Сценарій на після війни. Чому вибори розпочнуться з битви за Київ

Цей варіант зараз вважається основним (або одним із основних) і на Банковій, і в штабах найбільших політичних сил. Підготовка до нього вже почалася, і почалася вона, як і слід було очікувати, з Києва. Про те, що місцеві вибори мають відбутися восени, наголосив в інтерв'ю Bloomberg Володимир Зеленський. "Згідно з нашим законодавством, як тільки закінчиться війна, всі вибори будуть. [Місцеві —] це те саме. Вони мають бути восени. Давайте зробимо все, щоб місцеві вибори були згідно з законодавством, а згідно із законодавством війна повинна закінчитися, і тоді — вибори", — сказав він і повторив: "будуть і всі вибори, і все інше".

Дедлайн закінчення війни

Як відомо, згідно з Конституцією, чергові парламентські вибори мали відбутися 29 жовтня 2023 року, президентські — 31 березня 2024 року. Вони не проведені, оскільки вибори в умовах воєнного стану заборонені законом "Про правовий режим воєнного стану". Чергові місцеві вибори мають відбутися 26 жовтня 2025 року. І ось цей термін фактично диктує дедлайн припинення воєнного стану.

Звісно, це звучить цинічно: підгадувати закінчення війни під вибори. Але політика — взагалі цинічна справа, а зараз йдеться одразу про три виборчі кампанії, результати яких визначать, яку частку влади в центрі та на місцях матимуть різні політичні сили протягом наступних п'яти років. Тож не дивно, що Банкова прораховує, яка послідовність виборів вигідніша з погляду технології збереження влади.

Згідно з Виборчим кодексом, Верховна Рада має призначити чергові місцеві вибори не пізніше ніж за 90 днів до дня виборів, тобто не пізніше 27 липня. Ось ця дата і є дедлайном припинення воєнного стану, щоб чергові місцеві вибори відбулися в конституційний термін. До 27 липня залишилося трохи менше півроку. Усі ми розуміємо, що перспективи закінчення війни до цієї дати залежать від президента США Дональда Трампа.

"Наша війна — ребус, який доведеться вирішувати Трампу. Якщо він зможе це зробити — стане переможцем. Це буде непросто. І я б хотів, щоб у нього все вийшло", — заявив Зеленський в інтерв'ю Il Foglio. Там же він наголосив, що цю війну "потрібно максимально прискорити, щоб її закінчити, змусити Росію закінчити цю війну". Тобто він розраховує на те, що Трамп зможе вирішити цей "ребус" і зуміє змусити Росію закінчити війну максимально швидко.

Чи можна поєднати усі вибори

Виборчий кодекс прямо забороняє поєднання президентських та парламентських виборів один з одним та з черговими місцевими виборами. "Чергові та позачергові загальнодержавні вибори не можуть проводитися одночасно із всеукраїнським референдумом, іншими черговими чи позачерговими загальнодержавними виборами, черговими місцевими виборами", — записано у статті 3. Звісно, можна спробувати це змінити, але навіщо?

Уявіть собі, якою буде каша в голові виборця перед днем голосування. Також уявіть собі, яка буде штовханина і плутанина на виборчих дільницях. Кожен виборець, наприклад у Харкові, муситиме розібратися із шістьма бюлетенями: за президента, за партію до парламенту, за партію до обласної ради, за партію до районної ради, за партію до міської ради, за міського голову. Причому кожен бюлетень за партію подвійний (оскільки вибори мають бути за пропорційною системою з відкритими списками): потрібно вибрати одну з партій і потім одного з кандидатів від цієї партії. При цьому на ділянці збиратимуться спостерігачі від усіх суб'єктів кожної з цих виборчих кампаній. Уявили?

Тоді неважко змоделювати результати. Чимало виборців просто проігнорують вибори, бо не захочуть стояти по кілька годин у кілометрових чергах. А серед тих, хто все-таки дістанеться до кабінки для голосування, багато хто зробить спонтанний вибір "за когось, аби не за…"

А потім треба буде підрахувати голоси. І вони все одно підраховуватимуться по черзі. Спочатку, наприклад, підраховуватимуться голоси на виборах президента. Дільнична виборча комісія завершить підрахунок, підпише протокол, повідомить результати до ЦВК. Потім буде те саме з бюлетенями на виборах до Верховної Ради, потім — з бюлетенями на місцевих виборах. Члени виборчих комісій теж люди, вони не можуть працювати цілодобово, вони хочуть їсти і спати. Більше того, якщо не давати їм їсти та спати, вони будуть робити багато помилок, і потім доведеться все перераховувати.

Тому ідея проведення всіх виборів в один день виглядає нереалістичною. І сумнівно, щоби народні депутати захотіли внести такі зміни до Виборчого кодексу.

Послідовність виборів

Згідно з Виборчим кодексом, не пізніше місяця з дня припинення воєнного стану ЦВК має оголосити про початок виборчого процесу чергових виборів народних депутатів. Причому ЦВК має зробити це не пізніш як за 61 день до дня голосування. Таким чином, ЦВК має можливість провести парламентські вибори на кілька тижнів раніше від місцевих виборів. Наприклад, якщо воєнний стан буде скасовано незадовго до 27 липня, то ЦВК може одразу ж призначити вибори народних депутатів на 28 вересня чи 5 жовтня.

Проте Банковій такий варіант, очевидно, невигідний. Будь-яка соціологія (відкрита чи закрита, незалежна чи придворна) підтвердить, що нинішня Верховна Рада — це найкраще, що є у Зеленського, фракція його партії у наступному парламенті буде набагато меншою. При цьому, якщо парламентські вибори пройдуть раніше за президентські, вони стануть трампліном, як мінімум, для півдюжини конкурентів Зеленського.

