Після Бучі. Як звірства в Україні змінили ціну війни для Путіна та Росії

Після Бучі, Ірпеня, Маріуполя, інших знищених українських міст, які стали синонімами російських звірств, нам потрібно зробити для себе три висновки. Про російський народ, про російську еліту та про російські плани.

Путін = росіяни

По-перше, потрібно абсолютно відмовитися від надій на те, що Путін і росіяни — це не одне й те саме. Знищують нас саме росіяни, а Путін лише реалізував їхнє давнє потаємне бажання.

У перші дні війни ще можна було плекати ілюзії, що більшість росіян проти війни, а російські військові лише підкоряються своєму біснуватому Путіну, під страхом в'язниці за невиконання наказів. Але за 40 днів накопичилося море інформації про те, що чинилося і чиниться в містах та селах, окупованих армією РФ. І цього кривавого моря більш ніж достатньо, з величезним надлишком, щоб ілюзії розвіялися.

Але ми маємо не лише самі засвоїти цю формулу: "Путін = росіяни". Ми повинні ще зробити все можливе для того, щоб цю формулу засвоїв увесь західний світ. Нинішня війна – це не "One Man's War", не війна однієї людини (Путіна), це війна всіх росіян.

Дуже чітко про це сказала Оксана Забужко: "Країна під назвою "РФ" має припинити своє існування. Самих тільки фото й відео з Бучі достатньо, аби нарешті остаточно переконати в цьому решту людства. І навіки заткати всіх тих ...дей, від макронів і чувачків з "Рено" до борцунів з cancel culture, які цілий цей місяць активно працювали над збереженням країни "РФ", на різні способи вбиваючи в громадську думку Заходу тезу про One Man's War. Ні, це не Путін; так, це росіяни; ні, від часів Сталіна вони не змінились..."

Путін = російська еліта

По-друге, треба розуміти, що війна консолідувала навколо Путіна не лише пересічних росіян, а й російську еліту. Дуже чітко це описала у своєму розслідуванні російська журналістка Фаріда Рустамова. Проаналізувавши, що відбувається у російських елітах через місяць після початку війни, вона дійшла висновку, що "санкції та пропаганда згуртували навколо Путіна навіть тих, хто був проти вторгнення в Україну".

"Якщо коротко, то можна констатувати, що за минулий місяць здійснилася мрія Путіна про консолідацію російської еліти. Ці люди розуміють, що тепер їхнє життя пов'язане тільки з Росією, і їм треба будувати її саме тут. Відмінності та вплив кіл і кланів стерлися через те, що в своїй масі люди втратили своє колишнє становище і ресурси. Можливе укладання мирного договору настрої в російських елітах навряд чи змінить", — стверджує Рустамова.

Звісно, її висновки викликали багато заперечень. Зокрема сумнівно, що представники російської еліти, з якими вона розмовляла, були з нею відверті.

Але є об'єктивні чинники, від яких не відмахнутися. Російські чиновники та бізнесмени думають насамперед, звичайно, про свою кишеню. Вони розуміють, що колишнього життя вже не буде, і зараз вони оцінюють, який варіант подальшого розвитку подій їм вигідніший: перемога Росії або її поразка. Поки що для них перемога виглядає набагато вигіднішою за поразку.

Вони всерйоз розраховують, що переможців не судять. Тобто для них перемога — це спосіб позбутися і перспективи репарацій, і будь-яких санкцій.

Наскільки реалістичний цей їхній розрахунок? Тут доречно навести слова держсекретаря США Ентоні Блінкена в інтерв'ю Чаку Тодду з NBC 3 квітня. "Зеленський взагалі може вести переговори про зняття санкцій чи ні?" — запитав Тодд. "Все міжнародне співтовариство, яке зібралося разом, щоб ввести ці санкції проти Росії, стежитиме за тим, що Україна робить і що вона хоче робити. І якщо він вирішить, що може покласти край цій війні, зупинити смерть і руйнування та продовжити відстоювати свою незалежність і суверенітет, і в кінцевому підсумку це вимагатиме скасування санкцій, ми, звичайно, розглянемо це. Мета санкцій, Чаку, не в тому, щоб залишатися там нескінченно. Це зміна поведінки Росії. І якщо в результаті переговорів, санкцій, тиску, підтримки України ми досягнемо саме цього, то в якийсь момент санкції підуть. Але це повністю залежить від Росії і від того, що вона робитиме у майбутньому", — відповів Блінкен.

Отже, російська еліта має підстави сподіватися, що зняття санкцій увійде до пакету мирних домовленостей. І що в цьому пакеті не буде ані репарацій, ані взагалі жодної розплати за скоєне.

Після Бучі це згуртування російських чиновників та бізнесменів навколо Путіна та навколо війни буде ще тіснішим. Російська еліта розуміє: у разі поразки розплата буде набагато серйознішою, ніж можна було передбачити раніше. У разі поразки Росії ніхто їй не вибачить звірства російських військових в українських містах. Тому вся надія російської еліти зараз на перемогу.

Тож потрібно абсолютно відмовитися від надій на конфлікти всередині російської еліти між "голубами" та "яструбами". Конфлікти можливі хіба що між "яструбами" та ще більшими "яструбами" типу Кадирова.

Зрозуміло, це не скасовує можливості палацового перевороту. Але для нас було б дуже необачно сподіватися на це, а тим більше будувати на цьому якісь стратегії на майбутнє.

Плани колективного Путіна

По-третє, зараз, після втечі російських військ із Київщини, Чернігівщини та Сумщини, колективному Путіну (тобто і самому Путіну, і всім російським елітам, і всім росіянам) дуже потрібна велика перемога на сході України. І на це він кине усі свої сили.

Потрібно розуміти, що для Росії зараз сенс війни не зводиться до того, щоб відвоювати нові території. Звичайно, Росія намагатиметься закріпитися у вже захоплених містах та районах на сході та півдні України. Але сенс війни не лише у цьому.

Перемога потрібна колективному Путіну насамперед для того, щоб примусити нас до капітуляції, яка, за його розрахунками, анулює будь-які наші претензії, у т.ч. і претензії щодо російських звірств у Бучі, Ірпені, Маріуполі та десятках інших наших міст.

Наше завдання – не дати росіянам цієї перемоги. Путіна та Росію чекає один кінець – поразка. Це наш обов'язок перед усіма жертвами російських звірів.