Референдум про війну та мир. Як він змінить Україну

В очікуванні листопада

Ніхто не сподівається на диво. Росія сама, з доброї волі чи під чиїмось тиском, не піде з окупованих територій. Проте війна може закінчитися вже у листопаді. Саме на листопад Володимир Зеленський планує другий саміт миру, який, за його словами, має відбутися за участю Росії.

Він сказав в інтерв'ю ВВС у Лондоні 18 липня, що всьому світові доведеться чинити тиск на Росію, щоб переконати її сісти за стіл переговорів і подумати про припинення війни. "Це не означає, що всі території будуть відвойовані силою. Я думаю, що сила дипломатії може допомогти", — заявив Зеленський і висловив сподівання, що ослаблення Росії на полі бою поставить Україну на сильнішу позицію за столом переговорів. "Вчинивши тиск на Росію, я думаю, можна домовитися про дипломатичне врегулювання", — припустив він.

Як наголошує політичний редактор ВВС News Кріс Мейсон, який вів інтерв'ю, Зеленський визнав, що, на його думку, повернення всієї української землі не обов'язково є попередньою умовою припинення бойових дій.

Можливу формулу компромісу на переговорах описав колишній британський прем'єр Борис Джонсон після обговорення цієї теми із Дональдом Трампом, який на виборах 5 листопада може бути обраний президентом США. За словами Джонсона, Трамп "може запропонувати угоду. Путіну доведеться відійти принаймні до кордонів 2022 року, які були до вторгнення, а щоб уникнути майбутніх конфліктів і невизначеності, решту України доведеться визнати вільною країною, здатною обирати свою долю в рамках ЄС і НАТО, і абсолютно ласкаво просимо приєднатися якнайшвидше".

Якщо в листопаді події почнуть розвиватися саме в цьому напрямі, тоді на нас чекають два паралельні процеси: заморожування бойових дій та дипломатичне врегулювання. З якогось часу буде встановлено припинення вогню — чи то з початку другого саміту миру, чи то з моменту підписання угоди про перемир'я чи мирного договору. Після цього має бути скасовано воєнний стан. Як тільки це станеться, політика вийде зі сплячки. І її стане дуже багато — вона замінить собою війну.

В очікуванні виборів

Подальший сценарій залежить від того, який саме документ буде підписано. Не виключено, що буде підписано лише угоду про перемир'я, тобто документ, який не має сили міжнародного договору і тому не підлягає ратифікації. Тоді на нас чекають вибори.

Згідно з Виборчим кодексом, не пізніше місяця з дня припинення воєнного стану Центральна виборча комісія повинна буде оголосити про початок виборчого процесу чергових виборів народних депутатів, і не пізніше ніж через 61 день після цього має відбутися голосування. Також не пізніше місяця з дня припинення воєнного стану Верховна Рада має призначити чергові вибори президента, і не пізніше ніж через 100 днів після цього має відбутися голосування.

Отже, спочатку мають відбутися парламентські вибори, а після них президентські. Виборчий кодекс забороняє провести ці вибори в один день. Звісно, кодекс можна змінити, але це другорядне питання. У будь-якому разі всім партіям та всім кандидатам у президенти доведеться сформулювати своє ставлення до підписаної угоди про перемир'я та запропонувати свій план подальших дій.

І люди голосуватимуть уже не так за персоналії, як за варіанти плану. Можна назвати як мінімум три принципово різні варіанти: 1) провести третій саміт миру і на ньому підписати повноцінний мирний договір; 2) зберігати новий статус-кво (угода про перемир'я без мирного договору), доки не настануть сприятливіші умови; 3) відновити визвольну війну та вести її до повного вигнання ворога з окупованих ним територій.

В очікуванні референдуму

Інший сценарій буде реалізовано, якщо у листопаді буде підписано мирний договір. Цей документ не матиме юридичної сили, доки не пройде через Верховну Раду та референдум. Між прихильниками та противниками договору одразу ж розгорнеться запекла політична боротьба.

Це розуміють усі учасники майбутніх політичних баталій. В інтерв'ю італійській газеті Corriere della Sera мер Києва Віталій Кличко розповів про очікування майбутніх подій: "Найближчі місяці будуть дуже складними для Володимира Зеленського. Чи доведеться йому продовжувати війну з новими смертями і руйнуваннями, чи розглянути можливість територіального компромісу з Путіним? І якщо так, то який тиск буде з боку Америки в разі перемоги Трампа? І як пояснити країні, що треба відмовитися від шматків нашої території, які коштували життя тисячам наших героїв, що воюють? Який би крок він не зробив, наш президент ризикує політичним самогубством. Давайте будемо відвертими, ми повинні виграти війну, але ситуація стає дедалі складнішою, вона залежить від допомоги, яка надходить від союзників, було б кошмаром, якби нам довелося воювати ще два роки… Зеленському, ймовірно, доведеться вдатися до референдуму, я не думаю, що він зможе досягти таких болючих і важливих домовленостей самостійно, без народної легітимації".

