Пожежа на складах у Калинівці. Чому трагедія була неминучою
Ми продовжуємо відслідковувати ситуацію навколо масштабної пожежі на стратегічних складах 48-го арсеналу Міноборони.
Здавалося б, після березневої диверсії на складах в Балаклії, а також після цілого ряду дрібніших пожеж у військових частинах, де зберігалися боєприпаси, Генштаб таки мав би зробити певні висновки і почати приділяти охороні складів більше уваги. Однак події минулої ночі змушують у цьому сумніватися, пише "ДС" з посиланням на Depo.ua.
Промоніторивши інформацію, яка надходить з Вінницької області, а також проаналізувавши стан справ у Балаклії через півроку після пожежі, ми прийшли до висновку, що трагедія на складах в Калинівці була неминучою. Питання було лише в тому, коли саме це станеться.
Відомо, що в даному районі напередодні вибухів Службою безпеки України був оголошений режим антитерористичних навчань (за дивним збігом обставин, в Балаклії напередодні пожежі було те ж саме).
"Антитерористичні навчання пройдуть 26-27 вересня на території Вінниці та прикордонних районів області. Тренування, які відбудуться в умовах, максимально наближених до реальних, організовує Координаційна група Антитерористичного центру при Управлінні СБ України у Вінницькій області за участю Національної поліції, Нацгвардії, ДСНС, ВСУ, прикордонників, інших регіональних суб'єктів боротьби з тероризмом, органів влади і самоврядування", - повідомив офіційний сайт Вінницької ОДА 25 вересня.
Однак за іншою версією, під антитерористичними навчаннями силовики маскували справжню антидиверсионную операцію, яку проводили в цей час у Вінницькій області. Маскували з метою уникнення зайвих чуток у ЗМІ і паніки серед місцевого населення.
Як би там ні було, але саме це дозволило дуже швидко і злагоджено провести евакуацію жителів Калинівки та навколишніх сіл, коли почали вибухати боєприпаси.
За свідченнями очевидців, організована евакуація почалася вже через півгодини після початку вибухів. Для порівняння: під час аналогічного пожежі в Балаклії, знову ж таки - за свідченнями очевидців, перші ознаки рятувальних заходів почали з'являтися лише через чотири години після початку вибухів. Не кажучи вже про блок-постах, які в Калинівці зусиллями вінницького полку Нацгвардії з'явилися майже відразу, а в Балаклеї - майже під кінець дня (при тому, що вибухати початок перед світанком).
Також, за свідченнями очевидців, дуже добре себе проявила місцева влада - рятувальні роботи проводилися дуже оперативно і організовано. Варто відзначити також велику кількість волонтерів, які на власному транспорті їхали в небезпечний район і вивозили звідти людей. Знову ж таки: в Балаклії не було нічого подібного.
Таким чином, станом на другу годину ночі більшість жителів Калинівки, Стрижавки, Лавровки і Сальника були евакуйовані і повним ходом йшла евакуація з інших сіл.
А ось з гасінням пожежі справи йшли не так добре. Власне, воно й не дивно - на численних відео видно, що вибухали боєприпаси настільки купчасто і одночасно, що гасити їх не представлялося ніякої можливості. Цілком можливо, що рятувальниками було прийнято рішення максимально локалізувати зону пожежі і просто чекати, поки критична маса боєприпасів банально не вигорить (побічно цю інформацію підтверджують наші інсайди з Калинівки).
І тут не можна провести ще одну паралель з Балаклією. Як відомо, в Балаклії на площі складів 680 га зберігалося 138 тис. т боєприпасів при паспортної ємності 150 тис. т. В той же час на складах в Калинівці при площі 600 га зберігалося 188 тис. т боєприпасів - в основному ракети системи залпового вогню "Смерч", "Ураган" і "Град". Також, судячи з характеру вибуху, в Калинівці зберігалися ракети до тактичних комплексів "Точка-У".
Тобто, як бачимо, концентрація боєприпасів на одиницю площі в Калинівці вище, плюс характер цих боєприпасів серйозніше, тому і гасити даний пожежа в рази складніше.
