Після евакуації. Чи вдасться відновити евакуйоване з Донецька виробництво "Кольчуг"
Одним з вельми проблемних моментів стало наявність і ефективність засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Хоча до початку війни наша військова промисловість виробляла досить сучасні зразки, проте грошей їх купувати не було і всі вони йшли на експорт.
Типовий приклад - донецьке ВАТ "Топаз", яке виробляло станції радіотехнічної розвідки "Кольчуга-М", а також комплекс перешкод засобам радіозв'язку "Мандат-Б1Э".
Принцип роботи "Кольчуга-М" заснований на пасивною відпрацювання сигналу засобів радіолокації противника. На думку більшості фахівців, така технологія дозволяє звести нанівець встановлені на літаках і вертольотах елементи стелс-технологій. До того ж виявлені об'єкти не зможуть дізнатися про те, що вони виявлені, і, відповідно, вжити заходів чи знайти сам комплекс.
А "Мандат-Б1Э" призначений для придушення наземних каналів зв'язку, а також постановки радіоперешкод як по частоті і часу, так і загороджувальних - у зоні 60 км по глибині і 90 км по фронту.
Ці два зразка досить активно проводилися й експортувалися - та ж "Кольчуга" в Китай, Туркменістан, Грузію та Ефіопію. До чотирьох "Кольчуг" було закуплено і для потреб української армії.
Навесні 2014 р. один такий комплекс був захоплений росіянами в Криму. Крім того, ще два комплекси стали російськими трофеями в травні-червні 2014 р., безпосередньо при окупації Донецька.
Влітку 2014 р. наші спецслужби провели безпрецедентну за своїми масштабами операцію, коли буквально з-під носа росіян з підприємства-виробника була вивезена документація як на "Кольчугу", так і на "Мандат". І, що найголовніше, евакуйовані основні фахівці з сім'ями.
В результаті вже з 2016 р. в Запоріжжі на підприємстві "Іскра" йдуть роботи по відновленню виробництва унікального комплексу. Однак, судячи за останніми даними, без російських комплектуючих простіше створити абсолютно новий комплекс з нуля.
Тому "запорожці" зосередилися на іншому, більш перспективний, на їхню думку, проектом співпраці з провідним виробником РЕБ у світі французькою фірмою Thales Group.
Вже в 2015 р. для "Іскри" вдалося закупити чотири комплекти портативних тактичних систем радіоелектронної розвідки та пеленгації TRC6200-DF, а на наступний рік - кілька комплектів систем радіоелектронного протидії TRC274 SDJ. Останній дозволяє глушити вибухові пристрої з радиовзрывателем на дальності до 500 м. І ось не так давно були куплені ще 3 TRC6200-DF і 2 TRC274 SDJ на суму $8,926 млн.
У 2018 р. пішли бадьорі заяви керівництва заводу "Іскра" про те, що дуже скоро буде запущено спільне виробництво нових зразків систем РЕБ. Мова йшла про розробку спільного зразка РЛС контрбатарейної боротьби і оглядової радіолокаційної станції.
Однак, по всій видимості, на нинішньому етапі мова може йти максимум про складання збірці з використанням окремих елементів вітчизняного виробництва. Адже відставання в елементній базі від Заходу все-таки досить значно, а варто визнати, що створюються до 2014 р. зразки були здебільшого продовженням радянської традиції на все тієї ж радянської елементній базі. Тим не менш вони користувалися попитом у традиційних покупців подібних пострадянських систем.
У теж час бойові дії проти кадрових частин російської армії, озброєної подібними зразками, вже вимагають інших підходів та іншої філософії виробництва і застосування.
З наявних сил і засобів в початковий період війни на додаток до двох вже існуючих батальйонам РЕБ, були сформовані дві роти РЕБ. Також почався пошук шляхів закупівлі нових зразків за кордоном і модернізації штатних зразків.
Так, в 2014 р. в Німеччині було закуплено кілька пристроїв PR100 фірми Rohde & Schwarz для контролю радіоефіру в діапазоні від 9 кГц до 7,5 ГГц. Причому, незважаючи на те що це пристрій незначною дальності (лише до 30 км) і навіть проходять як цивільні, із-за того що Міністерство оборони ФРН не видавало ліцензії, їх довелося закуповувати через Сінгапур.
Різними шляхами з 2014 р. в Німеччині і Франції вдалося закупити всього 39 комплектів РЕБ, що дозволило дещо знизити потреби в подібній техніці тактичного призначення. Проте вже апарати ротного рівня і вище нам пропонувалося розробляти самостійно.
Таким чином, можна говорити, що в такій складній сфері, як виробництво засобів радіоелектронної боротьби, дуже непросто очікувати якихось значних успіхів за такий малий строк. Тим не менше, завдяки тому що за час незалежності вдалося в основному зберегти виробничий потенціал, вже в найближчі кілька років ми можемо побачити ефективні зразки, які будуть якимось гібридом західних та пострадянських технологій.