Прем’єрське крісло стало електричним. Чому Зеленському не варто зараз зустрічатися з Фіцо
Прем’єр Словаччини Роберт Фіцо шукає зустрічі з Володимиром Зеленським. Основна причина — він хапається за можливість врятуватися від вотуму недовіри його уряду та заспокоїти протести словаків
Як словацькій владі живеться без російського газу
13 січня прем’єр Словаччини Роберт Фіцо написав листа Володимиру Зеленському з пропозицією зустрітися на словацькій землі поблизу кордону з Україною, аби владнати проблеми з транзитом російського газу українською територією, припиненого з 1 січня. Зеленський відповів коротко: "Добре. Приїжджай у п’ятницю до Києва". Фіцо відмовився, а віце-спікер парламенту та однопартієць прем’єра Тібор Гашпар ще й образився. Мовляв, покликав голову уряду, наче випити пива. Тут доречними будуть два уточнення. Перше: Гашпар зробив цей коментар російським пропагандистам. Друге: він разом із однопартійцями та прокремлівським лідером націоналістичної Словацької національної партії Андреєм Данко 12 січня літав на поклон до Москви. Польща закрила своє небо для цих літунів і вони були змушені змінювати маршрут, щоб потрапити до Росії. Уточнення важливі, вони демонструють, що слова та дії Фіцо і його політичних соратників можуть координуватися з Москви.
16 січня прем’єр Словаччини заявив, що словацька сторона продовжує узгоджувати дату його зустрічі з Володимиром Зеленським, яка має з’явитися у найближчі кілька днів. З українського боку уточнень про дату і місце зустрічі з Фіцо не було. Нагадаємо, що востаннє очільник уряду сусідньої держави приїздив до України 7 жовтня, але не до Києва, а до Ужгорода, де підписав із прем’єр-міністром України Денисом Шмигалем низку документів про міждержавне співробітництво.
Відтоді стосунки між Києвом і Братиславою тільки погіршувалися, апогеєм стали нападки словацьких політиків на Україну у зв’язку з припиненням транзиту російського газу. Президент країни Петер Пеллегріні заявив, що відмовляється їхати до Києва з офіційним візитом. Хоча його ніхто і не запрошував, а він сам у грудні анонсував такий візит. Фіцо ж узагалі загубив береги, назвавши Зеленського "жебраком і шантажистом". Український президент у відповідь нагадав словацькому прем’єру про його відпочинок у розкішному готелі у В’єтнамі та пояснив, що причина проблем Словаччини з газом — у бажанні тамтешньої влади "нескінченно зберігати тіньові схеми" співпраці з Росією. Тобто поки інші країни Європи диверсифікували газові поставки, навіть Угорщина на чолі з Орбаном, Фіцо сподівався на вічний транзит українською територією.
Власне кажучи, ситуація є очевидною: прем’єр Словаччини та політичні сили, які сформували урядову коаліцію, намагаються змістити акценти з провалу свого уряду на Україну. Перекласти проблеми з хворої голови на здорову. То ж поки словацька правляча верхівка не змінить платівку, необхідності зустрічатися з Фіцо у Зеленського немає. Нашкодити нашій державі у відповідь на припинення транзиту газу Братислава неспроможна. Спочатку Фіцо погрожував зупинити постачання електроенергії, але таке рішення Словаччина не може ухвалити без згоди Євросоюзу. А такої згоди не буде. Потім Фіцо опустився до шантажу скороченням допомоги українським біженцям. Проте далі погроз не пішов І навряд чи піде, бо в ЄС дуже чутливі до захисту прав біженців і знайдуть, як покарати Словаччину. Нині поведінка урядовців цієї країни нагадує дії "влади" Придністров’я, яке так само опинилося без російського газу. Замість шукати вирішення проблеми спільно з Україною та Молдовою та заморожує власне населення заради виконання завдань з Кремля.
Що може допомогти словацькій опозиції скинути Фіцо
Є ще одна вагома причина, чому зустріч Зеленського з Фіцо — не на часі. А от зі словацькою опозицією — саме час для контактів. У Словаччині стартували політичні процеси, результатом яких може стати зміна уряду. Не прямо зараз, а в перспективі цього року. Діючий прем’єр контактами з українським президентом намагається зупинити хвилю невдоволення словаків. Не варто давати йому шанс на порятунок.
