Статеве питання. Як українські жінки у велику політику ходили
Астрологи ще в 90-х передбачали, що президентом України стане жінка. Не секрет, що цими передбаченнями користувалися піарники Юлії Тимошенко. Однак прогнози ніяк не збувалися. У Юлії Володимирівни навесні майбутнього року буде третя спроба стати президентом. А поки вона із сотень білбордів обіцяє знизити і підвищити, президентами в своїх країнах стають інші жінки. Минулої неділі грузини довірили країну Саломе Зурабішвілі. До речі, парламент цього дружньої нам держави майже сім років поспіль очолювала Ніно Бурджанадзе. Вона також була в. о. президента.
Українці до політичних перспектив жінок ставляться куди більш консервативним. По всій видимості, до цих пір в нашій свідомості дуже сильний образ Берегині - господині в будинку, але не в державі. Як показує історія, тільки в останні роки жінки стали займати важливі посади у владі завдяки своєму вмінню ефективно працювати, а не просування по службі руками високопоставлених і багатих чоловіків.
Згадаймо, як наші жінки ходили у владу. І почнемо з останнього радянського і першого незалежного скликання Верховної Ради. Тоді під куполом на Грушевського засідали лише 12 жінок. Київський архітектор Лариса Скорик, голова колгоспу ім. Чапаєва Добропільського району Донецької області Лідія Сівкова, її землячка з Донецька Раїса Богатирьова, керівник білоцерківського комбінату "Будіндустрія" Галина Васильєва, лікар з Вишгородського району Валентина Єщенко, поетеса і колишній дисидент Ірина Калинець, одеська журналістка Світлана Остроущенко, вчителька з Тернопільщини Завадська Катерина, її землячка, письменниця Марія Гуменюк (Куземко), компартійний функціонер з Хмельниччини Анна Архипова, гендиректор Черкаської швейного об'єднання Катерина Бойко і економіст з Чернігова Тетяна Яхеєва. Найвідомішою і активної в тому складі парламенту була Скорик. Однак нікому з цього списку потрапити в наступний парламент не вдалося. Богатирьова, пов'язана з "донецькою" групою впливу, стане відомим політичним діячем трохи пізніше.
У ВР другого скликання кількість жінок зросла до 18. З них успішну політичну кар'єру протягом наступних років зробили тільки - Ніна Карпачова стала першим українським омбудсменом, Катерина Ващук, Слава Стецько, Катерина Самойлик, Лілія Григорович та Валентина Семенюк кілька разів обиралися народними депутатами. Семенюк також очолювала Фонд держмайна. Найбільш успішними стали Наталя Вітренко і Юлія Тимошенко. Обидві двічі балотувалися в президенти.
Перші ж вибори за змішаною системою (2002 р.) дали можливість отримати мандати народних депутатів 38 жінкам. Однак у першій п'ятірці партій, що подолали прохідний бар'єр, виявилися тільки артистка Валерія Заклунна (Компартія) і Наталія Вітренко, яка вела в Раду свою ПСПУ. До речі, Юлія Тимошенко у списку "Громади" була шостою. Тобто особами своїх політсил їх ватажки жінок не вважали.
На тих виборах була і жіноча партія - Всеукраїнська партія жіночих ініціатив. Вона посіла 22 місце з 30 учасників, отримавши всього 0,58%. У списку цієї політичної сили було п'ять чоловіків, причому двоє - у першій п'ятірці.
Через чотири роки парламент зробив маленький крок назад у гендерному питанні - за партійними списками у ВР пройшли 37 жінок: три від КПУ, 13 від Партії регіонів, 8 від "Нашої України", 12 - від БЮТ і одна від соціалістів. У першій п'ятірка виявилися комуністка Самойлик, "регіоналка" раїса Богатирьова, лідер іменного блоку Юлія Тимошенко і відразу три представниці "Нашої України" Ольга Герасим'юк, Руслана Лижичко і Ксенія Ляпіна. А от партія "Жінки за майбутнє" самостійно на вибори не пішла, вона об'єдналася в Опозиційний блок "Не так!", отримавши в його списку близько 30 місць, в основному в умовно непрохідній частині.
