Передвиборчий хаос. Навіщо "слуги народу" підпорядкували всі обласні центри райрадам

Адміністративна революція – так без перебільшення можна назвати постанову під скромною назвою "Про створення і ліквідації районів", прийнята Верховною Радою 17 липня. Це заголовок абсолютно не передає суть доконаної революції.

Створено район з півторамільйонним населенням

А суть ця ось у чому. Раніше охоплювали райони в середньому лише близько 30% населення 24 областей і АР Крим. Решта 70% проживали в містах обласного (в АРК – республіканського) підпорядкування. Вони самоуправлялись власними міськрадами, а над ними були тільки обласний рівень і центральна (всеукраїнська) влада. Відповідно до нової постанови парламенту міст обласного підпорядкування більше немає. Всі міста, крім Києва і Севастополя, тепер підпорядковані районам.

Мешканці, приміром, Харкова тепер повинні будуть писати свою адресу так: місто Харків Харківського району Харківської області. Але проблема, звісно, не зводиться до ускладнення адреси. Абсурдність в тому, що всі міста обласного підпорядкування перетворені в пересічні міста районного підпорядкування. Між цими містами та областями створюється прокладка у вигляді районного рівня, яка буде включати районне самоврядування у вигляді райради та районні органи державної влади: райдержадміністрації, райвідділ Нацполиции і т. п.

При цьому деякі новостворені райони виявилися більшими (по числу жителів), ніж деякі області. Найбільшим став Харківський район. У нього включені півторамільйонне місто Харків і ще 14 об'єднаних територіальних громад. Аналогічно – з Дніпром, Одесою, Донецьком, Львовом, іншими обласними центрами і найбільшими містами, такими як Кривий Ріг, які розробники проекту надумали зрівняти з рядовими райцентрами.

І, звичайно, це не тільки абсурдність, але і розтрата. Бо на ці районні прокладки між містами та областями будуть витрачатися чималі гроші. Ніякого обґрунтування необхідності цієї управлінської ланки в пояснювальній записці до проекту постанови взагалі немає. І причина цього, схоже, просто-напросто в тому, що у розробників постанови не знайшлося ніяких мало-мальськи переконливих аргументів, навіщо це треба.

А ось у критиків цієї постанови аргументи досить переконливі. Вся система управління стане набагато менш ефективною з-за зайвої ланки. Гірше того, може виникнути управлінський хаос. Тепер будь-якому меру обласного центру доведеться узгоджувати проекти, ділити повноваження, бюджетні гроші і відповідальність не тільки з міськрадою, облрадою та ОДА, але і з прокладочными (між містом і областю) райрадою та РДА. І якщо раніше ми були свідками конфліктів між місцевим самоврядуванням та обласною владою в окремих містах, то тепер можна чекати ще більш запеклих і безглуздих управлінських конфліктів у трикутнику "місто – район – область", які можуть стати повсюдними. Така ситуація програмується постановою, прийнятою парламентом.

Як це позначиться на місцевих виборах

Нагадаємо, що 15 липня Верховна Рада призначила на 25 жовтня місцеві вибори. Постанова "Про створення і ліквідації районів" прийнято навздогін цьому рішенню, щоб Центральна виборча комісія створювала територіальні та окружні виборчі комісії вже відповідно з новим районним поділом.

Згідно з Виборчим кодексом вибори в райради проводяться за пропорційною системою за партійними списками. Така ж система діє на виборах в обласні ради і ради територіальних громад з кількістю виборців понад 10 тис. (така норма для громад прийнята 16 липня, раніше межа пропорційної системи була введена тільки для міст з кількістю виборців понад 90 тис.).

Можна було б багато розмірковувати про те, яким політичним силам ця адміністративна революція (створення районів над містами) вигідна на майбутніх виборах, а яким невигідна. Але краще всяких слів про це говорять результати голосування. Постанова отримала підтримку 238 нардепів, у т. ч. 213 з 248 "слуг народу", 11 з 20 членів групи "Довіра", 8 з 24 членів групи "За майбутнє" і 6 з 17 позафракційних (у числі цих 6 – спікер і перший віце-спікер, які теж "слуги народу"). А всі інші фракції – ОПЗЖ, "Європейська солідарність", "Батьківщина" і "Голос" — у повному складі відмовилися підтримувати цю ініціативу.