Референдум — це вимога статті 73 Конституції, яка свідчить: "Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України". Обійти цю вимогу ніяк не можна. Можна, звичайно, спробувати "підправити" статтю 73 Конституції, але тут є проблема: згідно зі статтею 156 Конституції, зміни до статті 73 (як і до самої статті 156) повинні затверджуватись референдумом. Тож без референдуму ніяк, якщо у мирному договорі буде зафіксовано територіальні поступки Путіну.

Стаття 85 Конституції каже, що призначення такого референдуму належить до повноважень Верховної Ради. Проте призначення референдуму може затягтися на 30 днів. Саме такий термін виділяється конституційним суддям (у законі про КСУ) для розгляду питання про конституційність міжнародного договору, що передбачає зміну території України, який вноситься до Верховної Ради на ратифікацію. Для відкриття конституційного провадження з цього питання достатньо звернення 45 народних депутатів. Напевно, 45 опонентів договору у парламенті знайдуться.

Припустімо, що КСУ погодиться з аргументами прихильників договору та визнає його конституційним. Тоді в Раду очікується дуже гарячий день: ратифікація. Напевно, всередині парламенту та поза ним знайдуться люди, які спробують ратифікацію зірвати. Якщо ж це не вийде, тоді Рада має оголосити референдум.

2021 року було ухвалено закон про всеукраїнський референдум, запропонований Зеленським. У цьому законі визначено, що всеукраїнський референдум щодо зміни території України — це форма прийняття громадянами України, які мають право голосу, рішення щодо затвердження прийнятого Верховною Радою закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України. Щойно президент підпише закон про ратифікацію договору, Рада невідкладно приймає постанову про призначення референдуму. Датою референдуму має бути остання неділя 60-денного терміну з дня опублікування цієї постанови.

Отже, протягом трьох місяців усе політичне життя в Україні крутитиметься навколо одного питання: за чи проти договору про територіальні поступки Путіну. Один місяць піде на розгляд у КСУ, ще два — на підготовку до голосування, включаючи агітацію за і проти. Усі партії та громадські організації зможуть (якщо забажають) зареєструватися як прихильники чи опоненти питання референдуму.

Ці три місяці найрадикальнішим чином вплинуть на нашу звичну політичну традицію з вождистськими партіями. Як систему розпізнавальних сигналів "свій — чужий" люди вже не використовуватимуть прізвище лідера. Не буде партій Залужного, Зеленського, Кличка, Порошенка, Разумкова, Тимошенко тощо. Будуть партії прихильників різних позицій з питання про війну та мир:

• Одна партія виступатиме за затвердження договору, заявляючи, що це гірке, але необхідне рішення, бо без нього неможливий тривалий мир.
• Друга говоритиме, що вона ні за, ні проти, бо не збирається брати на себе відповідальність ні за ганебний мир, ні за безперспективну війну — відповідальність має лежати на тих, хто був владою останні п'ять років.
• Третя партія запропонує відкинути мирний договір, але зберегти перемир'я та припинення вогню в очікуванні, а раптом Путін здохне і Росія розвалиться.
• Четверта наполягатиме на продовженні війни до повного звільнення усієї території України.

І вже під ці партії підлаштовуватимуться лідери. Ми зможемо побачити в одному таборі тих, хто раніше жорстко конкурував один з одним або навіть був непримиренним опонентом. І навпаки, колишні однодумці та союзники можуть розійтися по різних таборах.

У якому таборі опиняться Тимошенко, Разумков, Порошенко, Кличко, Зеленський, Залужний тощо? Питання, звісно, цікаве — але не дуже важливе. Важливіше те, які партії сформують правлячу коаліцію у новій Раді та як проголосує народ на референдумі: за чи проти поступок Путіну.

У Виборчому кодексі записано, що загальнодержавні вибори не можуть проводитися одночасно з референдумом. Звісно, Рада може "виправити" кодекс і влаштувати так, щоб референдум співпав із парламентськими виборами. У цьому була б своя логіка, але нинішня Рада керується не логікою, а побажаннями Банкової. Тож слід очікувати, що кодекс буде "виправлено" в інший бік: щоб спочатку провести референдум, а вже потім — вибори президента (наприклад, 30 березня) та парламенту (наприклад, 26 жовтня). У такому разі політичні баталії навколо питання про війну та мир розтягнуться на цілий рік.