Останній акорд. Який запам'ятається Верховна Рада VIII скликання
І вона провела його, на перший погляд, досить результативно: посилила покарання за вчинення злочинів сексуального характеру проти неповнолітніх, причому відразу двома прийнятими законопроектами, ратифікувала Угоду про вільну торгівлю між Україною та Ізраїлем, заслухала і прийняла до відома звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, створеної для розслідування вбивства Каті Гандзюк, а також прийняла новий Виборчий кодекс.
Крім посилення покарання за вчинення злочинів сексуального характеру проти неповнолітніх, прийнятий Верховною Радою закон також передбачає створення реєстру педофілів та їх хімічну кастрацію. Після кількох резонансних справ недавнього часу, зокрема замаху на зґвалтування, а потім вбивства одинадцятирічної Дар'ї Лук'яненко на Одещині, поза всяким сумнівом, цей закон отримає виключно позитивну оцінку в суспільстві. Ну а в складності з тим, що прийняті відразу два законопроекти, які багато в чому суперечать один одному, українські обивателі вникати однозначно не стануть.
Позитивну оцінку в суспільстві також напевно отримає звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, створеної для розслідування нападу на Катю Гандзюк, в якому комісія перераховує недоліки в роботі поліції і вказує їй, а також Кабінету Міністрів, Генеральній прокуратурі і Службі безпеки необхідність проведення повного і всебічного розслідування". Після свого звіту комісія, згідно з Регламентом Верховної Ради, припинила свої повноваження і розпустилася.
Але, безумовно, головною подією останнього засідання Верховної Ради VIII скликання стало прийняття Виборчого кодексу України, якими передбачається перехід до повністю пропорційної виборчої системи з відкритими списками кандидатів. Згідно з прийнятим кодексом на території України буде сформовано 27 виборчих округів (в основному збігаються з межами областей), в кожному з яких політичними партіями будуть представлені окремі списки кандидатів. Виборець повинен голосувати двічі: спочатку за політичну партію, а потім за того кандидата від неї, якого він вирішив підтримати в даному виборчому окрузі. При цьому перша десятка політичної партії проходить в парламент автоматично — ця компромісна поправка була запропонована народним депутатом від "Батьківщини" Сергієм Власенко.
Прийнятий Виборчий кодекс, звичайно, дуже демократизує виборчий процес і завдає удар за "вождистським" принципом побудови партій і політичної корупції. Адже, згідно з ним, персональний (а не лише партійний, як зараз) склад обраного парламенту буде значною мірою визначатися саме виборцем, а не партійним лідером. Причому не секрет, що найчастіше кандидати оплачують чималими сумами своє потрапляння в прохідну частину списку.
Так що не дивно, що його прийняття супроводжувалося справді шекспірівським напруженням пристрастей: голові Верховної Ради Андрію Парубію доводилося неодноразово апелювати до совісті та моралі депутатів, виходити в сесійний зал і переконувати деяких з них особисто. Прийняття кодексу зайняло цілу годину часу і вдалося лише з вісімнадцяти (!) спроби.
Однак, незважаючи на всю прогресивність кодексу, говорити про історичність його прийняття в останній робочий день Верховної Ради VIII скликання ще рано. Адже весь драматизм його прийняття ризикує в результаті бути описаним знову ж шекспірівської формулою "Багато шуму з нічого", так як залишаються два маленьких, але надзвичайно важливих "але". По-перше, кодекс ще має бути підписаний президентом, і зовсім не факт, що це відбудеться. Представник глави держави в парламенті Руслан Стефанчук вже звинуватив депутатів в порушенні регламенту при прийнятті закону, що можна розцінити як натяк на те, що документ буде заветовано президентом.
А по-друге, навіть якщо закон про відкриті списки і буде підписаний Зеленським, то вступить в силу лише з 1 грудня 2023 р., що дає Верховній Раді майбутнього скликання можливість його або замінити на інший, або змінити до невпізнання.
В кінцевому підсумку останній робочий день Верховної Ради VIII скликання правильніше буде назвати ефектним, а не результативним. І президія, і рядових народних депутатів можна зрозуміти. Адже напередодні прийдешніх парламентських виборів їм хочеться, щоб і історія, і виборці запам'ятали їх саме такими: одночасно прогресивнішими і відповідають сподіванням простого народу, які борються за народне щастя.
