Віагра для рейтингу. Коли Зеленський відправить у відставку Кабмін Шмигаля
Уряд спокійних
Замість уряду буйних тепер уряд спокійних. Таке пояснення зміні Кабміну придумав голова партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко. Він запевняє, що "ситуація стабілізується, і ми переходимо в стадію уряду "спокійних технократів", які спокійно і виважено будуть приймати рішення".
Звичайно, ця версія має право на існування. З кожним місяцем роботи Кабміну Олексія Гончарука ставало все більш очевидно, що він не справляється зі своїми обов'язками і лише імітує бурхливу діяльність. Менш ніж за півроку рівень довіри до уряду впав удвічі (з 56,9 до 28%), а рівень недовіри - зріс втричі (з 21,8 до 64,5%). Однак не факт, що Володимир Зеленський вирішив змінити Кабмін і персонально Гончарука саме через їх непрофесіоналізм. Більш переконлива інша версія.
Рейтинг самого Зеленського теж стрімко падає, і з тієї ж причини. Імітація бурхливої діяльності вже не збуджує народ. У такій ситуації перший спосіб - пояснити всі накопичені проблеми недоробками уряду. Зеленський саме так і вчинив.
Виступаючи 4 березня в парламенті, він заявив: "Сьогодні на внутрішньополітичному полі існуючих проблем та існуючому уряду занадто тісно, вони більше, на мою думку, не можуть існувати поруч, а отже, хтось із них повинен піти", - і потім закликав нардепів розглянути заяву Гончарука про відставку (вийшло, що для Зеленського краще, щоб пішов уряд, а проблеми нехай залишаються). У цих фразах не потрібно шукати логіку (її там немає). Просто Зеленському було вкрай важливо поставити поруч, навіть зробити синонімами слова "уряд" та "проблеми" - в надії протиставити, зробити антонімами слова "проблеми" і "президент".
Втім, це, так би мовити, тактичні міркування. А є ще й стратегічні.
Автором і модератором всієї цієї операції по зміні Кабміну виступив Андрій Єрмак, який з 11 лютого керує президентським Офісом. Раніше Єрмак був помічником президента і відповідав на Банковій за зовнішню політику і зв'язки з Кремлем. Тепер він відповідає за внутрішню політику теж і підпорядкував її планам домовитися з Путіним про світ на Донбасі.
Зеленський не без допомоги Єрмака впевнився в тому, що припинення війни на Донбасі - це головне, чого від нього чекають люди. І що це єдиний спосіб підбадьорити його рейтинг до того рівня, який був минулої весни. І що заради цього доцільно піти на всі поступки, яких вимагає Путін.
Але тут могло виявитися перешкодою уряд Гончарука. Не тому, що воно непрофесійне, а тому, що воно прислухається до побажань Заходу, а сам Гончарук - конкретно до послів "Великої сімки" і ЄС. Стратегічне завдання зміни Кабміну полягала в тому, щоб отримати уряд, члени якого не мали б грантоедского минулого, та й взагалі ніякими нитками не були б пов'язані з Заходом і орієнтувалися б виключно на Банкову.
Коротше, стратегічні міркування, як і тактичні, підштовхували до того, що заради рейтингу потрібно змінити Камін.
Після цієї прелюдії доречно сказати кілька слів про персональний склад нового уряду. Почнемо з прем'єра.
Чий Денис Шмигаль
За відставку Гончарука проголосували 353 нардепа, а за призначення прем'єр-міністром Дениса Шмигаля - 291. Фракції ОПЗЖ, "Євросолідарності", "Батьківщини" і "Голоси" у повному складі відмовилися підтримати Шмигаля, причому перші дві в основному натискали кнопку "проти", а другі дві здебільшого утрималися. За Шмигаля проголосували 242 із 248 "слуг народу", 18 з 22 членів групи "За майбутнє", всі 17 членів групи "Довіра" та 14 з 21 позафракційних (у т. ч. спікер і перший віце-спікер).
Примітно, що Шмигаля підтримали нардепи, пов'язані з Ігорем Коломойським - як з числа "слуг народу", так і з групи "За майбутнє". Раніше деякі з цих нардепів особливо старанно критикували Гончарука. Можна укласти, що новий прем'єр влаштовує Коломойського куди більше, ніж попередній.
Шмигаль народився у Львові у 1975 р. В 1997-му закінчив державний університет "Львівська Політехніка" за спеціальністю менеджмент у виробничій сфері (машинобудування), інженер-економіст. У 2003-му отримав наукову ступінь кандидата економічних наук.
