Повзуча окупація. Навіщо ЛДНР лякає Станицю і Золоте своїми "МГБ" і "МВС"
Про це свідчить цілий ряд подій, які відбулися за останні дні.
На двох ділянках розведення нині зберігається досить хитка ситуація. Як у Станиці Луганській (вірніше на двох демілітаризованих вулицях), так і в Золотому-4 формально зберігається українська влада. Але часто наші національні прапори вже познімали, а забезпеченням порядку займаються місцеві дільничні, які навряд чи зможуть чинити якийсь опір, якщо окупаційна влада вирішать взяти під свій контроль ці території.
А перші дзвіночки про можливість подібного вже пішли. Чого варта лише заява "лідерів молодих республік" Пушилина і Пасічника, про те, що в разі, якщо в демілітаризовані зони з'являться представники української поліції і нацгвардейцы, то "дзеркально і симетрично на цих територіях будуть присутні представники силових відомств республіки - Міністерства державної безпеки і Міністерства внутрішніх справ".
А що таке МДБ і МВС у виконанні колаборантів - це типові армійські бригади з танками і артилерією, не сильно відрізняється від "Народної міліції". Тобто прямим текстом кремлівські маріонетки заявляють про своє бажання взяти під контроль залишені нашими військовими позиції і найголовніше населені пункти.
І навряд чи варто довіряти словам наших військових керівників, які намагаються переконати суспільство в тому, що, якщо все піде не так, армія повернеться і захистить місцевих жителів. Я смутно уявляю, як можна буде "умовити" "внутрішні війська ЛДНР" піти з населеного пункту подобру-здорові. Тільки прямий штурм, а значить можливі руйнування і загибель цивільного населення. І що найстрашніше для президента Зеленського - скасування зустрічі в Нормандському форматі, з якою він планує привести "світ" для України, як він обіцяв не тільки в передвиборній кампанії, але і у всіх подальших інтерв'ю.
До речі, на цьому ж страху продовжує грати і Кремль, який не тільки висуває все нові умови для зустрічі (включаючи, наприклад, і газове питання), але всіляко зриває відведення в третій точці фронту Петровському - Викторовке.
Інакше як прямим саботажем складно назвати дії підконтрольних Росії бойовиків. Спочатку вони під камери російських телеканалів пустили білу ракету готовності до відведення своїх збройних формувань. Причому це було зроблено максимально брутально - слідом за заявою прес-служби штабу ООВ про те, що з-за обстрілу 30 жовтня строки відведення військ переносяться на 7 листопада.
Тепер в 12:00 8 листопада наші військові повністю готові до відведення, проте на цей раз бойовики не готові. Тепер ОБСЄ заявляє, що погодив відведення на 9 листопада на 12:00. Зрозуміло, що цього разу наші військові, щоб виконати пряму вказівку президента відійдуть, навіть якщо сьогодні вночі їх жорстко накриють артилерією (чого, сподіваюся, не станеться). Адже в нинішніх умовах політична необхідність понад усе.
На жаль, на тлі судорожних спроб піти на примирення з Росією шляхом будь-яких поступок на фронті продовжують гинути наші військові. Причому робиться це бойовиками публічно, на камеру. Мова йде про вчорашній загибелі військовослужбовця інженерної роти 92-ї окремої механізованої бригади. Бойовики проникли на прифронтову територію і двома пусками протитанкової керованої ракети розстріляли вантажівка, який привіз матеріали для будівництва опорного пункту взводу під Марьинкой. Крім загиблого бійця, ще троє отримали поранення різного ступеня тяжкості.
І до речі, обладнання бліндажа відбувалося саме на тій лінії, яку створюють під майбутнє відведення. Адже військовим дана команда бути готовими до 31 грудня відійти по всій лінії фронту до "позиціях 2016 року". Тобто цілком очевидно, що якісь документи до майбутньої здачі позицій України під час зустрічі Путін-Зеленський вже готуються.
Таким чином, кажучи про демілітаризацію та односторонньому відведення наших військ, треба прямо говорити про повзучої окупації. Адже нині своїми діями наше військово-політичне керівництво готує фактично покинуті населені пункти до фактичної передачі під контроль окупаційних адміністрацій.
І не суть важливо, чим це прикривається - зібраними за вказівкою з Луганська мітингами місцевих жителів Золотого або "дружнім поплескуванням" з боку європейських політиків, які сплять і бачать відновити торгівлю з Російською Федерацією.
