Політичний цирк. Українська делегація по-російськи виграла у ПАРЄ
Російської делегації ще рік не бачити стін Парламентської асамблеї Ради Європи, якщо вона раптом не змінить свого рішення і не відмовиться від бойкоту сесії, хоча для цього доведеться сплатити багатомільйонний внесок і накопичилися не менш багатомільйонні борги. У ПАРЄ 9 жовтня відбулися бурхливі дебати навколо доповіді депутата з Бельгії Петри де Саттер про зміну правил накладення санкцій на національні делегації. Зрозуміло, що мова про російської. 99 делегатів проголосували за повернення документа під номером 14621 в Комітет з питань правил процедури, 79 - виступили проти, та ще 16 - утрималися.
Знайшлося, що висловити з цього доповіддю у півсотні з гаком людей - такою була кількість заявлених спікерів. Дискусія була спекотною і тривала майже три години. У результаті консенсусу не було досягнуто, а автор доповіді де Саттер, заверявшая напередодні, що його мета - не зняти санкції з РФ, а обговорити існуючі практики і процедури, поступила дуже розумно, коли запропонувала припинити дебати. "Я почула дуже емоційні аргументи, навіть гнів. Були і конструктивні аргументи. І ми бачимо, що голосів немає. Тому я пропоную відкласти дискусію на січень", - сказала вона. Поправки, що обумовлюють повернення російської делегації, відклали до кращих часів. Таким чином, зусилля кремлівського лобі, принаймні цього разу, виявилися марними. А підтримували доповідь, нагадаємо, і (очікувано) генсек Турбйорн Ягланд, і ряд делегатів з Німеччини, Італії, Чехії, Іспанії. Та й президент ПАРЄ Ліліан Морі-Паск'є наполягала на діалозі з росіянами і підтримувала дискусію з регламентним поправками.
Але не склалося. А в Росії так готувалися до переможного повернення. У ЗМІ кипіла робота, і в результаті доповідь, фактично, забалакали. У гніві російські законодавці вже охрестили ПАРЄ "недієздатною" та місцем для відомості "міждержавних рахунків". І зараз Москві доведеться вибирати або між остаточним "розлученням" з Радою Європи, що вона вже неодноразово погрожувала здійснити, або до січня знову вибудувати лінію захисту своїх інтересів в ПАРЄ. Говорити з "потрібними" людьми, шукати прихильників, діставати гаманець при нагоді і т. д.
Тому, в принципі, українська сторона має право говорити про успіх у ПАРЄ. Тим більше що перед дебатами вдалося проштовхнути через профільний комітет дві дуже важливі поправки. Перша стосується кількості голосів, необхідних для введення санкцій відносно делегацій. Резолюція передбачала його підвищення з половини до двох третин, що явно ускладнило процедуру введення санкцій. Групи депутатів на чолі з українськими делегатами вдалося зберегти старе правило для голосування щодо низки обмежувальних заходів, зокрема, позбавлення права голосу. Росіяни залишаються безголосими, як відомо, з 2014 р. - після анексії Криму, і в знак протесту в 2016-му перестали з'являтися на сесіях і платити внески. Друга поправка закриває ПАРЄ для депутатів, незаконно обраних на окупованих територіях. Так що Кремлю перекрили цей шлях легітимізації захоплення Криму.
Але, як би те ні було, вчорашнє рішення ПАРЄ - все ж не остаточна, але часткова перемога української сторони, адже питання ще не закрите. Тому і деякі делегати, та й глава МЗС України Павло Клімкін, поспішили з радісними коментарями. Хоча, з іншого боку, того вимагає алчущее тріумфів інформаційний простір. Головне, щоб через кілька місяців тріумф не змінився ушатом крижаної води. Важливо зберігати тверезість мислення.
Але що ще показали вчорашні дебати в Асамблеї? А те, що популізм як і раніше є ходовим товаром, що визначає долю важливих рішень. Щоправда, на одному популізмі, визнаємо, українська делегація далеко не заїхала, якби не активна підтримка з боку британців, грузин і литовців. Отакий рецепт успіху під час голосування на міжнародних майданчиках. Поки він працює - славно, але якість виконання все ж залишає бажати кращого. Європа, так і США, вже звичними до будь-яким виступам у стилі політичного цирку, і чим його більше, тим витонченішими він стає.
Не хотілося б продукувати зраду, але... Нехай це буде побажання/прохання виправити помилки, що, на жаль, деякі відірвані від думки виборців нардепи, швидше за все точно проігнорують, прикриваючись щитом перемоги. Проте все ж до дій і поведінки української делегації виникли питання.
По-перше, сам хід голосування. Серед тих 16 утрималися були і українські депутати. Чому? В принципі, зрозуміти і пояснити вибір можна. Наприклад, тим, що українські нардепи голосують і в Раді: відкрито виступити "проти" або "за" боязко, або конверт не занесли, а тому "як чудово, що є кнопка "утримуюсь", яка як би говорить: "З мене візьмеш". У ситуації з поправками в ПАРЄ бачиться схожа ситуація. Це свого роду демарш проти взагалі існування таких поправок. Вірний такий підхід? Може так, може й ні. Зараз поправки стосуються, насамперед, російської делегації. Але на перспективу-то - всіх учасників. Не варто було б безпосередньо і публічно підтримати процес, який ймовірно торкнеться всіх, тобто схвалити повернення у комітет для подальшого опрацювання? Тим більше, що дві важливі поправки вдалося проштовхнути. У той же час, і це не можна скидати з рахунків, потрібно розуміти, що парламентаризм та політика в цілому - мистецтво торгу, незалежно від географії. "Утриматися" українські депутати могли, бо це було умовою якогось угоди - відстрочка в обмін на пасивність під час голосування. Наскільки вигідна була угода, стане зрозумілим вже в наступному раунді обговорення санкцій ПАРЄ.
По-друге, це тролінг провідною пропагандистського шоу "60 хвилин" Ольги Скабеевой в кулуарах ПАРЄ. Він викликав двояке враження. З одного боку, знову-таки привезені з ВР елементи грубо скроєного популізму, вже призабуті в Європі. І своїм тролінгом депутати допомогли по суті досвідченим маніпуляторам з РФ створити картинку неадекватної поведінки в стінах ПАРЄ.
Наступна ланка ланцюжка міркувань вгадати нескладно: "Дивіться на українських делегатів і такі люди засідають у ПАРЄ і домагаються певних рішень. Так що тоді з себе представляє Асамблея сама по собі". Таким чином, дається їжа кремлівським троглодитам, яка перетравлюється в непривабливий образ як українських політиків, так і ПАРЄ в цілому. Але з іншого боку, про що власне депутати могли говорити з Скабеевой або кимось ще з пропагандистського ешелону? Безуспішно битися об стіни кремлівських тез? У такому випадку кращим результатом, напевно, був би відхід в більш спокійне місце або навмисне ігнорування, аж до перетворення пропагандистів в невидимок під час спілкування з колегою. У будь-якому разі краще, ніж потішні відмови Олега Ляшка спілкуватися з "фейк ньюс", адже при цьому політик що-небудь так говорив і відповідав, поки намагався втекти від погоні. І тут дивимося вищенаведений пункт про популізм - цей скілл все ж необхідно прокачувати, щоб він не здавався балаганом. У стінах європейських структур все ж доречніше серйозне поведінку.