Отже, 14 січня проєвропейські опозиційні партії висловили намір ініціювати вотум недовіри уряду. Як пояснив лідер "Прогресивної Словаччини" Міхал Шимечка, Фіцо за 14 років, коли відповідав за керівництво країною, "завдав стільки шкоди, що описати не вийде і за десять годин". Опозиціонери невдоволені зміною вектору влади з Брюсселя на Москву, в Братиславі вже відбулося кілька мітингів опозиційно налаштованих громадян. Прогнозується, що чисельність акцій протесту зростатиме, до них долучатимуться не тільки єврооптимісти, а й громадяни, занепокоєні невдалою економічною політикою уряду Фіцо. Проте сковирнути його з крісла буде непросто. І причин цього кілька.
Урядова коаліція поки що — непохитна. До її складу входять партії Smer-SD (має 42 місця у парламенті), Hlas (27 мандатів) та SNP, яка має 10 місць. В сумі — 79 зі 150. Перші дві партії — ліві, третя є ультраправою. Коаліціанти розподілили між собою не тільки урядові портфелі, але й місця у президії парламенту та домовилися, кому відійде президентська посада. На минулорічних президентських виборах у квітні перемогу здобув Петер Пеллегріні, чий Hlas має золоту акцію в коаліції. Таким чином, опозиційні партії не мають посади, яка б створювала баланс у владі, а трійка членів коаліції добровільно віддавати отримані крісла і йти на дочасні вибори зі зрозумілих причин не хоче. Нещодавно вони не прийшли на позачергове засідання парламенту, аби підтвердити зовнішньополітичну орієнтацію Словаччини. Без них в опозиції не вистачало голосів, щоб відкрити засідання. То ж ініціатива вотуму недовіри уряду зараз також не знайде підтримки.
Втім, окрім припинення транзиту російського газу через Україну, яке чомусь для Фіцо стало неочікуваним, до нього прилетіли ще два "чорні лебеді". Перший скандал виник навколо його поїздки до В’єтнаму, про яку згадував Зеленський. Після зустрічі з Путіним 22 грудня минулого року словацький прем’єр щез. Його пропажу виявили не відразу. Замість вирішувати проблеми словаків після припинення Україною транзиту газу, Фіцо чкурнув на різдвяно-новорічний період до далекого В’єтнаму. Його запеленгували у Ханої в розкішному готелі Capella Hanoi в номері Grand Opera Madam Butterfly. Вартість проживання в такому номері становить близько 6000 євро за ніч. В той же час журналістам офіційні джерела скромно повідомили, що прем’єр — у відпустці. Опозиціонери підняли цю історію на свої стяги і вимагають від прем’єра пояснень, чому його уряд нічого не робив для оперативного вирішення проблем, про які він так багато говорить.
Другий "чорний лебідь" — скандал, спричинений відмовою школяра Симона Оманіка потиснути руку президенту Пеллегріні. Оманіка запросили для вручення нагороди за бронзову медаль на центральноєвропейській математичній олімпіаді, він прийшов з українською символікою та відмовився від рукостискання зі словацьким президентом. Політично свідомий школяр пояснив свій вчинок: Пеллегріні — брехун і шахрай, який маніпулює темою війни в Україні. Сміливість Оманіка вразила словацьке суспільство, але дуже роздратувала Фіцо. Голова уряду накинувся зі звинуваченнями на юнака та на медіа, які його підтримали. Коментар прем’єра з погрозами шокував світоглядною дрімучістю і, можливо, розкрив очі багатьом словакам на те, що з цим урядом вони йдуть не в успішне майбутнє, а у протилежному напрямку.
Поки коаліція не хитається, опозиціонери можуть розраховувати на активність своїх депутатів у парламенті та на вулицю. Саме вона вже зносила Фіцо з прем’єрства в березні 2018 року. Менш ніж за місяць до цього у селі під Братиславою було вбито журналіста-розслідувача Яна Кучака та його подругу Мартіну Кушнірову. Ця трагедія сколихнула Словаччину, акції протесту за своєю масштабністю порівнювали з протестами 1989 року, коли словаки позбавлялися від комунізму. Поліцією тоді керував Тібор Гашпар, який нині вклоняється Путіну. Фіцо та правоохоронці кинулися рятувати ситуацію, навіть пообіцяли солідну суму за інформацію про вбивць. Трохи згодом ЗМІ опублікували останнє розслідування Кучака про зв’язок італійської мафії з політичними колами Словаччини. На хвилі протестів Фіцо втік у відставку. Його наступником став нинішній президент Петер Пеллегріні, тоді ще однопартієць Фіцо. Ротації урядовців втихомирили протести, та, як показав час, непокаране зло у вигляді корумпованих проросійських політиків повернулося до влади через 5 років.
