Повне розкладання. Кого удобрять собою Садовий, Ляшко і Гриценко
По суті, сюрпризів не сталося, і результат кожної з "невдах" можна було спрогнозувати заздалегідь, хоча кожна політсила йшла до фіаско своїм шляхом. Найбільший результат в групі невдах показала Радикальна партія Ляшка, набравши 2,8%, і у такого показника є кілька причин. По-перше, "радикали" позбулися підтримки свого головного спонсора, яким дуже довгий час був олігарх Рінат Ахметов. Найбагатший українець перестав вірити в електоральні перспективи команди Ляшко ще після президентських виборів, на яких за головного "радикала" проголосувало на півмільйона менше виборців, ніж п'ятьма роками раніше.
Примітно, що після виборів глави держави РПЛ і її лідер перейшли в жорстку опозицію до Володимиру Зеленському, критикуючи президента буквально з дня його вступу на посаду. Тепер можна з упевненістю констатувати, що, критикуючи команду Зеленського і самого президента, Ляшко відштовхнув навіть частина власних виборців, які піддалися загальноукраїнському чарівності "новими обличчями" і не сприйняли протистояння з ними. Так і не знайшовши нового спонсора партії, глава РПЛ не залишалося нічого, крім як сподіватися на електорат своїх базових регіонів, який теж відмовив йому в підтримці.
За час, що залишився до наступних виборів (а місцеві вибори можуть відбутися вже цієї осені) РПЛ цілком може "схуднути" ще більше, адже її виборців із задоволенням відбере "Батьківщина". Як відомо, електоральні поля Ляшко і Тимошенко перетинаються між собою, тому Ляшко ще доведеться неабияк позмагатися в популізмі з Юлією Володимирівною, яка вміло використовує парламентський ресурс, щоб переманити виборців собі — можливо, до наступної парламентської гонки "радикали" можуть не дожити".
Які об'єдналися навколо "Свободи" націоналістам не вдалося повторити навіть 4,71% зразка 2014 р., не кажучи вже про феєричному 2012-м, коли Олег Тягнибок і його команда отримали більше 10%. Згідно відомої української приказки "патріоти об'єднуються лише перед розстрілом". Так і зробили Тягнибок, Білецький і Ярош, пішовши на парламентські єдиним списком, але, мабуть, було занадто пізно. За п'ять післяреволюційних років основа об'єднаного списку — "свободівці", побували в багатьох скандалів, розгубивши по дорозі частину своїх партійців. На те, що якось підняти рейтинги, залучити багато виборців на свою сторону допоможе "Нацкорпус" або тим більше КУН або ОУН, напевно, особливої надії не було, це скоріше була спроба показати єдність націоналістів.
Швидше за все, нищівної поразки на минулих виборах "свободівцям" буде пережити важче, ніж минулого разу. Крім провалу списочників, не проходять у Раду і мажоритарники-націоналісти, яких у минулому скликанні було сім. У такій ситуації виборцю націоналістів не залишається нічого, крім як орієнтуватися на партію, що позиціює себе як помірно-націоналістичну або, принаймні, консервативну. Саме в таких термінах характеризують себе в ЄС. До наступних місцевих виборів партія Порошенка, яка "окопалася" на Західній Україні, може "з'їсти" виборців "свободівців", частина з яких, звичайно, ні при яких умовах не проголосує за "лібералів" в їх розумінні, але таких буде меншість.
Ще один аутсайдер — партія "Самопоміч". Якщо для попередніх двох фігурантів статті залишаються хоч якісь надії на те, що вони залишаться в політиці хоча б у локальному масштабі, то для партії Андрія Садового ці вибори точно стануть останніми. Нардепи почали розбігатися з фракції задовго до виборів, і цьому є кілька причин. Це і нечітке позиціонування партії в парламенті, відсутність послідовної політики в принципі, підкосила рейтинг партії і її лідера і знаменита "сміттєва" епопея. Після цього партія почала буквально кришитися на очах, а її представники розбіглися в різні сторони.
Ймовірно, "могильником" для "Самопомочі" стане партія Святослава Вакарчука "Голос". На минулих виборах у Західній Україні вона відібрала голоси відразу у декількох політпроектів, серед яких, звичайно, була і "Самопоміч". Для обох партій цей регіон базовий, тому можна з упевненістю прогнозувати, що "нові ліберали" з "Голосу" остаточно доб'ють амбітний політпроект.
Остаточно забути про велику політику може і Анатолій Гриценко, який, нагадаємо, перед президентськими виборами переконав Андрія Садового знятися в свою користь. Більшу частину нечисленного електорату "першого непрохідного", як і електорат націоналістів, забере "Євросолідарність", адже полковник виявився дуже непереконливим і зовсім не виправдав надій частини виборців на нього як на політика, у якого слова не розходяться зі справами.
В цілому минулі вибори стали початком кінця для кількох гучних політпроектів, але, як кажуть, святе місце порожнім не буває, і прихильників йдуть партій одразу ж перехоплюють щасливчики парламентської гонки. Зміцнення своїх рядів стане для них зовсім не зайвим перед майбутніми місцевими виборами.
