Останній бій. Кому потрібне розслідування, як Савченко потрапила в полон
Останньою новиною такою, що опускає "звездоносную" героїню України з висот свого становища стало повідомлення Генеральної прокуратури про розслідування кримінального провадження щодо подій 17 червня 2014 року - того самого дня, коли ще нікому не відома рядова добровольчого батальйону "Айдар" потрапила в полон. І обвинуваченої у цій справі цілком може стати сама Савченко, що остаточно зведе героїню війни в статус мало не військової злочинниці.
Зрозуміло говорити про Савченко як про підозрюваної у цій справі можна лише гіпотетично як про якусь ймовірності, тим не менш, в Україні вистачає тих, хто такого розвитку подій всіляко бажає. Поки ж у справі про події в районі міста Щастя 17 червня 2014-го звинувачення не висували нікому і далеко не факт, що такі звинувачення з'являться взагалі.
Власне версію про те, що полон Савченко як і загибель її бойових побратимів у чому на совісті самої "Кулі" ніяк не можна назвати свіжим і оригінальним. Ця версія з'явилася відразу ж після того, як інформація про попаданні Савченко в полон розлетілася по информпространству. Коротко суть цієї версії виглядає наступним чином - Савченко, будучи рядовим бійцем, завдяки особистій харизмі, без узгодження з командуванням організувала інших бійців і висунулася в бік позицій ворога, що було чистою авантюрою і закінчилося відповідним чином - Савченко і ще кілька бійців потрапили в полон, частина людей загинула.
Правда, під час героїчного перебування Савченко в полоні, таке трактування подій не знаходила особливого відгуку в серцях українців і сприймалося ледь не як ворожий наклеп на адресу мужньої жінки. Тепер же, коли Надія Вікторівна встигла неабияк зіпсувати реноме своєї політичної і "миротворчої" діяльністю, історія її полону багатьма сприймається по-іншому.
Серед цих багатьох виявилася і мало кому відома громадська організація "Розвиток української молоді" (РозУМ) під керівництвом також не особливо відомо 22-річного політика Євгена Господанюка. Ця організація, яка в листопаді минулого року написала офіційну заяву в ГПУ, в якій спираючись на свідчення бійців "Айдара" та інших учасників подій, вимагала розпочати кримінальне провадження щодо Савченко. Не реагувати на подібні заяви ГПУ, згідно з чинним КПК, не може, тому військова прокуратура Харківського гарнізону внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і почала досудове слідство.
До речі, організація "РозУМ",судячи з її офіційного сайту, стоїть на твердих позиціях "противвсехства", і розвінчання різного роду героїв займає в їх діяльності далеко не останнє місце. Крім Савченко, яка для них антигерой номер один, дістається всім від Насіння Семенченко до політиків вищого ешелону.
Що ж стосується нашого кримінальної справи, то поки воно виглядає як бюрократична формальність - прокуратура просто виконала свої функції технічно відреагувавши на яке надійшло заяву. Подібних справ, за заявами тих чи інших особливо активних борців з несправедливістю, за останні роки було чимало і всі вони не закінчувалися нічим взагалі. З іншого боку, при наявності певної зацікавленості у "справі Савченка" можна почати "копати", а враховуючи ситуацію в країні в 2014 році, ґрунту для копання більш ніж достатньо.
Ні для кого не новина, що на початку літа 2014-го наші збройні сили змушені були відбивати російсько-сепаратистську агресію, перебуваючи далеко не в найефективнішому стані, що власне і зумовило народження такого явища як "добробаты" (формальна законність самого існування таких військових формувань вже досить сумнівна), одним з яких і був "Айдар". Керованість військами теж була не на висоті, так що багато рішень приймалися на свій страх і ризик. Що ж стосується бою 17 червня в районі селища Металіст, то не дивлячись на велику кількість учасників подій, чітку картину події намалювати дуже не просто. Навіть кількість загиблих у тому бою наших бійців в різних джерелах дуже сильно різниться - від двох до 17 осіб.
Так що розібратися в тому, що конкретно сталося 17 червня 2014 року під Металістом, буде дуже непросто, а дати кваліфікацію дій Савченко та її командирів і того складніше. Межу між злочинною недбалістю, про що говорять заявники Савченко, і помилкою, зумовленої об'єктивними чинниками - дуже тонка, як і між сміливістю в бою, яка міста бере, і авантюризмом, що приводить до трагічних наслідків. Так що спроби дати справі проти Савченко хід можуть призвести до дуже непередбачуваних наслідків і стати свого роду прецедентом, який можна буде використовувати і проти "комбатов" і проти кадрових командирів ВСУ.
З іншого боку, відкрите кримінальне провадження може сприйматися як інструмент впливу на народного депутата Савченко, однак, знаючи характер Надії Вікторівни, ефективність такого інструменту впливу вельми сумнівна.
