Посол Південної Кореї: Корейці бояться інвестувати в Україну
— Президенти Кореї жодного разу не відвідували Україну. Корейська сторона не надто зацікавлена вибудовувати дипломатичний діалог з Україною? Чи є на це об'єктивні причини?
— Це зовсім не так. Наш політичний діалог розвивається добре, з боку Кореї були візити прем'єр-міністра і спікера парламенту. У цьому році з нагоди 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Республікою Корея та Україною ми очікуємо реалізації візитів на високому рівні.
Але політичний діалог полягає не тільки в візити президентів, а складається з низки візитів на високому рівні. Наприклад, на рівні парламентів або міністерств. У цьому контексті було здійснено чимало візитів між нашими країнами. Зокрема, у березні 2015 року відбувся візит в Україну делегації Національної Асамблеї Кореї на чолі з керівником парламентської групи дружби "Корея–Україна" Че Джонг Сіком. В рамках візиту проведено зустріч заступника голови Верховної Ради України Оксани Сироїд з керівником корейської парламентської делегації. Сторони прийшли до обопільної думку про перспективність надання нового імпульсу співпраці в сфері агропромислового комплексу, енергетичної і аерокосмічній галузях, інфраструктурних проектах. На даному етапі йдуть переговори з приводу візитів спікерів парламентів наших країн.
— У Південній Кореї з В'єтнамом склалися тісні економічні зв'язки: корейські інвестиції в цю країну склали $32 млрд. Може досягти таких же великих масштабів співпраця України і Кореї?
— Дійсно, це хороший приклад відносин, який посідає перше місце за обсягом інвестицій. У України величезний потенціал. У 2016 році ми провели три економічних форуму та Міжурядову комісію з питань торговельно-економічного співробітництва. І я думаю, що вони дадуть старт комерційними контрактами між підприємцями наших країн. Зараз ми спільно працюємо над так званим "Генеральним планом", який заснований на конкретних інвестиційних проектах. Якщо його затвердять, він стане хорошою базою двостороннього співробітництва.
— Що це за інвестиційні проекти?
— Наприклад, проекти з використання сонячних батарей, проекти в аграрному бізнесі та машинобудуванні, у банківському та енергетичному секторах (зокрема, модернізація електростанцій), проекти в сфері електронного уряду, будівництва сміттєпереробних об'єктів, модернізації лікарень. Таких проектів 25, з яких будуть визначені десять пілотних. Але для їх реалізації потрібно встановити механізм дії і досконало вивчити український інвестиційний клімат. А також створити певну рекламу для корейських ділових кіл, щоб залучити їхній капітал в вашу державу.
— У нашій країні досить давно закріпилися такі найпотужніші корейські корпорації як "Daewoo" і Hyundai. Наскільки їх успішна робота в Україні?
— Компанія Daewoo International є великим зернотрейдером, який активно займається експортом українського зерна і у перспективі планує побудувати власний зерновий термінал, а також далі розвивати аграрну інфраструктуру. Також на недавно минулому бізнес-форумі в Києві між компанією Posco Daewoo і Міністерством аграрної політики України підписаний Меморандум про наміри співпраці. Posco Daewoo хоче створити в Україні лізингову компанію (парк) за поданням сільськогосподарського устаткування для малих та середніх фермерських господарств. Також раніше обговорювався ряд інших спільних великих проектів, але поки не вийшло їх здійснити через ситуацію в Україні. Зараз сторони розглядають можливі варіанти їх реалізації.
— В 2015 році корпорація Daewoo заявляла про інвестування спорудження елеваторів в українських портах. На якому етапі здійснення зараз ця ідея?
— Поки що проект знаходиться на стадії вивчення. Але можу сказати, що компанія Daewoo серйозно розглядає можливість реалізації даного проекту.
— Що думають ділові кола Кореї про специфіку українського бізнес-клімату? Напевно, це не дуже схвальні відгуки?