Тому Банковій вигідніше відсунути вибори народних депутатів, щоб вони пройшли за кілька місяців після виборів президента. Для цього слід внести відповідні зміни до Виборчого кодексу. Ймовірно, що Банкова легко збере необхідні 226 голосів. Більшість нинішніх народних депутатів знають, що до наступного парламенту вони не потраплять. Тому їхній інтерес збігається з інтересом Банкової. Вони легко погодяться продовжити свої повноваження "на прохання трудящих", аргументуючи необхідністю тривалої підготовки виборів, щоб вони відповідали "найвищим стандартам Євросоюзу, куди ми прагнемо".

Що ж до президентських виборів, то вони, згідно з Виборчим кодексом, мають бути оголошені Верховною Радою не пізніше місяця з дня припинення воєнного стану і до того ж не пізніш як за 100 днів до дня виборів (тобто кампанія має тривати не менше 100 днів). Тут дуже важливий момент: формулювання "не пізніш як за сто днів до дня виборів", записане у Виборчому кодексі, не забороняє призначити вибори за 150 чи 200 днів. Отже, якщо воєнний стан буде скасовано незадовго до 27 липня, то Верховна Рада може призначити президентські вибори найраніше на 9 листопада (за два тижні після місцевих виборів 26 жовтня), але Банкова, мабуть, захоче відтягнути їх до 29 березня 2026 року.. У Конституції записано, що "чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України". Пам'ятається, у травні минулого року, коли скінчилися п'ять років його повноважень, Зеленський сказав в інтерв'ю Reuters дуже цікаву фразу: "Мої п'ять років ще не закінчилися, через воєнний стан вони тривають". Очевидно, це був не експромт, а ретельно продумана домашня заготовка — аргументація, чому він не поспішатиме з президентськими виборами після війни.

Так чи інакше, але Банкова має закріплені в Конституції календарні дати виборів: президентських — остання неділя березня, а парламентських і місцевих — остання неділя жовтня. Тож можна очікувати планів провести місцеві вибори 26 жовтня 2025 року, президентські — 29 березня 2026 року, а парламентські — 25 жовтня 2026 року.

Звісно, не факт, що якщо війна закінчиться у липні 2025 року, то Верховна Рада захоче відсунути президентські вибори аж на весну 2026-го. Це має стати предметом переговорів фракцій та груп. Вони можуть домовитися, наприклад, провести перший тур виборів президента 30 листопада, щоб другий тур відбувся 21 грудня під Різдво. Інавгурація нового президента має відбутися, як вимагає Конституція, не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів.

Ціна місцевих виборів

Чи може Банкова захотіти провести президентські вибори раніше за місцеві? Навряд. Як уже було сказано, провести президентські вибори раніше за парламентські Банковій вигідніше, тому що нинішній парламент — це найкраще, що в неї є. У 2019 році "слуги народу" тріумфально виграли парламентські вибори та отримали у Верховній Раді монобільшість. Проте місцеві вибори 2020 року стали для "слуг народу" фактично провалом, особливо порівняно з парламентським тріумфом. "Слуги народу" не виграли вибори мера в жодному обласному центрі і взагалі в жодному місті з населенням понад 80 тисяч осіб. Тому ставлення Банкової до місцевих виборів формулюється трьома словами: "Гірше не буде".

Точніше, Банкова розраховує, що за підсумками місцевих виборів може стати гірше її конкурентам. Насамперед, можна буде похитнути позиції неслухняних мерів, особливо якщо вони вступають у небезпечні для Банкової політичні союзи. Також можна буде послабити позиції партій, які зараз мають великі фракції у місцевих радах. Тобто йдеться про те, щоб за допомогою місцевих виборів максимально позбавити адміністративного ресурсу та політичного впливу у містах та областях усі політичні сили, які хочуть скласти конкуренцію Зеленському та його партії на майбутніх президентських та парламентських виборах.

З цього погляду цілком логічно, що наразі двома головними мішенями різноманітних атак стали Петро Порошенко та Віталій Кличко. Партія Порошенка "Європейська солідарність" та партія Кличка "УДАР" були лідерами симпатій киян на минулих виборах до Київради і вдвох отримали 61 із 120 мандатів. Порошенко, безперечно, братиме участь у чергових президентських виборах, і Банковій дуже важливо послабити його підтримку у Києві. Кличко ще небезпечніший: по-перше, він мер столиці, по-друге, Банкова підозрює, що партія "УДАР" може стати політичною опорою Валерія Залужного (який своєї партії не має). Тому програма-максимум щодо Порошенка, ймовірно, полягатиме в тому, щоб за допомогою санкцій РНБО позбавити його фінансового ресурсу, а також максимально його дискредитувати, а стосовно Кличка — також максимально його дискредитувати та влаштувати так, щоб за підсумками виборів крісло мера столиці зайняв хтось інший, лояльний до Банкової. Більшість у Київраді теж мають отримати партії, лояльні до Банкової. Київ — це дуже важливий плацдарм перед президентськими виборами, причому слово "плацдарм" тут може мати не лише переносне, а й пряме значення. Банкова має підстави побоюватися, що після президентських виборів може бути спроба організувати в Києві третій майдан. І це значно підвищує ціну київських виборів і контролю над столичною мерією.

Отже, якщо місцеві вибори проводитимуться перед президентськими, то Банкова докладе максимум зусиль для того, щоб вони не стали політичним трампліном ні для кого з конкурентів. І всі ті атаки, яких зараз зазнають Кличко та Порошенко, — це, мабуть, лише вступна частина. Так би мовити проба сил, розминка перед боєм.