Православний кандидат. Кремль вирішив дати ватному електорату ерзац-Януковича
Лідер партії "За життя" оголосив, що остаточно і безповоротно вирішив не балотуватися в президенти рівно через тиждень після пафосного підписання угоди про об'єднання з Юрієм Бойком, який представляє підконтрольне групі "газовиків" на чолі з Сергієм Льовочкіним крило "Оппоблока".
Сам Рабинович пояснив своє рішення не йти в президенти досить оригінально. Він, мовляв, легко і невимушено вирішив би всі актуальні проблеми в Україні - і війну закінчив, і підняв економіку, ось тільки перед розколом православ'я він безсилий, оскільки сповідує іудаїзм і не має морального права втручатися в православні справи. Насправді ж причини такого рішення, швидше за все, мають до віросповіданням Рабиновича мало відношення. Просто у Москві проаналізували соціологію і вирішили, що президентські шанси Бойко помітно вище, ніж у Рабиновича, хоча останній, безперечно, і більш жвавий кандидат, і більш гнучкий. Бойко, хоч і менш яскравий, ніж Рабінович, але для південно-східного ватного виборця зрозуміліше, ближче і солідніше, такий собі ерзац-Янукович.
Як би те ні було, тепер у "Опозиційної платформи - За життя" (саме так відразу на двох мовах називають своє політичне дітище його творці) залишається лише один потенційний претендент на роль єдиного кандидата від південно-сходу - Бойко.
Неважко здогадатися, що завданням "Опозиційної платформи", створюваної з явним участю Кремля і під чуйним керівництвом Віктора Медведчука, є демонстрація монолітності і єдності всіх проросійських сил навколо одного кандидата на тлі поділу протилежної проєвропейського табору. І не можна сказати, що цього зовсім не виходить. Ось тільки єднання виходить і неповним, і досить специфічним.
Рясно наплодившиеся на уламках Партії регіонів дрібні проросійські партії, на кшталт "Наших" Євгена Мураєва або "Християнських соціалістів" Михайла Добкіна, ще можуть поступово влитися в нову "платформу". Однак це ні на що принципово не вплине. Справжнім все це ватне єдність може стати тільки тоді, коли до нього приєднається Рінат Ахметов, який володіє величезними фінансовими, людськими і медійними ресурсами, в тому числі розташовує власним потенційним кандидатом у президенти Юрієм Вілкулом. Але Рінат Леонідович поки зовсім не прагне приєднуватися до компанії Льовочкіна і Медведчука. Більш того, партнери Ахметова дозволяють собі досить дошкульно іронізувати над Бойко і Льовочкіним.
Бізнес-партнер Ахметова Вадим Новинський, наприклад, натякнув, що єдиний кандидат від "платформи" буде "на підтанцьовці у Петра Порошенка", а співголова "Оппоблока" від ахметівського крила Борис Колесніков назвав нове об'єднання "приватною ініціативою Бойка і Льовочкіна", до якої ПРО як партія ніякого відношення не має.
Також Новинський в одному зі своїх недавніх інтерв'ю зазначав, що Рінат Леонідович на нинішньому етапі нібито взагалі відійшов від політичних справ. Останнім, звичайно, не надто віриться, швидше за все, Ахметов просто відмовився від публічної політичної боротьби, відстоюючи свої інтереси іншими способами.
У сформованій ситуації все виглядає так, що Ахметову, має інтереси і в інших політпроекти, крім "Оппоблока", а також певні домовленості з Банковою, в принципі не вигідно просувати в президенти Вілкула, так само як не вигідно активно підтримувати будь-якого іншого кандидата від "Оппоблока" або "Опозиційної платформи". Адже в цьому випадку він втрачає можливості для політичного маневрування. Між тим Рінат Леонідович як успішний бізнесмен, очевидно, віддає перевагу більш перспективні стратегії, які передбачають поліваріантність і дозволяють отримувати дивіденди при будь-якому можливому розкладі.
Опосередковано такий стан речей вигідно і Банкової. Адже головний конкурент Порошенко - це Тимошенко, а зовсім не проросійський кандидат, хто б ним не був. Більш того, ідеальний сценарій Порошенко - це вихід у другий тур разом з Бойком. Так що невисування Вілкула, вигідно не лише Бойко, чиї голоси обов'язково відібрав би "кандидат від Ахметова", але і Порошенко, чиє електоральне поле єдиний кандидат південно-сходу тільки мобілізує.
Так що, швидше за все, Ахметов не стане висувати Вілкула і обмежиться або пасивним сприянням Бойко, або просто не буде йому заважати набрати свій відсоток. Аналогічну відносно нейтральну політику вестимуть і його телеканали. У такому пасивному стані він буде чекати результатів голосування на президентських виборах, після чого зможе провести новий раунд переговорів і з Порошенком, і з Тимошенко, і з "Опозиційною платформою" з урахуванням прізвища переможця. Останнє для нього буде вкрай важливо в контексті поділу місць у списках партій на парламентських виборах.
Що ж стосується перспектив Бойко в якості "єдиного південно-східного" кандидата, то його стеля - це вихід у другий тур. Це розуміє більшість нинішніх і потенційних партнерів Бойко по об'єднанню. Тому для них підтримка Бойко - це в першу чергу підготовка до парламентських виборів, і лише потім боротьба за перемогу "єдиного кандидата". На це натякнув навіть Рабінович, заявляючи про своє "зречення". Мовляв, він гарантує, що очолить список партії на парламентських виборах і гарантовано переможе там. Так що об'єднання проросійських сил виходить ситуативним, і кожна сторона все одно продовжує тягнути ковдру на себе.
