Останній саміт перед виборами. Який подарунок Порошенко зробив ЄС
У Брюсселі 9 липня відбувся саміт Україна–ЄС, що відкриває для української делегації тиждень євроатлантичної політики. Захід, безумовно, значне по ряду причин. По-перше, тому як є останнім самітом перед президентськими виборами. По-друге, важливий контент саміту, з яким можна ознайомитися в підсумковому четырехстраничном заяві, між іншим, не заблокованому Угорщиною. А Будапешт не заблокував його і погодився на саміт Україна–НАТО, оскільки в документі піднімає питання закону про освіту.
По суті, нічого нового: потрібно виконати рекомендації Венеціанської комісії, продовжити перехідний період до 2023 р. (зараз — до 2020 р.), а також дозволити приватним школам вести навчання мовою нацменшини. Все це вже обговорили з угорською делегацією. Правда, Будапешт деякий час був задоволений, а після різко знову повернувся в поганий настрій. Очевидно, що це підсумкова заява стало тим, що повернуло настрій уряду Віктора Орбана.
А так, в заяві щось є, а чогось нема, а щось позначив свою присутність лише у формі натяку: "ну, ви ж і самі розумієте, про що йдеться". Є і домашнє завдання для України, і обіцянку пряників. Але й батіг є. Куди вже без нього. Така сучасна політична реальність в Україні. Але в цілому не можна не звернути уваги на те, що в сукупності ця заява, за винятком деяких моментів, — підмога президенту, оскільки в ньому визнаються заслуги Петра Порошенка в частині реформ. З таким багажем зручно йти на вибори. Чому Євросоюз взагалі дав його? Та тому, що є кандидати з досить високим рейтингом (нехай, можливо, і намальованим), з якими поки неясно, як вести справи. Брюсселю вистачає з головою своїх оскаженілих популістів.
Є
Вперше за чотири роки у документі чорним по білому написано про агресію збройних сил Росій, яка триває з лютого 2014 р. Це один із серйозних сигналів як Україні, зокрема, в плані подальшої підтримки блоком, так і власне РФ. Крім того, це визнання агресії є свого роду мірою політичної стабілізації після того, як президент США Дональд Трамп змусив понервувати всіх з Кримом. Хоча зрозуміло, що Білий дім не буде змінювати свою політику щодо України, істеблішмент просто не дозволить, але було неприємно.
У доважок пішло очікуване засудження анексії Криму і беззаконня, вчиненого росіянами на півострові, в тому числі і будівництва мосту через Керченську протоку. Говорячи про репресії, ЄС закликав припинити кошмарити кримських татар, пустити міжнародні правозахисні організації в Крим і відпустити політв'язнів, включаючи Олега Сенцова, Володимира Балуха, Олександра Кольченко, Станіслава Клыха, Олександра Шумкова, Романа Сущенко. Як бачимо, всі акції, флешмоби, заяви офіційних осіб України ефективні, бо питання політв'язнів персоналізований.
Ще один позитивний момент — протидія втручанню Росії у майбутні українські вибори, для чого сторони домовилися співпрацювати у зміцнення кібербезпеки, боротися з гібридними погрозами у вигляді кремлівського фейкотворчества і т. п.
Є ще визнання блоком євроінтеграційних прагнень Києва, а також успіхів України у здійсненні наріжних реформ у галузі охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, децентралізації та державного управління, сфер держзакупівель та екології, приватизації та прозорості держпідприємств. Окремо відзначили прогрес щодо закону про нацбезпеки. Але без фанатизму: "взяли до відома його прийняття і чекаємо його виконання". Після вже можна очікувати оцінки від Брюсселя.
В цілому ж досить позитивний набір тез, який Порошенко може забрати собі в передвиборну скарбничку з подальшою медиараскруткой. Однак у Євросоюзі також застерегли Київ від зниження темпів реформування з-за самої передвиборної кампанії. Меседж простий: ось вам від нас презент, але ви не забывайтесь і продовжуйте в тому ж дусі.
Батіг і пряник
Природно, що без них не обійшлося. І батогом по спині української влади злегка пройшлися через корупції та недостатньої інтенсивності боротьби з нею. В ЄС зазначили, що, мовляв, ви просунулися досить далеко. Є НАБУ, наприклад, але не потрібно на цьому зациклюватися, оскільки Бюро, САП або НАПК — лише початок шляху, а далі потрібно провести масштабне реформування судів і прокуратури. Тобто потрібен комплексний підхід до вирішення проблеми.
Так, на антикорупційні органи не тиснути. А вистраждане рішення про створення Вищого антикорупційного суду — це чудово, проте Євросоюз вимагає не зволікати з зміною резонансної поправки про першої інстанції. Порошенко, в свою чергу, переклав вогонь на Верховну Раду, стопорящую процес. На прес-конференції президент заявив, що очікує від парламенту голосування щодо поправки вже 12 липня, а створення самого ВАС — до кінця року. Дональд Туск і Жан-Клод Юнкер залишилися задоволені.
В пакеті антикорупційних вимог блоку є й електронні декларації. ЄС хоче, щоб їх перевірка нарешті запрацювала на повну силу, щоб не тільки ЗМІ могли вивчати, як "бідують" чиновники. І до всього Брюссель нагадав про неприпустимість введення е-декларування для громадських активістів (читаємо — антикорупціонерів).
