Політична кастрація. Навіщо у Зеленського крадуть педофілів Ляшко
Тим не менш у Зеленського є всі можливості, користуючись напрацюваннями попередників, перехопити в цьому питанні ініціативу і забрати в кінці кінців всі лаври борця з педофілами собі.
Все це стає зрозуміло, якщо згадати специфічні обставини прийняття закону №6449 щодо посилення відповідальності за злочини для педофілів, який якраз і містить норму про примусову хімічну кастрацію осіб, визнаних винними у сексуальних злочинах проти дітей.
Справу було 11 липня, в останні дні роботи Верховної Ради VIII скликання. Тема посилення відповідальності за педофілію була піднята в Раді аж ніяк не випадково. Напередодні була по-звірячому вбита 11-річна Даша Лук'яненко, що викликало хвилю народного гніву і відповідну реакцію на нього парламентарів. Тоді в Раді проголосували відразу за два законопроекти, які стосувалися посилення відповідальності за педофілію. Зазначений вище законопроект №6449 авторства Радикальної партії на чолі з Олегом Ляшком і паралельний - №6607, над яким протягом двох років працювала велика група депутатів із залученням експертів у цій делікатній темі.
Результат роботи у двох груп авторів вийшов відповідним затраченим зусиллям. У Ляшка нашвидкуруч готували законопроект на актуальну тему з метою заробити якомога більше електоральних балів перед достроковими виборами, роблячи акцент саме на примусову кастрацію педофілів, що повинен був одностайно підтримати обурений звірячим злочином народ. Не дивно, що експерти виявили у законопроекті Ляшко купу недоробок і навіть просто технічних помилок. У той час як альтернативний йому законопроект був куди більш вивірений і більш ретельно виписаний, виходячи з міжнародного досвіду боротьби з сексуальними злочинами проти дітей, про що "ДС" докладно писала в свій час.
У нормальній ситуації парламентарії, зрозуміло, відхилили б законопроект Ляшко на користь більш досконалого, але в справу втрутилася політична кон'юнктура. Самим головним документом, який готував цей час український парламент, був проект нового Виборчого кодексу, що містить пропорційну систему виборів з відкритими списками, і депутати були налаштовані рішуче встигнути проголосувати його до дострокових виборів. Але голосів, як завжди, не вистачало, а тому було вирішено піти на угоду з фракцією Радикальної партії. Радикали повинні були проголосувати за Виборчий кодекс, а більшість - підтримати антипедофильский проект Ляшко.
В результаті був прийнятий і кодекс, і закон про примусову кастрацію. Що ж стосується неляшковского "антипедофильного" законопроекту №6607, то за нього теж проголосували, але тільки в першому читанні. Ось і вийшло, що заради Виборчого кодексу депутати вимушено прийняли відверто недосконалий і приречений на ветування президентом "закон про хімічну кастрацію".
Ляшко, як і багато інших депутатів, свій урожай лайків та піару на "кастрації педофілів" підняв, що, втім, йому не допомогло подолати прохідний бар'єр і потрапити до наступного парламенту. А Зеленський був змушений накласти вето на законопроект Ляшко, що і було зроблено. При чому зроблено по можливості тихо, без особливого інформаційного супроводу, щоб не нарватися на критику в покритті педофілів. Тим не менш журналісти вето президента помітили, і все той же Ляшко, активно критикує чинного президента вже з-за меж парламенту, гарантовано скористається ситуацією, щоб звинуватити президента у всіх смертних гріхах.
Напевно, для команди Зеленського було б правильніше не намагатися, заветувати законопроект тихо і непомітно, а пояснити населенню, чому закон не підписується і яка альтернатива йому буде запропонована. Тим більше що адекватний законопроект №6607 чекає свого другого читання, і у фракції "Слуги народу" є всі можливості повернуться до нього і проголосувати в цілому, пояснивши заодно, чому давати життя законопроекту Ляшко не можна. Тепер же ініціатива в інформаційному просторі кілька втрачена, і "слугам народу", можливо, доведеться все пояснювати вже в якості оправдывающейся боку. Тим не менш перехопити тему покарання педофілів у Зеленського ще можуть і отримати всі бонуси в разі голосування вже підготовленого попередниками законопроекту, як це сталося в історії з скасуванням депутатської недоторканності.
У всій цій історії з танцями навколо педофілів і хімічної кастрації сумно інше - за нею всі забувають про новий Виборчий кодекс, на прийняття якого депутати VIII скликання поклали чимало сил і часу. А враховуючи задумані на Банковій зміни до Конституції щодо виборів народних депутатів, Виборчий кодекс гарантовано чекає та ж доля, що і закон про примусову кастрацію педофілів. І якщо спочатку популістського документа Ляшко така доля єдино можлива, то багатостраждальні відкриті списки на виборах до парламенту, схоже, будуть поховані дуже надовго.