Це говорить про те, що всі сили, які збираються конкурувати зі "слугами народу" і перемагати на місцевих виборах, вважають цю адміністративну революцію шкідливою і хочуть максимально від неї дистанціюватися. І однією з головних гидот, які вони будуть говорити виборцям про "слуг народу", буде саме те, що "слуги народу" прийняли страшний, кошмарний (епітети можуть бути і гірше) новий районний устрій.

Сподобається укрупнення районів селянам

Захисники прийнятої постанови воліють замовчувати створення абсурдною районної прокладки між містами та областями. Вони акцентують на іншому боці питання – на те, як зміниться життя в сільській місцевості.

Зокрема вони нагадують, що реформування районного рівня – це другий етап адміністративно-територіальної реформи, яка була розпочата ще п'ять років тому. Її першим етапом стало створення об'єднаних територіальних громад, з тим щоб їх органи місцевого самоврядування були здатні забезпечувати ефективне управління і надавати якісні послуги населенню. Тепер, коли цей етап в основному завершений, підійшла черга другого етапу – укрупнення районів, що задумано з тією ж метою: більш ефективне управління і більш якісні послуги.

Замість 490 старих райрад, які ліквідуються, заплановано створення 136 нових. Аналогічно має скоротитися кількість районних держадміністрацій. У пояснювальній записці стверджується, що "зменшення кількості районних рад призведе до зменшення видатків місцевих (районних) бюджетів в 2021 р. на 1,4 млрд грн".

Зрозуміло, чому ця революція зроблена саме зараз. Міняти районний устрій можна тільки перед місцевими виборами. Якби парламент зробив це в проміжку між черговими місцевими виборами, то довелося б провести позачергові вибори в райради новоутворених районів – точно так само, як досі по мірі створення об'єднаних територіальних громад відразу ж проводилися вибори до рад цих громад.

Мабуть, "слуги народу" сподіваються, що адміністративна революція полегшить їм життя після виборів. Однак сумнівно, що вони зможуть переконати електорат у тому, що українці отримають від нових районів більшу вигоду.

Навпаки, всі категорії виборців мають підстави для невдоволення. Це стосується і селян, і мешканців райцентрів і великих міст.

Селяни незадоволені, бо багатьом з них тепер, після укрупнення районів, буде набагато далі добиратися до свого райцентру. Це означає суттєву втрату як часу, так і грошей. Особливий страх у людей викликає перспектива, що разом з укрупненням районів скоротиться мережа районних лікарень і поліклінік. Підкреслимо, що люди налякані, і переконувати їх буде справою нелегкою, тим більше що довіра до нинішньої влади, її обіцянкам і запевненням за останній рік різко впала.

Жителі населених пунктів, що втрачають статус райцентру, незадоволені, бо бояться, що тепер їх міста і селища зовсім прийдуть у занепад і перетворяться в глушину. Втратять роботу співробітники всяких районних органів і служб. Погіршиться транспортне сполучення з обласним центром (менш регулярно будуть ходити електрички, автобуси, маршрутки). А жителям доведеться тепер для вирішення різних питань їздити кудись в новий райцентр і платити там більші хабарі, тоді як раніше вони могли все вирішити на місці і дешевше.

А мешканці Харкова та інших великих міст, над якими тепер створили районний рівень влади і самоврядування, незадоволені, бо не розуміють, навіщо їм тепер доведеться годувати ще й цю чиновницьку прокладку (між містом і областю) у вигляді РДА та райрад. Від того, що на виборах 25 жовтня доведеться заповнювати ще один бюлетень, навряд чи у городян додасться добрих почуттів до нинішньої влади.

Чи можна було придумати більш розумну реформу? Звичайно. Потрібно було довести до розуму зміцнення самодостатності об'єднаних територіальних громад. З тим щоб кожна громада була фінансово самостійною і здатною забезпечити своїм мешканцям повний спектр послуг, в т. ч. утримання дитячого садка, школи, лікарні і т. п. Тоді районний рівень став би взагалі зайвий. І не довелося б вибирати, які міста і селища ощасливлювати статусом райцентру, а які – позбавляти цього статусу. Ну і при такому підході, звичайно, взагалі б не змогла з'явитися абсурдна ідея районного рівня над міським – ідея, яка зараз стала нашою новою реальністю.