— Багато корейці просто бояться інвестувати в Україну, тому що є питання до місцевої бізнес-середовищі. Хоча мушу зазначити, що бізнес-клімат в Україні покращується. Що стосується проблеми малої активності корейців, то вона полягає в тому, що наші компанії практично не мають інформації про український економічний потенціал. Тому потрібно змінити сформований імідж України на світовій арені, яка сприймається лише як країна конфлікту. Зараз у вашому державі було прийнято низку рішень щодо поліпшення інвестиційного клімату країни. І щоб правильно використовувати ці нововведення, слід встановити якусь площадку, наприклад, проводити бізнес-форуми і показати приклади успішних проектів. Тим більше я бачу, що в основному економіка України поліпшується і, відповідно, наше співробітництво буде збільшуватися.
— Ви акцентували, що бізнес-клімат в Україні поступово стає краще. А судячи за даними Держстату, частка прямих корейських інвестицій становить близько 0,35% всіх іноземних інвестицій в нашу економіку ($171,6 млн за 2015 рік). Виходить якийсь парадокс: стало краще, а інвестиції не йдуть...
— Я думаю, що низький рівень корейських інвестицій в українську економіку — тимчасове явище. Тому нам потрібно частіше організовувати переговори на вищому рівні, а також спілкування наших ділових кіл у вигляді бізнес-форумів. Наскільки я знаю, влітку в Україні створено Національний інвестиційний рада при президентові України. Сподіваюся, що ця організація буде сприяти швидкому зміцненню наших взаємних відносин.
— У наших двосторонніх відносинах кульгає не тільки інвестиційний питання, але і взаємний товарооборот: у 2015 році він був найнижчим за останнє десятиліття — всього $855 млн. А які прогнози на майбутнє?
— Вважаю, що в майбутньому наш товарний оборот можна збільшити за рахунок поставок українського зерна. Зараз Корея купує в Україні 1,5 млн т зерна щорічно. Але я бачу потенціал для його збільшення.
— І що потрібно для цього зробити?
— Для досягнення такого обсягу поставок буде потрібно кілька років. Але за цей час потрібно забезпечити розвиток відповідної інфраструктури, в тому числі будівництво зернових терміналів.
— Крім зерна , за рахунок чого ще можна збільшити показники двостороннього товарообігу?
— Незважаючи на нинішні недоліки, я бачу велику перспективу для нас. В України гарне географічне розташування — є вихід на ринки СНД та європейських країн. А у Кореї багато представництв міжнародних корпорацій і різних ноу-хау в багатьох галузях економіки. Було б добре створити бізнес-платформу за типом китайської Alibaba, основними видами діяльності якої є торговельні операції між компаніями за схемою "бізнес для бізнесу (B2B) і роздрібна онлайн-торгівля. А також позитивним імпульсом стало б початок переговорного процесу щодо укладення Угоди про вільну торгівлю між нашими країнами.
— У жовтні минулого року в Києві відбувся українсько-корейський бізнес-форум. Які його результати? Укладені серйозні контракти?
— Такі форуми проводяться недавно, тому для укладання будь-яких угод ще пройшло мало часу. Тим не менш, це пошук консенсусу, і корейська сторона проявляє великий інтерес до подібних форумах, так як високо оцінює український ринок. В Україні є хороші умови для залучення інвестицій та висококваліфіковані кадри, вельми вигідне географічне розташування, інфраструктура, також досить розвинені наукова та IT-сфера. Крім того, корейцям цікава ваша країна як стратегічний хаб між СНД і Європейським Союзом. Думаю, що результати зустрічей наших бізнесменів не змусять себе чекати. А поки що наші підприємці детально вивчають українські бізнес-пропозиції.
— Як йдуть справи з українськими інвестиціями в корейську економіку?
