Зрадити забуттю. За що Сурков ненавидить Медведчука
Під шумок багато в чому опереткової активності по лінії розведення військ і підготовки обміну певної кількості полонених (хотілося б сподіватися, що він не перетвориться в трагіфарс, як вже не раз у минулому), в ОРДЛО тривають процеси повзучої інтеграції окупованих територій до складу РФ, за південоосетинському і абхазького сценарію. Більш того, на тлі нових санкцій і стагнації в Росії загострюється боротьба між різними придворними кремлівськими угрупованнями, контролюючими як банди окупантів і рутину мародерства, так і прибутку місцевого походження, а також кошти бюджету РФ. Насамперед ці явища спостерігаються у специфічній "банківській системі ДНР".
Проблематичною вона, звичайно, була практично з самого початку. Вже чотири роки в ній ходить російський рубль (грошова маса була, природно, завезена з РФ). Всі офіційні розрахунки, звіти і бюджетні показники даються в рублях. Курс обміну валют встановлюється щоденними розпорядженнями "Центробанку ДНР". Готівковий курс у всіх обмінних пунктах тримається один і той же, протягом дня не змінюється, ніяких документів подавати не потрібно. У супермаркетах і терміналах приймають тільки рублі. У дрібних крамницях бувають варіанти. Українські банки навесні і влітку 2014 р. один за іншим йшли із зони бойових дій. При цьому жителі "республік" не втратили свої заощадження в українських банках, вони і зараз можуть приїжджати на звільнену територію, перевести свій депозит у зручний для себе відділення банку і користуватися банківськими послугами на колишніх умовах. Але на окупованій території вони беззахисні, а в окупаційної адміністрації роками панує суцільне злодійство, аналогічне крадіжки російському, нині остаточно набуває політизований характер.
Згідно з недавнім повідомленням InformNapalm "інтеграція банківської системи вийшла на вирішальну стадію, про це свідчать як інсайдери з окупованих територій, так і дані аналізу в ході розвідки з відкритих джерел". Відзначається, що так званий "Центральний республіканський банк ДНР" оголосив про перехід на якийсь новий план розрахунків, а з 19 серпня почався переклад на нові розрахунки і фізичних осіб. Крім того, користувачі Twitter 20 серпня по хештегу #Донецьк почали повідомляти про цікаву sms-розсилці, яка інформувала про зміну номерів рахунків. При цьому на сайті самої терористичної організації ДНР від 15 серпня з'явилося повідомлення, що "ЦРЛ ДНР" впроваджує новий програмний комплекс з вересня 2019 р., в рамках якого буде здійснено перехід на новий план рахунків, а також відбудеться запуск нової системи "Клієнт-банк". Виявилося, що "в рамках цього процесу паралельно ведеться робота з перекладу Донецької народної республіки та "Центрального республіканського банку", зокрема, на нові стандарти бухгалтерського обліку, нові плани рахунків, синхронізовані з законодавством Російської Федерації, а також на нову систему казначейського обліку".
Безсумнівно, вся ця діяльність, укупі з видачею паспортів (за російськими даними, понад 25 тис. жителів ОРДЛО отримали російські паспорти, хоча й дещо специфічні, і ще 60 тис. "українців" без уточнення місця проживання подали такі заявки) потребує оперативної реакції дипломатів і заклик до посилення санкцій.
Але в даному випадку більш примітна інша сторона справи, а саме: сутичка між умовно різними "вежами" Кремля, старими і новими кураторами, які намагаються витіснити один одного з смачного бізнесу з контролю над фінансовим пилососом "чорної діри", в яку перетворено окупована частина Донбасу. Варто поглянути і на публічну піну, яка спливає над цим болотом, в якому рвуть один одному боки російські і проросійські крокодили.
Так, досить відверто 21 серпня несподівано агресивному інтерв'ю прокремлівський виданню Actualcomment висловився найближчий помічник Владислава Суркова Олексій Чеснаков, протягом майже восьми років його заступник в управлінні внутрішньої політики АП РФ, великий функціонер правлячої партії. Мовляв, ніхто не хоче чи не збирається відновлювати Донбас за свій рахунок, але мова йшла не тільки про це, на конфігурацію зв'язків навколо ОРДЛО р-н Чеснаков раптом різко висловився і нервово. Так, за його словами, нещодавно побував у Києві в якості нового емісара, головний редактор "Еха Москви" Олексій Венедиктов городить "дурницю". Оскільки заявляє, що Сурков більше не займається Україною, а всі питання врегулювання тепер вирішуються не в нормандському форматі, а безпосередньо між Україною і Росією через переговори Андрія Єрмака і російського віце-прем'єра Дмитра Козака. Але...тільки тому, що не любить Суркова. Венедиктов, стверджує Чеснаков, вчергове видає бажане за дійсне. Адже зовсім нещодавно, навесні, він також гучно заявив, що Сурков написав заяву про відставку і що на його місце йде Бабич. Бабич, правда, пішов зовсім в інше місце (мінекономрозвитку), а Сурков "як і раніше працює". Сурков, мовляв, відповідає за політичні, ідеологічні, інформаційні аспекти, координує в цілому "мінський процес", представляє Росію в нормандському форматі, підтримує зв'язок з ДНР і ЛНР. Про Сергія Курченко р-н Чеснаков симптоматично не згадує.