У 1995-2009 рр. працював на керівних посадах на підприємствах Львова, у 2009-2013 рр. - на держслужбі у Львівській облдержадміністрації. У 2014 р. став заступник начальника Головного управління Міндоходів у Львівській області. У 2015-2017 роках - радник, віце-президент, генеральний директор, член ради торгово-виробничої компанії "Львівхолод". У 2017-2019 роках - заступник гендиректора з соціальних питань ПАТ "ДТЕК Західенерго", директор підприємства "ДТЕК Бурштинська ТЕС", в. о. заступника гендиректора з соціальних питань ПАТ "ДТЕК Західенерго" (р. Бурштин Івано-Франківської обл.).
З 1 серпня 2019 р. очолював Івано-Франківську облдержадміністрацію. З 4 лютого 2020 р. обіймав посаду віце-прем'єра - міністра розвитку громад і територій.
Велику участь у кар'єрі Шмигаля в Зе-влади прийняв перший заступник керівника Офісу президента Сергій Трофимов. Саме він включив Шмигаля в трійку кандидатів на посаду голови Львівської ОДА, яких Зеленський запропонував жителям області 14 червня 2019 р. А потім, коли Шмигаль не пройшов на цю посаду, Трофимов запропонував його Зеленському на аналогічну посаду на Івано-Франківщині.
Очоливши Івано-Франківської ОДА, Шмигаль повідомив, що, незважаючи на два роки роботи в ДТЕК, не знайомий з власником компанії Рінатом Ахметовим і той не має відношення до його призначення. "Я з Рінатом Леонідовичем не знайомий особисто... Рівень менеджменту, з якими я спілкувався, - це керівник "ДТЕК Енерго" Дмитро Сахарук і керівник ДТЕК Максим Тимченко. Але навіть із ними я, за великим рахунком, перетинався лише на офіційних нарадах. А акціонера ДТЕК я бачив, як і всі, тільки по телевізору", - заявив він. Втім, його подальше кар'єрне підвищення - на позиції віце-прем'єра і потім прем'єра - явно не обійшлося без підтримки з боку власника ДТЕК.
Квота Єрмака
Згідно Конституції міністри оборони та закордонних справ призначаються парламентом за поданням президента. Зеленський вніс на ці посади кандидатури Андрія Тарана і Дмитра Кулеби. Їх підтримали 285 і 288 нардепів відповідно.
Пояснюючи нардепам логіку оновлення уряду, Зеленський заявив: "Потрібні нові мізки і нові серця". Напевно, особливо прикольно було чути це генерал-лейтенанту у відставці Тарану, якому саме в той день виповнилося 65 років. Його остання посада - перший заступник командувача Сухопутних військ ЗСУ. Він займав її з грудня 2015 р., а в 2016-му був звільнений в запас по досягненню граничного віку генеральської служби.
Єдине логічне пояснення, навіщо знадобилося мобілізувати в уряд "нових мізків" військового пенсіонера, полягає в тому, що, за даними багатьох джерел, на цій кандидатурі наполіг Єрмак. Тобто Таран буде реалізувати політику, продиктовану Єрмаком.
Кажуть, що попередній міністр оборони Андрій Загороднюк, якому зараз 43 роки, викликав різке незадоволення Єрмака на саміті нормандської четвірки 9 грудня у Парижі, коли, посилаючись на дані Генштабу, переконав Зеленського в тому, що не можна погоджуватися на розведення сил по всій лінії фронту і фіксувати цю домовленість у рішенні саміту, - хоча в проекті рішення, підготовленому Єрмаком і росіянами, такий пункт був. Кремль досі в люті від цього епізоду. Наприкінці лютого глава МЗС РФ сергій Лавров заявив, що новий саміт нормандського формату буде можливий тільки після того, як буде підготовлений і підписаний проект підсумкового документа. "Щоб не було знову вже в ході саміту спроб руйнувати досягнуті домовленості", - пояснив Лавров і нагадав, що на попередньому саміті Зеленський "переграв" домовленість про розведення сил і засобів на всій лінії зіткнення. Судячи з усього, Єрмак впевнений, що від Тарана подібних сюрпризів не буде, а значить, поведінка Зеленського в діалозі з Кремлем тепер буде повністю контрольованим.
Аналогічним чином Кулеба влаштовує Єрмака тим, що він не Вадим Пристайко, який часто ніс відсебеньки, не узгоджену з Банкової. В уряді Гончарука Кулеба був віце-прем'єром з питань європейської і євроатлантичної інтеграції, а тепер цей пост зайняв Пристайко, тобто їх посадами поміняли. Така рокіровка виглядає смішною, проте для Єрмака вона іронічна. Кажуть, він бачить в Пристайко деструктивний елемент і тому не проти, щоб саме Пристайко координував здійснення міністерствами і відомствами кроків, необхідних для наближення України до ЄС і НАТО.