— На жаль, українських інвестицій в Корею ще менше, ніж наших в Україну. Можна сказати, що вони взагалі відсутні. Напевно, тому, що український бізнес мало чув про економічний потенціал Кореї і його відлякує географічна віддаленість нашої країни. Як альтернативу я б запропонував створення спільних підприємств, заводів або інвестування великих українських аграрних компаній в Корею.
— З 1980 по 1996 роки Корея збільшила свій ВВП в 9,5 рази. Україна змогла б повторити цей 15-річний стрибок в економічному розвитку?
— Чому ні?! Немає нічого нереального. Що стосується можливостей України, якщо нам вдасться реалізувати "Генеральний план", про який я вже говорив на початку нашої розмови, то він стане справжнім економічним проривом. Для цього нам потрібно здійснити "Стратегію розвитку українсько-корейського співробітництва" і потрібні кваліфіковані кадри, яких у вашій країні достатньо.
Що стосується Кореї, то є кілька ключових факторів нашого успіху: керівництво країни, єдність народу, освіченість населення, використання та інвестиції у високі технології, дух підприємництва, зовнішня політика. Якщо в Україні складуться всі ці компоненти, вони будуть сприяти її економічному зростанню та процвітанню.
— А як так швидко вам вдалося змінити свою країну?
— Цьому сприяли підтримка та гарантії уряду для бізнесу. Реформи були орієнтовані на експорт, підвищення конкурентоспроможності малих і середніх підприємств, відкриту політику для активного залучення інвестицій та проведення агресивних реформ на основі п'ятирічного плану розвитку економіки. Уряд також ухвалив рішення про захист своїх підприємств і обмеження імпорту (на деякий час), так як корейські компанії в той період ще не були готові до світової конкуренції. Останні 40 років Корея демонструвала значний економічний ріст і успішну інтеграцію в світову економіку. Як результат, сьогодні ми маємо розвинену високотехнологічну економіку. Якщо ще в 1960-ті роки ВВП на душу населення в Кореї був нарівні з найбіднішими державами Африки та Азії, то у 2004 році наша держава стала в один ряд з світовими державами з ВВП близько $1,5 трлн.
— Але зараз ЗМІ все частіше почали писати про те, що в економіці Кореї фіксується спад. Яке в дійсності стан корейської економіки?
— Зараз дійсно спостерігається такий спад. Після 2012 року наша економіка почала повільно зростати у зв'язку з падінням світової економіки. Друга причина — це підвищення конкуренції. Крім того, потрібно враховувати, що будь-яка високорозвинена країна завжди страждає із-за низького зростання економіки, і у нас теж є така проблема. Після економічного злету, коли наш ВВП зростав щороку в середньому на 7,9%, темпи зростання економіки в Кореї впав до 4,1% (2000-2010 роки), а з 2011 року — до 3%.
— Що відбувалося з корейською економікою останнім часом?
— У позаминулому році економічний спад фіксувався на рівні 2,7%, а в 2016 році — майже 3%. Тим не менше порівняно з іншими державами у нас непогані макроекономічні показники. Приміром, наш рейтинг краще, ніж у Японії. Ми займаємо шосте місце в світі за обсягами експорту, по торгівлі — дев'яте, а за обсягом ВВП — 11-ту позицію ($1 378 трлн).
Потрібно враховувати, що Корея — країна з уже розвиненою економікою, а в таких державах завжди низьке зростання економіки. Природно, ми переживаємо, що наша економіка дещо пішла на спад, так як майже 70% ВВП залежить від торгівлі. А світова ситуація несприятлива. До того ж у нас велика конкуренція з Китаєм. Тому ми прагнемо максимально зміцнювати нашу конкурентоспроможність, особливо у сфері науки і технологій (космічні дослідження, біотехнологія). А також в галузі інфраструктури, міжнародної логістики, енергетики, металургії, автомобілебудування і суднобудування.
— Які у вас в країні зарплати навіть при нинішньому спаді в економіці?