До речі, склади в Калинівці мають досить неоднозначну історію. В свій час (2008 р.) сюди навезли застарілих мін, ракет і інших боєприпасів з військових частин у Славуті Хмельницької області та Брюховичах Львівської області. Якщо підняти місцеву пресу за ті роки, то можна дізнатися, що за документами вони значилися боєприпасами першої та другої категорії, а насправді були справжнім іржавим мотлохом. Наприклад, на 30% ящиків, доставлених з Славути і Брюховичів, були відсутні кришки, і вони були забиті дошками; частина ракет доставили в тарі, яка не пристосована для їх укладання штабелями; а на деяких ящиках взагалі відсутнє маркування - можна було тільки здогадуватись, що в них знаходиться...
Але вже в 2009 р. згідно з українсько-американськими домовленостями, почалася утилізація боєприпасів 48-го арсеналу з метою подальшої її ліквідації. Знову ж таки, з преси тих часів відомо, що протягом 2009 р. було утилізовано (фактично - розпиляно на металобрухт) 4 тис. т боєприпасів, у 2010-му - 16 тис. т, а в 2011 р. планувалося утилізувати 20 тис. т і повністю ліквідувати даний військово-складський об'єкт за чотири роки.
На жаль, не вдалося знайти інформацію про те, як відбувалася реалізація цих планів, але судячи з того, що 48-й арсенал у Калинівці вистояв до наших днів, щось пішло не так, як планувалося.
Більше того, до початку пожежі дані склади були основним місцем зберігання снарядів реактивних установок залпового вогню. Тепер, в цьому можна не сумніватися, левова частка їх згоріла. Чи варто згадувати, що Україна не виробляє такого роду боєприпаси, а все, що використовується, використовувалося або могло б бути використане проти російського агресора на Донбасі, - це складські запаси ще з радянських часів?
Тобто план ворога до горя простий: позбавити українську армію реактивної артилерії, навіть не вступаючи з нею в бій. А що таке реактивна артилерія в сучасній війні, особливо позиційної, яка зараз йде на Донбасі (хоч і в "замороженої" фазі), запросто розповість кожен АТОшник. І, як би це не було прикро визнавати, але ворог цієї ночі суттєво наблизився до своєї мети.
Як і чому таке могло статися? Версій обговорюється і опрацьовується зараз безліч, але є один фактор, який майже з однаковою ймовірністю робить можливою мало не кожну з них. Про нього піде мова далі.
Як нам вдалося дізнатися з компетентних джерел на місці, за трагедію в Балаклії покарали тільки двох людей: головного інженера і начальника зберігання. Що ж стосується якихось висновків чи попереджувальних заходів для запобігання повторення подібної ситуації в майбутньому, то станом на сьогодні не зроблено майже нічого. Досі навіть не відремонтовані постраждалі від пожежі та вибухів приміщення персоналу обслуговування складів, не кажучи вже про такі речі, як посилення охорони (при тому, що там досі зберігаються залишки боєприпасів загальним числом більше половини від номіналу).
Як повідомляють місцеві, склади в Балаклії станом на сьогодні охороняє лише один взвод і ВОХР (воєнізована охорона МОУ), які останні півроку чергують добу через добу без всякої ротації і живуть у наметах. Можна собі уявити, який там панує настрій і, відповідно, ставлення до службі...
Хоча, здавалося б, не треба бути великим військовим генієм, щоб розуміти: на четвертому році війни стратегічні склади з боєприпасами та озброєнням повинні бути неприступними фортецями. Особливо в прикордонних областях, де існує підвищений ризик диверсій. А тепер давайте задамося питанням: якщо в Балаклії панує такий безлад навіть після того, як там обпеклися, то чому має бути інакше на інших складах? Адже ними керує один і той же Генеральний штаб Збройних сил України.
А найгірше те, що немає ніяких гарантій, що ця пожежа - останній у своєму роді. Адже якщо диверсантам (а за всіма цими пожежами буквально стирчать вуха Кремля) вдалося протягом півроку буквально знищити два найбільших складу з боєприпасами для української армії, то чому вони повинні зупинятися на досягнутому і не розвивати власний успіх? Тим більше, що подібних, хоча і менших за обсягами, складів у нас ще вистачає. У тому числі в прикордонних регіонах, як то: 6-й арсенал у Ічні Чернігівської області, 10-й арсенал у Вознесенську Миколаївської області, 9-й арсенал у Оржеві Рівненської області - до речі, там як раз поруч не так давно росіяни проводили військові навчання "Захід-2017"...
Читайте також: