Політичне ДТП. Чому Найєму не варто ображатися на Авакова

Власне, "розборки на дорогах" бувають в нашій країні щодня і часто з більш сумними наслідками для здоров'я учасників, проте завдяки фігурі Найєма звичайний побутовий злочин неминуче набуло політичного всеукраїнський, а місцями і міжнародний масштаб.

Інцидент стався увечері 30 квітня в самому центрі Києва. Найєма кілька разів "підрізав" на дорозі "Мерседес-кубик", і нардеп вийшов з автомобіля, щоб провести з водієм "кубика" профілактичну бесіду про те, що порушувати ПДР недобре і до всіх учасників дорожнього руху потрібно ставитися з повагою. Однак, поки Найєм намагався напоумити водія "кубика", до місця події під'їхали друзі опонента нардепа, і сили стали явно нерівні. Мустафі опонували чотири молодих людини, що називається "кавказької національності", що і призвело до перелому щелепи і струсу мозку у депутата.

Далі події розвивалися досить швидко. Вже через пару годин особисто глава Нацполиции Юрій Зозуля відзвітував, що троє нападників на Найєма затримали, хоч і намагалися втекти з місця події. У ЗМІ відразу ж потрапили фото і імена: 19-річний Саїтов Ахмед Абубакарович, 22-річний Саїтов Магомед-Саліх Аргуевич і 22-річний Тимербилатов Умал Русланович. Здавалося б, справедливість восторжествувала, і злочинці понесуть заслужене покарання, але з'ясувалося, що головний підозрюваний у побитті нардепа - Магомет-Амін Саїтов - встиг за дві години вилетіти з країни і зараз нібито перебуває в Баку. Передбачається, що саме Магомет-Амін завдав Найєму той удар в щелепу, від якого депутат і отримав перелом і струс.

І хоча сам Мустафа стверджує, що його били всі четверо і завдали далеко не єдиний удар, видимий характер пошкоджень (фото Найєма відразу після інциденту також потрапило в ЗМІ) свідчить, що по-справжньому сильний удар був тільки один і завдано він був людиною явно мають навички ламання щелеп опонентам.

Як виявилося, Магомет-Амін Саїтов є одним із засновників зареєстрованої в Києві компанії "Бумбокс промоушенс". Компанія займається організацією боксерських поєдинків і пов'язана з громадською організацією "Діаспора чеченського народу". Інші нападники, як неважко здогадатися, брати і співвітчизники Магомета-Аміна, причому двоє з них мають російське громадянство і перебувають в Україні на підставі дозволу на тимчасове проживання. Так що у справі про бійку на дорозі виявилися залучені одразу три країни, з однією з яких ми ведемо нехай і "гібридну", але війну, а це вже явно не банальна "битовуха".

Тим часом, лечащийся в лікарні Найєм вже встиг висловити своє незадоволення від старанності роботи поліції. По-перше, Мустафа обурений, що так легко дали втекти за кордон головному підозрюваному. По-друге, нардеп незадоволений, що трьом затриманим висунули звинувачення за досить м'якою статтею "хуліганство", а не "нанесення тілесних ушкоджень". Ну і, по-третє, Найєм незадоволений, що слідство досі не звернулося в суд з клопотанням про проведення судово-медичної експертизи. Такий недолік завзяття Найєм напівнатяками намагається пояснити спробою впливу на слідство з боку. Мовляв, йому відомо, що на слідчих вже виходили з проханням "зам'яти справу, відпустити хлопців і спустити на гальмах".

І ось тут, хоча почуття Найєма цілком зрозумілі, мотиви зрозумілі, а ми, як і все суспільство, в цій історії на його стороні, дозволимо собі трохи з його претензіями не погодитися. У першу чергу потрібно відзначити, що будь на місці Найєма пересічний киянин, то дуже малоймовірно, що поліція в пошуку нападників проявила б хоч дещицю тієї старанності і оперативності, з який були затримані - нехай і не всі - нападники. В даному випадку абсолютно очевидно, що головною, а може, й єдиною мотивацією для поліції є високий статус потерпілого і супутній йому резонанс у ЗМІ. Те, як розслідуються подібні побутові злочини проти пересічних громадян, більшості українців більш-менш відомо з особистого життєвого досвіду. Так що для Найєма було б правильно частину своєї депутатської енергії спрямувати на те, щоб злочини проти всіх громадян розслідувалися хоча б так, як це сталося з Найємом, а не вимагати справедливості виключно для себе.

Що ж стосується кваліфікації злочину, то певна логіка в діях слідства все-таки є. Якщо фатальний удар був все-таки один, то хоча б формально юридично більш тяжку статтю повинен отримати саме той, хто цей удар наносив. У будь-якому випадку робити якісь висновки на цей рахунок можна буде лише після того, коли слідство відновить всі обставини події, для чого є ще достатньо часу. А поки кваліфікація справи в будь-якому випадку попередня.

Ну і наостанок ще один важливий штрих. Найєм досить довго, красиво і в цілому правильно писав, що його справа і покарання винних має стати "прикладом для всіх", що дозволить нанести серйозний удар по повсюдного хамства і вседозволеності на дорогах. Мовляв, побачивши, як публічно і жорстко покарають кривдників Найєма, і інші водії стануть вести себе стриманіше і уважительней, щоб і самим не потрапити під статтю.

Так то воно так, ось тільки, якщо гульвіси на трасах і засвоять з цієї історії якийсь урок, то тільки той, що не можна бити народних депутатів і публічних персон, тобто представників нинішньої "шляхти". Та й самі обвинувачені у нападі на нардепа нібито заявили слідчим, що якби знали, що перед ними депутат, то, звичайно, бити б його не стали. Чеченських юнаків, швидше за все, підвело те, що їх мало цікавить політичне життя в країні і вони навряд чи регулярно дивляться політичні ток-шоу, а бо просто не знали в обличчя Мустафу.

Ніяким "прикладом для усіх" справа Найєма за визначенням бути не може, оскільки він вже давно не такий як усі, а представник привілейованого стану. Так що в якості прикладу краще вибрати кого-то скромніше Мустафи, от тільки до проблем людей не з телевізора все так само нікому немає справи.