На дострокових виборах 2007-го чисельність жінок-депутатів знову зменшилася до 34-х. За списками КПУ пройшли п'ять депутатів (у першій п'ятірці була кримчанка Марина Перестенко), за списками Партії регіонів - 11 (у першій п'ятірка була Інна Богословська), у прохідній частині списку "Блоку Литвина" виявилося дві жінки, у НУНС - сім (у першій п'ятірці Ольга Герасим'юк), у БЮТ - дев'ять. Зрозуміло з ким на чолі.
Питання гендерної квоти у партійних списках ставилося на рівні круглих столів, політики підтримували цей підхід, однак лідери політсил і далі воліли в своїх списках ховати представниць прекрасної статі подалі. А виграти вибори на мажоритарці жінкам досить складно, враховуючи, що ці вибори у нас перетворюються на конкуренцію грошових мішків.
На парламентських виборах 2012 року мандати у мажоритарних округах отримали 14 жінок. За списками - ще 29. У тих виборах не брала участь ні одна з жіночих партій.
А на дострокових виборах 2014-го партія "Солідарність жінок України" набрала всього 0,66% голосів і посіла у підсумку 13 місце із 29 учасників.
Що ж стосується партій-переможниць, то за результатами виборів мандати за списком "Народного фронту" отримали 12 жінок, за списками Блоку Порошенко - 13, від "Оппоблока" - 2, від "радикалів" - 3, від "Батьківщини" - 5. "Самопоміч" краще всіх дотримувалася гендерної квоти, включивши в першу тридцятку відразу 11 представниць прекрасної статі. А ось мажоритарку вдалося виграти лише Ірини Подоляк та Оксані Юринець.
На жаль, партії часто використовували відомих жінок в якості впізнаваних осіб. Руслана Лижичко, Таїсія Повалій, Злата Огневич... В 2006-му другим номером списку Блоку Литвина була легенда естради Софія Ротару. Правда, ця політсила прохідний бар'єр тоді не пройшла, і Софія Михайлівна в велику політику не потрапила.
Президентські вибори 1991 і 1994 рр. пройшли без балотування жінок. У 1999 р. першою відчула смак президентської гонки Наталія Вітренко. Вона посіла четверте місце, набравши 10,97% голосів. Другий раз Наталія Михайлівна балотувалася в 2004-му і стала п'ятою, отримавши незначну підтримку 1,53%. На тих виборах вона знову була єдиною жінкою-кандидатом.
У 2010-му претензії на президентську булаву пред'явили Юлія Тимошенко, Інна Богословська і Людмила Супрун. Юлія Володимирівна вийшла в другий тур з Януковичем і там програла йому всього лише 3%. Богословська стала 10-й з 0,41%, Супрун - 13-й (0,19%) із 18 учасників.
На дострокових виборах президента в травні 2014-го Тимошенко знову стала другою. На цей раз вона серйозно відстала від переможця Петра Порошенка: 54,7 проти 12,81%. Крім лідера "Батьківщини" також брала участь в гонках Ольга Богомолець (восьме місце і 1,91%). Збиралася випробувати долю Наталія Королевська, але чомусь відмовилася.
У майбутніх виборах глави держави обов'язково буде брати участь Тимошенко. Про плани балотуватися також заявила Інна Богословська. Можливо, з'явиться ще хтось. Що ж стосується парламентських виборів, то у новому виборчому кодексі, прийнятому поки тільки в першому читанні, вводиться гендерний принцип - при формуванні списків кандидатів партія повинна забезпечити присутність в кожній п'ятірці (місцях з першого по п'яте, з шостого по десяте і т. д.) кожного виборчого списку як чоловіків, так і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі). Однак, враховуючи нерайдужні перспективи цього законопроекту, з представництвом жінок у політиці - як у парламенті, так і на місцях - все може залишитися без змін.
