Половина українців не довіряє Зеленському. Чому цього не варто радіти

Тривожні цифри

На сьогоднішній день Зеленському повністю довіряють 13%, швидше довіряють 28%, швидше не довіряють 25% і повністю не довіряють 25%. Отже, 50% населення сьогодні не довіряють президенту Зеленському. Такі дані вчора оприлюднила голова правління Українського інституту соціальних досліджень ім. А. Яременка Ольга Балакірєва, пише Depo.ua. За її словами, протягом тривалого часу після обрання Зеленського президентом тримався позитивний баланс довіри до нього, але ситуація почала змінюватися в січні. "Ви бачите вже на тлі коронавірусу наші останні виміри, які були в травні і червні, показали зміну цього балансу, і зараз негативний баланс довіри", - розповіла Балакірєва.

Також вона зазначила негативний баланс довіри до уряду (-54%), Верховній Раді (-55%), НБУ (-45%). А найбільше українці не довіряють НАБУ (-62,8%). Згідно з цим опитуванням тільки Збройні сили мають позитивний баланс довіри, всі інші силові структури і ключові державні інститути пішли в значний мінус. Це дуже тривожні цифри, що їх можна витлумачити як неймовірну слабкість влади, що може призвести до подальшої розбалансованості державної системи. А на носі місцеві вибори, в результаті яких ми можемо отримати цілі регіони, де містечкові еліти при підтримці певних політсил у Києві спробують почати гру в самостійність, розгойдуючи центр.

Не менш тривожні цифри і щодо оцінки населенням діяльності влади. Майже 70% вважають ситуацію в країні напруженою (55,8%) та вибухонебезпечного (14,1%). При цьому спокійною ситуацію в Україні назвали лише 24%, а благополучною 1,3%. Немає жодного напрямку, в якому б дії влади населення вважало успішними: 82,7% опитаних не бачать успіхів у боротьбі з топ-корупцією, 81,8% - у притягненні до відповідальності попередників, 82,5% - у виведенні країни з економічної кризи, 80,7% назвали неуспішними дії влади у припиненні конфлікту на Донбасі. Всі ці негативні оцінки можна вважати розплатою за популізм Зе-команди, за торішні обіцянки, обгорнені в яскраві обгортки "я ваш вирок", "кінець епохи бідності", "весна прийде - садити будемо" і так далі. Але радіти озвучених цифр не варто. Доказ можна знайти в цьому ж опитуванні: майже 45% громадян висловилися за надання ОРДЛО особливого статусу для припинення війни, в той же час швидше не підтримали б таке рішення або не підтримали взагалі сумарно 37,3%, тобто менше. Такі цифри означають, що виборці Зеленського, які розчарувалися в ньому, активно дрейфують у бік проросійських сил.

Про цю тенденцію свідчать і самі соціологи. Так, гендиректор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Володимир Паніотто в інтерв'ю "Укрінформу" зазначив, що розчарованими в нинішньому президентові стали переважно виборці одного з лідерів ОПЗЖ, Юрія Бойка, а розчаровані в "слугах" не перетікають до націонал-патріотичних сил, а стають симпатиками ОПЗЖ або Партії Шарія.

Сценарії на майбутнє: як Ющенко чи як Черновецький?

Пан Паніотто нарікає, що опозиція "не пропорційно" розподіляє свої зусилля, в основному критикуючи Зеленського та його команду. З цим можна не погодитися, адже сама влада політично мотивованими справами проти попередників, проти Софії Федини, Марусі Звіробій і багатьох інших відштовхує від себе націонал-патріотичні сили. І не тільки цими справами. Тут все в комплексі - і заяви деяких керівників про перегляд закону про мову, і одностороннє відведення наших військ на окремих позиціях, і кадрові призначення людей, пов'язаних з "регіоналами" і олігархами. Перелік можна продовжувати і продовжувати. Тому варто відбирати лопати у можновладців, які дружно риють собі політичну братську могилу?

Насправді, коли дійде до вибору - підтримати Зеленського чи Бойко, Медведчука, Шарія і тому подібних, саме нацдеми, націонал-патріотичний виборець, може і з небажанням, але поставить галочку навпроти прізвища діючого президента. Бо інакше - в обійми Росії, а не в Європу. От коли на Банковій зрозуміють, що цього виборця не треба дратувати, що саме він є опорою держави, а не ті, хто голосує за брехню про низькі тарифи та суцільні кулі, тоді у "зелених" є шанс утримати ситуацію в країні і утриматися у влади самим.

Але є інший сценарій. Він може втілитися не сьогодні і не завтра, а коли рейтинг влади піде в круте піке і виникне запит суспільства на чергове перезавантаження. Такий запит зараз активно стимулюється медіа і соцмережами. І далі буде стимулюватися ще потужніше. Приціл зроблений на дострокові парламентські вибори з метою приходу в Раду значної кількості проросійських сил, які зможуть створити антизеленськую коаліцію. Такий розвиток подій зараз виглядає малореальним, але сценаристи нікуди не поспішають - рейтинг влади падатиме, невдоволення населення буде рости, і в зручний час його спробують конвертувати в голоси дуже значної частини виборців.

Подібні сторінки в історії ми вже переживали за президентства Віктора Ющенка, коли за результатами парламентських виборів 2006 р. "регіонали" взяли перше місце і після тривалих переговорів про коаліцію створили її не з ющенківською "Нашої Україною", а з комуністами і соціалістами. Потім був сумно відомий "Універсал національної єдності" і призначення Віктора Януковича прем'єр-міністром. Чи знайдуться в завчасно обраному парламенті союзники ОПЗЖ, яка зараз найбільше виграє від падіння довіри до чинної влади? Так вони вже є, варто подивитися на голосування окремих фракцій. Чи може бути коаліція проросійських сил зі "слугами"? А вона все одно нічого Зеленському не дасть, тому що його "з'їдять". Не "свій" прем'єр і непідконтрольне уряд у зв'язці з коаліцією швидко перетворять президента в весільного генерала. Або ж йому доведеться знову розпускати парламент, як це зробив Ющенко, але немає ніякої гарантії, що результати "слуг" стануть кращими.

Експерти знаходять подібність Зе-команди і "молодої команди" Черновецького, тільки з різницею у десятиліття. Команда Леоніда Михайловича також почала чудово - нові обличчя, люди не з влади, мер своєрідний. Плавав, підтягувався на перекладині, співав. Потім під тиском опозиції в Києві відбулися дострокові вибори, на яких Черновецький знову переміг, а його іменний блок створив коаліцію в Київраді. А що в підсумку закінчився цей проект? Призначенням головою КМДА "регіонала" Олександра Попова та поступовим позбавленням законно обраного міського голови контролю над містом. А згодом під тиском несприятливих обставин повалилася і промерська фракція. Так відійшла в історію перша версія "слуг народу" на локальному, столичному рівні.