— У нас дуже високі заробітки. Середня заробітна плата в Кореї становить близько $3 тис., з якої 25% витрачається на освіту. А ще 25% заробітку йде на соціальні потреби. Як у нас жартують: на подарунки з нагоди весілля чи похорону, а також частування друзів і колег в ресторанах.
— Як у Кореї йдуть справи з пенсійним забезпеченням?
— Система пенсій — це досить складне й серйозне питання в Кореї. Наш Пенсійний фонд один із чотирьох найбільших у світі. У Кореї величезна увага приділяється системі соціального благополуччя, але ця система ще потребує багатьох розробках і поліпшень. Також у нас діє окрема пенсійна система для державних службовців, військовослужбовців та викладачів, яка досить добре розроблена. Для приватного сектора у нас існує Національна пенсійна система, яку спільно роблять внески і роботодавці, і працюють. Після виходу на пенсію можна отримувати близько $1 тис., але цієї суми, на жаль, недостатньо для проживання в Кореї. Тому на даний момент це велика проблема для нас, і потрібно ще багато працювати для розвитку в цьому напрямку.
— Ви згадали, що для економічного прориву в українсько-корейських відносини потрібно здійснити "Стратегію розвитку співпраці". Що вона передбачає?
— Нам потрібно установити платформу на основі "Генерального плану" з десятьма конкретними проектами в таких сферах, як сонячна енергетика, електронний уряд, міські системи опалення, переробка сміття, сільське господарство, металургія, виробництво фармацевтичних препаратів, онлайн-бізнес, логістика та будівництво електростанцій. Зважаючи на це необхідно визначити конкретну стратегію, виявити сильну волю і бажання до її реалізації. І тоді, я впевнений, Корея та Україна продемонструють приклади успішних проектів швидкими темпами.
Але щоб реалізувати низку зазначених проектів, звичайно, у цьому процесі обов'язково повинні брати участь уряди обох країн і надавати свою підтримку. Крім того, невід'ємним фактором успіху стане співпраця на трьох рівнях — урядів, бізнес-партнерів і фінансової установи. Таким чином, подібне тристороння співпраця прискорить реалізацію запланованих проектів.
Посол Південної Кореї Лі Янг Гу
Народився 11 жовтня 1959 р.
Освіта: 1982 р. отримав ступінь бакалавра політології та дипломатії, Університет Ханянг, Сеул (Корея).
Кар'єра: з липня 1984 р. почав працювати в міністерстві закордонних справ Республіки Корея; липень 1993 р. — другий секретар, Посольство Кореї в Російській Федерації; червень 1996 р. — консул, Генеральне консульство Кореї р. в Лос-Анджелес, США, червень 1998 р. — перший секретар, Посольство Кореї в РФ; січень 2002 р. — директор управління інформаційного забезпечення, департамент планування та управління, міністерство закордонних справ і торгівлі Республіки Корея (MOFAT); липень 2003 р. — директор департаменту країн СНД та РФ, Бюро з європейських питань, MOFAT; червень 2004 р. — радник, Посольство Кореї у Франції; лютий 2007 р. — радник-посланник і Генеральний консул, Посольство Кореї в Казахстані; липень 2007 р. — Генеральний консул Республіки Корея в Астані (Казахстан); липень 2008 р. — Генеральний консул Кореї в Алмати (Казахстан); лютий 2010 р. — заступник директора з іноземних справ і політики безпеки, апарат прем'єр-міністра; серпень 2010 р. — директор департаменту управління та планування, MOFAT; березень 2011 — Генеральний консул Кореї у Владивостоці (Росія); листопад 2014 р. — директор департаменту з питань міжнародної освіти та співпраці, Центральний інститут підготовки державних службовців, міністерство управління персоналом; з березня 2016 р. — Посол Республіки Корея в Україні.
Сімейний стан: одружений, має сина і двох дочок.
Захоплення: гольф, лижі, велосипед.