Що стосується грушника Дмитра Козака, то він, вказує Чеснаков, веде ситуацію з економічної точки зору. Їх ролі розподілені Путіним, а їх поточну роботу спрямовує керівник АП РФ Антон Вайно, так що немає якогось окремого формату Єрмак-Козак, причому переговори з Єрмаком веде і Сурков, є й канал Вайно-Богдан. І тільки вже його похідними є канали Сурков-Козак-Пристайко-Єрмак. І ще Мзс двох країн взаємодіють. До речі, підкреслює Чеснаков, завжди відносини з Україною і адміністрацією українського президента займався голова адміністрації президента Росії (тобто до серпня 2016 р. це був Сергій Іванов ). Як бачимо, у Олексія Чеснакова і його боса Владислава Суркова - кудись раптом розчинився Віктор Медведчук, а Михайло Бабич перетворився в обличчя мало не третьестепенное. Схоже, що сталося це через ревізії Бабичем програм фінансування впливу РФ в СНД, в тому числі і на окупованих територіях України.
Про Дмитра Козака нагрудника Суркова висловлюється дуже коректно, оскільки той стоїть в ієрархії вище Владислава Юрійовича. Ну, а Юрій Ушаков, головний зовнішньополітичний радник Путіна вже протягом семи років, а до того посол РФ в США протягом десяти (!) років, це взагалі фігура умовчання. Хоча, як стверджують знаючі люди, Ушаков спілкується ледь не безпосередньо з президентом Зеленським...
Тому, те, про що промовчав найближчий соратник Суркова (а їх залишилося не так багато - особливо після того, як Владислав Юрійович перестав бути заступником глави АП і очолювати управління внутрішньої політики) може бути важливіше сказаного. Наприклад, щодо ризиків, які таїть для Суркова ситуація в Абхазії. Або про те, що висновок в утиль нехай і не цілком адекватного, але ідейного Сергія Глазьєва знову висуває саме Суркова на лінію вогню - і насамперед як представника ще єльцинської "Сім'ї". Останнім часом стала проявляти бурхливу активність з-за ризику потрапляння під санкції чинності діяльності невгамовних Андрія Ілларіонова і Гаррі Каспарова.
Так куди ж поділися з "мінського процесу" (звучного сьогодні так само непристойно, як і "близькосхідний діалог") Медведчук і Курченко?
Або раптово кинутий на посаду першого заступника донецького гауляйтера Пушилина з московського до деякої міри курченковского "Внешторгсервиса" в Донецьк, колишній іркутський віце-губернатор і військовий моряк Володимир Пашков?
У рамках нових перемог врегулювання не можна не згадати і про бізнесмена Руслана Ростовцеве, контролюючому тепер не тільки вугілля в Ростовській області, але і на окупованих територіях. Все ще не внесений у санкційний список США і ЄС, Ростовцев - велика постать у міжнародному тіньовому бізнесі, засвітився і в молдавській аферу століття, і інших справах, які повинні були б поставити хрест на його безхмарною контрабанді краденого українського вугілля в Європу підвидом російського. Але, може бути, одна з злочинних кремлівських угруповань готує його в нові намісники - виїжджати на Захід, може вже скоро і не потрібно?
Між тим особливий інтерес в рамках переділів на окупованій частині Донбасу в рамках мирного процесу в російських верхах викликає діяльність ВТБ, який нещодавно придбав собі в РФ російський аналог Cambridge Analytica і відбирає у Германа Грефа обслуговування силових структур. Мабуть, Андрію Костіну все частіше доводиться відвідувати патріотичні вечірки в костюмі Сталіна і він більше не побоюється нових санкцій, з-за яких так непросто виявилося продати українську "дочку" цього російського держбанку. Але інстинкт розвідника під дипломатичним прикриттям, яким Костін проробив чималу частину свого професійного життя, все-таки повинен бути у нього більш загострений. Так і всю цю свою клієнтелу з сумнівним бекграундом "старої конторі" рано чи пізно доведеться витягати.
Тому що, як ми бачимо, зовсім не жартує той же Борис Джонсон - а вкрадені на окупованих територіях, а також недошедшие туди з Москви гроші, вони ж кудись діваються? І витікають ці сотні мільйонів доларів явно не в Китай, там західного гуманізму немає. Зрештою, одна з крокодилячих зграй повинна перемогти, і манери трійці Козак-Медведчук-Бабич натякають на те, що "пташенят гнізда Суркова" у цьому останньому кроці перед завісою більше ніхто і ніяких гарантій не дає. Як би так сказати, не повернувся горезвісний "мінський процес".