Зрушення у мозку Путіна. Чого чекати від переговорів Кулеби з Лавровим

У четвер, 10 березня, у турецькій Анталії зустрінуться глави МЗС України, Росії та Туреччини. Про це повідомив організатор зустрічі – міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в ефірі національного телемарафону підтвердив свою участь: "Якщо пан Лавров налаштований на серйозну предметну бесіду, то я до неї теж готовий, тому що я готовий говорити з будь-ким заради того, щоб в Україні встановився мир і не вбивали українських громадян і не руйнували наші міста та села".

Предмет для діалогу

Чавушоглу наголосив, що абсолютний пріоритет – припинення військових дій. Про це сказав і Кулеба. "Перші слова до пана Лаврова будуть дуже простими. Я йому скажу: "Пане Лавров, я вважаю, що цю зустріч я проводжу із співучасником, співорганізатором злочину – агресії проти України. Водночас на цих переговорах ви можете зупинити або принаймні спробувати зупинити цей злочин, тому давайте серйозно поговоримо". Якщо він налаштований на серйозну розмову, то ми, як дипломат із дипломатом, серйозно поговоримо".

Володимир Зеленський в інтерв'ю американському телеканалу ABC News заявив: "Я готовий до діалогу, але ми не готові до капітуляції". Відповідаючи на запитання, чи Україна готова задовольнити вимоги РФ для припинення вогню — змінити Конституцію і відмовитися від вступу до НАТО, визнати Крим російським, визнати незалежність "Л/ДНР", Зеленський окреслив можливий предмет для діалогу. "Щодо НАТО, я охолодів до цього питання після того, як ми зрозуміли, що НАТО не готове прийняти Україну. Альянс боїться суперечливих речей та конфронтації з РФ", — сказав він і далі додав: "Я думаю, що пункти про тимчасово окуповані території та невизнані республіки, які не визнані ніким, крім РФ, ми можемо обговорити та знайти компроміс".

Однак поговорити ще не означає домовитися. Діалог ще не означає підписані угоди. Наразі головною перешкодою на шляху до припинення військових дій є той самий фактор, який і спричинив російську агресію — неадекватність Путіна. Йдеться як про психічну неадекватність, так і про неадекватність щодо оцінки нинішньої ситуації.

Зрушення у мозку Путіна

Ті, хто спостерігав телевиступи Путіна останніх днів, помітили, що він перебуває в депресивному стані. І це цілком зрозуміло: його плани руйнуються. Насамперед, провалився план бліцкригу в Україні. З огляду на це він збирався 4 березня ввести в РФ військовий стан і оголосити загальну мобілізацію. Але цей задум теж не вдалося реалізувати з низки причин. Зокрема, білоруський диктатор Лукашенко, союзник Путіна в ОДКБ, злякався втягувати свої війська у цю війну. А у самій Росії ідея загальної мобілізації почала викликати відторгнення, особливо на тлі повідомлень про тисячі загиблих російських солдатів за перші дні війни в Україні.

4 березня член Ради Федерації Людмила Нарусова (вдова першого мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака та мати Ксенії Собчак) на засіданні Ради Федерації навела дані про значні втрати серед солдатів-строковиків, з якими перед початком російського вторгнення в Україну були підписані контракти і яких згодом відправили у зону бойових дій. "Вчора із зони бойових дій було виведено строковиків. Їх змусили підписати контракт або за них підписували. Але в підсумку з роти в сто людей живих залишилося четверо ", — заявила вона.

Зрештою Путін був змушений публічно повідомити про те, що він не оголошуватиме додатковий призов резервістів із запасу і не використовуватиме солдатів строкової служби для проведення своєї "спеціальної військової операції" на території України. Цю заяву Путін зробив, вітаючи російських жінок із 8 березня. Путін наголосив, що "поставлені завдання вирішують лише професійні військові".

Зрозуміло, це брехня. Серед російських військовослужбовців, котрі потрапили в полон в Україні, дуже багато строковиків. Також і мобілізація фактично вже триває. "У зв'язку зі значними втратами, які зазнали окупанти з початку війни, з метою залучення добровольців, у Краснодарському краї розпочато приховану мобілізацію", — ще 6 березня повідомив Генштаб Збройних Сил України.

Проте очевидно, що проблеми у Путіна наростають лавиноподібно. Він дедалі більше втрачає контроль за ситуацією. І в його мозку вже почалися зрушення у бік усвідомлення неадекватності його колишніх оцінок ситуації — тих оцінок, які надихнули його на провальну військову авантюру в Україні.

Про один такий зсув у мозку Путіна розповіла українська військова розвідка. Вона повідомила УНІАН про цікавий наказ, який Путін віддав начальнику контрольно-ревізійного управління Адміністрації президента РФ Дмитру Шалькову, начальнику Слідчого комітету РФ Олександру Бастрикіну, генеральному прокурору Ігорю Краснову та першому заступнику директора ФСБ Сергію Корольову. Путін доручив розібратися, куди було спрямовано кошти, що виділялися на підривну діяльність в Україні у 2014-2022 рр.

У розкраданні коштів підозрюються колишній помічник Путіна Владислав Сурков, колишній керівник управління з культурних та громадських зв'язків із ближнім зарубіжжям генерал Володимир Чернов, його наступник на цій посаді Ігор Маслов, начальник 5-ї служби ФСБ генерал Сергій Бесіда, голова Росспівробітництва Євген Примаков, колишні куратори українського напрямку при Мінекономрозвитку РФ Михайло Бабич та Яна Лантратова, нинішній міністр закордонних справ Абхазії Інал Ардзінба та ін.

За даними української розвідки, згадані особи вісім років постачали Путіна відвертою дезінформацією, а кошти близько $5 млрд просто вкрали. Путін вважав, що ці гроші пішли на пропаганду, агітаційну діяльність, агентів серед націоналістичних організацій, мережу активістів тощо. Тому він розраховував, що в Україні на армію РФ чекає потужна підтримка, а насправді ситуація вийшла зворотною.

І це не єдине зрушення у мозку Путіна. Він побачив, що велич російської армії найганебнішим чином осоромлено, її бойові можливості виявилися на порядок нижчими, ніж обіцяв міністр оборони РФ Сергій Шойгу. "За останніми даними з Москви, цапом-відбувайлом за провали в Україні призначено Шойгу. Зараз "розкриються" корупція та приписки в армії", — говорить колишній депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов.

Але Путіну ще дуже далеко до адекватності. Він, можливо, вже почав усвідомлювати, що його оцінки можливостей Росії були завищеними. Але він схильний звинувачувати у цьому виконавців, які розікрали гроші, призначені на зміцнення армії РФ та створення п'ятої колони в Україні. Тобто він уже розуміє, що Росія не така сильна, як йому здавалося. Але він, як і раніше, абсолютно неадекватно оцінює нас. Він ще навіть не наблизився до усвідомлення того, що ми далеко не такі слабкі, як йому здавалося. Він вважає, що може нам диктувати, ставити ультиматуми, примушувати до капітуляції. І він все ще не вірить, що ми (за допомогою Заходу, яка не завжди афішується) здатні його перемогти.

У найближчі дві доби від Путіна можна чекати на спроби нової військової ескалації, щоб створити Лаврову домінантну позицію на переговорах в Анталії. А наше завдання – дати йому, та й усій планеті, нові докази його неадекватності: слабкості Росії та нашої сили.