Квота "слуг народу"
Інші члени Кабміну, згідно Конституції, призначаються парламентом за поданням прем'єра. Оскільки у нас правлячою партією є "Слуга народу", логічно було очікувати, що "нові мізки" для заповнення вакансій в уряді знайдуться у фракції цієї партії у Верховній Раді. Однак серед 248 парламентських "слуг народу" у новий Кабмін не знадобився не один.
Цього парадоксу є два взаємодоповнюючих пояснення. Перше полягає в тому, що Єрмак і Шмигаль вважають нардепів з монобольшинства занадто некомпетентними, щоб запрошувати їх в уряд. І це в загальному-то сумна оцінка, якщо врахувати, що саме такі "слуги народу" очолюють парламентські комітети. Друге пояснення припускає, що парламентські "слуги народу" хоч і некомпетентні, але досить кмітливі, щоб здогадатися, що уряд Шмигаля, швидше за все, проживе не довше, ніж уряд Гончарука, і тому немає ніякого резону йти туди, кидаючи пригретое крісло в сесійній залі.
Втім, такі думки відвідали голови і багатьох інших осіб, чиї кандидатури перебиралися Єрмаком і Шмыгалем. Коли ввечері 3 березня Зеленський зібрав засідання фракції "слуг народу", там був названий повний склад нового уряду, проте вже вранці стало відомо, що чи не половина з передбачуваних членів Кабміну від такої честі відмовилися. Вдень вдалося заповнити лише кілька вакансій. У підсумку ввечері 4 березня 277 нардепів проголосували за уряд, в якому залишилися порожніми посади міністрів, які відповідають за економіку, промисловість, сільське господарство, енергетику, екологію, культуру, освіту.
З попереднього уряду в нове перейшли віце-прем'єр - міністр цифровий трансформації Михайло Федоров, міністри внутрішніх справ Арсен Аваков, інфраструктури Владислав Криклій, юстиції Денис Малюська. Звільнений Шмыгалем посаду міністра розвитку громад і територій дістався - правда, без віце-прем'єрства - Олексію Чернишову, який з жовтня 2019 р. очолював Київську облдержадміністрацію.
Новостворену посаду віце-прем'єра - міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій отримав протеже Єрмака Олексій Резніков, якого Зеленський з вересня 2019 р. уповноважив представляти Україну в робочій підгрупі з політичних питань Тристоронньої контактної групи. Отриманий Рєзніковим міністерський пост, посилений віце-прем'єрством, підкреслює те значення, яке відвів Єрмак в стратегії Зеленського планами піару на припинення війни.
Відновлене окреме Міністерство у справах ветеранів очолив 64-річний генерал-лейтенант Сергій Бессараб, який до того служив заступником начальника Генштабу ЗСУ. Особливо "новими мізками" стали міністр охорони здоров'я Ілля Ємець, який обіймав той же пост в 2010-2011 рр. у першому уряді Азарова, і міністр соцполітики Марина Лазебна, яку Янукович в травні 2013-го поставив на чолі Держслужби зайнятості.
Примітно, що позбувся посади міністр Кабінету Міністрів Дмитро Дубілет - його замінив на цій посаді Олег Немчинов, який з квітня 2017-го працював держсекретарем Міністерства молоді та спорту. Дубілет став героєм багатьох скандалів, один з яких за живе зачепив Банкову: 12 лютого всупереч заявам Єрмака і Зеленського про швидкі виборах в ОРДЛО Дубілет дав зрозуміти, що він у цю перспективу не вірить, і повідомив про плани міряти чисельність населення ОРДЛО за допомогою супутника.
Новий міністр фінансів 45-річний Ігор Уманський на два роки старший від своєї попередниці Оксани Маркарової. Він вже третій раз приходить в Мінфін: з січня 2008-го по березень 2010-го був першим заступником міністра (з квітня 2009-го - в. о. міністра), з жовтня 2014-го по грудень 2015-го - знову першим заступником міністра.
Залишається визнати "новими мізками" 48-річного Вадима Гутцайта, який отримав портфель міністра молоді та спорту. Найважливіша рядок у його біографії - разом з Єрмаком він був помічником-консультантом нардепа V і VI скликань від Партії регіонів Ельбруса Тедеєва.
Для Єрмака важливо, щоб уряд протримався до місцевих виборів, які повинні відбутися 25 жовтня. А далі можливі різні варіанти, включаючи і дострокові вибори парламенту, після яких знову буде новий уряд.
