість арсеналів і заводів у Міноборони і передало їх до складу "Укроборонпрому" для створення україно-російських СП. І тільки російська агресія зруйнувала цю співпрацю. Але, як запевняє експерт, агресії РФ б взагалі не було за однієї єдиної умови - якщо б оборонне відомство мало ефективну політику управління своїми активами.

"Після того, як міністри в кінці минулого десятиліття залишили свої посади, жоден з них не отримав будь-яких незручностей. Перший після виборів 2012 року очолив близький до тематики МНС парламентський Комітет державного будівництва і місцевого самоврядування. А колишній глава оборонного відомства очолив профільний парламентський комітет. Але відповідальності жоден з них так і не поніс...", - резюмував автор.