Якщо ж це домашнє завдання буде бойкотироваться, чого висока вірогідність у зв'язку з поточною політичною кризою в Раді, то будуть і наслідки. По-перше, була згадана візова лібералізація: "Ми нагадали про важливість подальшого дотримання "індикаторів", які дозволили ввести візову лібералізацію". По-друге, вже Юнкер відверто дав зрозуміти, що таке надання макрофінансової допомоги залежить від подальшої боротьби з корупцією. "Боротьба з корупцією є однією з основних цілей України. Я не намагаюся сказати, що Україна — корумпована держава, але оскільки питання корупції посідає значне місце в Україні, ми підкреслюємо важливість того, щоб українська влада проводила боротьбу з корупцією", — заявив глава ЄК, насправді, "не намагаючись сказати", сказав, що Україна — корумпована держава.
Це були батоги. Давайте поглянемо на пряники. В ЄС нагадали про допомогу в рамках Плану зовнішніх інвестицій — ініціативи, спрямованої на залучення інвестицій в готові до них країни Східного партнерства. На все про все, тобто до 2020 р., передбачено вкладень в програму в сумі 4,1 млрд євро. Крім цього, в ЄС прив'язали прогрес з реформ та боротьби з корупцією до збільшення припливу інвестицій у рамках контракту "Реформи заради інвестицій". З назви зрозуміло, що є умовою чого.
Окремо згадали торішній саміт у Брюсселі, за підсумками якого була затверджена програма "20 завдань до 2020 року". Коротко у декларації прописані ключові напрямки з економіки, державного управління, енергетики, транспортної інфраструктури та кліматичних змін, соціальні контакти. А конкретика: 100 млн євро кредитів у нацвалюті країнам-партнерам на підтримку малого та середнього бізнесу; 50 млн євро на гармонізацію плати за роумінг мобільного зв'язку; 170 млн євро на розвиток керівних інституцій та органів влади; 150 млн євро на розвиток трансєвропейської транспортної інфраструктури; 225 млн євро на заходи з енергоефективності; 340 млн євро — освітній фінансовий пакет для молоді. Ну, і надання допомоги Україні в модернізації української ГТС без зазначення будь-яких сум. Поділ НАК "Нафтогаз України" за сферами відповідальності (транзит і зберігання) залишається на порядку денному. У заяві поділ компанії окреслено як шлях України на європейський енергетичний ринок. У НАК ж тягнуть кота за хвіст (ну, або трубу через вентиль). Андрій Коболєв, приміром, у квітні просив Кабмін забути про поділ ще на два роки.
Раз вже заговорили про енергоринку, то тоді перейдемо до того, чого в заяві немає.
Немає
А немає позиції по "Північному потоку-2". Російському проекту трубопроводу, зведення якого почалося в Німеччині, не знайшлося місця в документі. Хоча, як згадувалося на початку матеріалу, його присутність відчувається, оскільки ЄС підтвердив "роль України як стратегічного транзитера газу, який забезпечує доступні, безпечні та надійні постачання газу в ЄС". А також нагадали про майбутню тристоронньої зустрічі Україна–Росія–ЄК) щодо контракту з транзиту газу в країни блоку після 2019 р.
В той же час не варто сприймати "забудькуватість" лідерів ЄС як катастрофу. Адже Туск на прес-конференції після саміту торкнувся цього питання і тим самим вніс його в інформаційний шлейф саміту. Причому зробив він це так, що боротьбу з посяганням "Газпрому" на енергонезалежність Європи програної назвати не можна. За словами глави Євроради, вони говорили про трубопроводі. Це раз. Два — Єврокомісія "шукає мандат, щоб застосувати європейські енергетичні правила до цього проекту", але цьому протистоять ряд країн — членів ЄС. Пам'ятаючи про те, що число противників газопроводу в блоці зростає, слова Туска вселяють оптимізм і віру в те, що ЄК все ж зможе "дістати" проект.
Далі. Ще одне "ні" — це миротворча місія на Донбасі. Якщо з СП-2 є які-ніякі зрушення, то тема "блакитних касок" поки є застиглою і навіть вибори Путіна її не воскресили, як сподівалися у Вашингтоні. Сенс її вносити в заяву. Однак питання Донбасу, звичайно, забутий не був.
ЄС підтвердив підтримку місії ОБСЄ, Тристоронній контактної групи, "нормандскому формату", пообіцяв 1,6 млн євро для СММ і ще 4 млн євро — українцям в зоні конфлікту та на повернення в суспільство ветеранів. Що ще важливо, Брюссель готовий допомагати у відновленні Донецької і Луганської областей, коли це стане можливим. Ну а так Євросоюз збереже режим санкцій щодо Росії до тих пір, поки Москва не візьметься за голову; поклав відповідальність на Кремль і за те, що відбувається на Донбасі, і за трагедію з MH17 окремо.
Підсумки. Вони позитивні. Саміт, незважаючи на критичні і справедливі зауваження на адресу України щодо боротьби з корупцією, виявився дуже навіть проукраїнським, в деякій мірі заспокійливим і обнадійливим. Подивимося, що принесе зустріч у рамках саміту НАТО.
