Посадити за брата. Чому НАБУ не варто хвалитися "справою Каськіва"
Цього тижня відомство Артема Ситника не без гордості повідало, що домоглося затримання двоюрідного брата колишнього глави Госкоминвестпроекта Владислава Каськіва у рамках щодо зловживань у відповідному відомстві. Більш того, НАБУ повідомило про підозру рідному брату Каськіва, однак у зв'язку з перебуванням за межами країни затримати і заарештувати того не було ніякої можливості.
При цьому в НАБУ відзвітували про успіхи в розслідуванні "справи Каськіва". Мовляв, була розкрита корупційна схема з присвоєння майже 260 млн грн, виділених відомству Каськіва на проекти "Якісна вода" та "Олімпійська надія-2022". За інформацією НАБУ, розпорядником бюджетних коштів, виділених на ці проекти, було держпідприємство "Державна інвестиційна компанія", яке входило в систему Держінвестпроекту, і замість того, щоб пустити кошти на проект, передали їх під виглядом позики на рахунки компаній, підконтрольних чиновникам Госкоминвестпроекта та ДП "Госинвесткомпания". А далі гроші перевели афілійованим з ними структур на Кіпрі і "використовували на власні потреби".
У цій схема, за заявою НАБУ, крім двох братів Каськіва, були замішані аж сім чиновників різного калібру: екс-заступник голови Держінвестпроекту, директор і працівник згадуваного ДП, три директори приватних компаній "з ознаками фіктивності" і т. д.
Не забули в НАБУ і про головного винуватця торжества, самому Владислава Каськіва, але розписалися у власній безпорадності. Мовляв, за умовами екстрадиції з Панами пред'являти Каськіву які-небудь звинувачення, крім тих, що були в угоді про екстрадицію, Україна тепер не може, щоб не порушувати міжнародні домовленості.
Тут потрібно нагадати, що Каськів був екстрадований з Панами в листопаді минулого року і відразу ж випущений на свободу під смішний заставу в 160 тис. грн. Єдиний епізод, за яким Каськіву висунуто обвинувачення, — це розкрадання 7,5 млн грн, виділених на зовнішню рекламу (в порівнянні з 260 млн, що фігурують в основному справі, просто дрібниця). Примітно, що після повернення в Україну Каськів тут же оплатив ці 7,5 млн, хоча винним себе не визнав. "Щоб не було спекуляцій", — пояснив він, сплативши заодно і власну екстрадицію з Панами.
Зараз Каськів, за інформацією НАБУ, проживає в Європі, приїжджаючи іноді в Україну для участі в судових засіданнях по справі про 7,5 млн. Враховуючи, що зрушень у цій справі немає ніяких, все йде до того, що Владислав Володимирович ніякого покарання не понесе.
Як бачимо, несподіваною активізацією справи Каськіва НАБУ вбило одразу двох політичних зайцев. По-перше, попиарилось на успіхи в гучній справі з гучним прізвищем, а по-друге, ненав'язливо мокнуло ГПУ і навіть МЗС. Мовляв, подивіться, ми і брата Каськіва затримали, і другого брата майже посадили, і корупційну схему розкрили, а ГПУ з Мзс забезпечили високопоставленому корупціонеру фактичну амністію. Загалом черговий сеанс самопіару від відомства Ситника.
Однак якщо придивитися до "справи Каськіва" уважніше, то все виглядає так, що успіхів у НАБУ ненабагато більше, ніж у їх колег. Отже, рідний брат Каськіва за кордоном, і дістати його звідти НАБУ не може. Двоюрідний брат хоч і заарештований судом, але не надто вражаючий заставу в 2,6 млн грн ($100 тис. для українських топ-корупціонерів — сума несерйозна) дуже скоро буде на волі. Але і не це головне, якщо уважно вчитатися в звинувачення НАБУ, то з'являються серйозні підозри, що з доказами у детективів все не так райдужно, як вони пишуть.
У цій справі важливо довести дві основні речі: перше — що ДП "Госинвесткомпания" незаконно передала бюджетні гроші у вигляді позики приватним компаніям і друге — що ці компанії підконтрольні чиновникам Госкоминвестпроекта. Поки нічого схожого на докази цих двох епізодів НАБУ не продемонструвало. А як показує практика, українські чиновники досить серйозно підходять до питання правильного оформлення документів, особливо в тому, що стосується бюджетних коштів, і там майже у всіх випадках "усе за законом", а якщо і є якісь порушення, то на серйозну корупційну статтю вони явно не тягнуть. Так і підконтрольні фірми офіційно реєструють на формально незалежних людей. Корупція, як не крути, вимагає розуму і кмітливості. А тому, якщо чиновник не спійманий на гарячому " — в момент одержання неправомірної вигоди, то довести його провину шляхом "розкриття схем" вкрай складно. Схеми, може бути, і є, а от задовільних доказів у більшості випадків не знаходиться.
При цьому красивих історій про "розкриття корупційних схем" вистачає і без НАБУ. Українські журналісти подібні "розслідування" проводять тисячами. Детективи ж НАБУ тим і відрізняються від журналістів, що повинні оперувати доказами, та ще й такими, які прийме суд, а не "схемами", які по суті є домисли та здогадки, нехай вони і вірні. І з цим у НАБУ все не дуже добре, у всякому разі поки що. Так що відомство Артема Ситника, хоч почасти і справедливо дорікали колег-правоохоронців, але себе паралельно виставило знову не в кращому світлі.
