Угода з Парижем. Чому французькі вертольоти для України — це і добре, і погано
В Парижі міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков і держсекретар міністерства економіки і фінансів Франції Дельфін Жені-Стефан підписали угоду про постачання Україні 55 вертольотів Airbus. Мова про трьох моделях - Н125, Н145 і Н225. Вартість угоди оцінюється в 551 млн євро. В українському бюджеті на це виділено 1 млрд грн, тобто 32,9 млн євро. Інша сума — наданий французькою стороною кредит під 1% річних.
Аваков розповів, що спершу Франція поставить Україні 37 вертольотів, з яких 21 — машини Н225 вантажопідйомністю більше 10 т. "Така техніка не випускається в Україні, а нам вона дуже потрібна. Вже в цьому році ми отримаємо перші чотири машини, — уточнив глава українського МВС. — Решта 18 одиниць отримаємо пізніше".
Також у відомстві повідомили, які завдання повинні виконувати закуповувані вертольоти: аэромедицинская евакуація, рятувальні операції, підтримання громадського порядку, і спеціальні антитерористичні операції, охорона державного кордону та забезпечення безпеки на дорогах.
Гелікоптери виглядають дуже привабливо і, звичайно, оснащені сучасним обладнанням.
Однак дана угода має, як водиться, дві сторони — позитивну і негативну. І саме по собі рішення досить суперечливо з практичної точки зору.
Почнемо, мабуть, з негативної сторони. Дані вертольоти — новинка для України. "Новинка" — ключове слово. Це означає, що неминучі проблеми з освоєнням, експлуатацією, обслуговуванням, ПММ, принаймні, на початковому етапі. Знову ж таки доведеться розщедрюватися на фірмовий сервіс, і залишається неясним, чи дозволить продавець зайнятися його локалізацією на наявних потужностях. У будь-якому разі не хотілося б, щоб виявилося неврахованим досвід з подарованими США джипами HMMWV, на які умільцям траплялося наварювати бампери від ГАЗ-66.
Не можна, звичайно, стверджувати, що ці вертольоти Україні не потрібні. Враховуючи необхідність модернізації вітчизняного авіапарку, "народженої в СРСР". Але як бути з українським оборонпромом, з головою окунувшимся в ремонт і поліпшення своїх вертольотів і літаків? У цей процес були вкладені чималі кошти і сили. Військовий експерт Михайло Жирохов в грудні минулого року для "ДС" докладно розписав, хто і скільки поставив "на ноги" української авіації. Так, за його словами, до кінця минулого року, порівняно з 2011-м "приріст за рівнем справності авіапарку склав 300%".
І, зокрема, якщо говорити про вертольотах, в тій чи іншій мірі модернізацію пройшли бойові вертольоти Мі-24 і транспортно-десантні Мі-8 із заміною запчастин російського виробництва українськими або західними аналогами. Михайло Жирохов відзначав, що, наприклад, ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" займається ремонтом/модернізацією Мі-8 і Мі-24, і в 2017 році один Мі-24ПУ-1 вже передали ВСУ. Крім конотопського підприємства, поліпшення авіапарку задіяна і та ж запорізька "Мотор Січ". Так, завод продовжив ресурс авіадвигунів власного виробництва на три Мі-8 ПС ЗСУ.
Правда, з "Мотор Сичью" та її власником, пардон, почесним президентом В'ячеславом Богуслаєвим (екс-нардеп від Партії регіонів, зараз депутат від "Волі народу"), ситуація неоднозначна зважаючи квітневих обшуків СБУ. Спікер спецслужби Олену Гітлянську тоді їх пояснила підозрою на підготовку до диверсії. Також рішенням Шевченківського райсуду Києва було заарештовано 56% акцій підприємства, які, як зазначають силовики, незаконно продані іноземним компаніям з рахунками в офшорах, пов'язаних з китайською корпорацією Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co. В СБУ наголошують, що іноземні акціонери мали намір "протиправно сконцентрувати придбаний пакет акцій і отримати повний контроль над його діяльністю у сфері військових оборонних замовлень". Ще і Білорусь, як писала "ДС", підключилася.
Обшуки і розслідування призвели до припинення торгівлі акціями "Мотор Січі" українськими біржами, скасування річних зборів акціонерів. До того ж "Українські новини" з посиланням на свої джерела писали 23 травня, що у ГПУ вже лежить проект подання про зняття недоторканності з Богуслаєва, але Юрій Луценко поки роздумує. Загалом, як говорилося вище, ситуація неоднозначна і важко спрогнозувати майбутнє підприємства, зайнятого в українській оборонці. Буде просте переформатування з метою усунення від керівництва заводу екс-"регіонала" і, отже, збереження його потужностей. Або французький контракт як раз вказує на відмову від "послуг" підприємства.
"Мотор Січ" — просто приклад, оскільки український оборонпром не зав'язаний лише на підприємство Богуслаєва. Як зазначає у Facebook директор Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння Валентин Бардрак, це ще й "Антонов", і близько 15 заводів поменше. Які, зазначимо, могли б отримати нині виділений на французькі вертольоти мільярд. Ну, може, менше, якщо б мова зайшла про необхідність придбання технологій для якісного стрибка в сфері виробництва вітчизняної авіації. Правда, в одному з Аваковим важко не погодитися — парк вертольотів великої вантажопідйомності у нас як такий відсутній. Теоретично на базах зберігання є понад двох десятків законсервованих Мі-26, але вони виробили міжремонтний ресурс ще до початку 2000 року. До того ж, крім відновлення до льотного стану, вони вимагають і глибокої модернізації, що за ціною може бути можна порівняти з покупкою літаючої техніки новіші.
Тим не менше рішення щодо вертольотів Airbus має явне політичне забарвлення. Втім, як і будь-яка угода із закупівлі озброєнь і техніки для силових структур. Причому політичний підтекст не тільки внутрішнього характеру, але і зовнішнього. Що, ймовірно, і є ключовим мотивом для угоди з Парижем. Якщо оцінювати ситуацію з цієї точки зору, то тут ми бачимо позитивну сторону.
По-перше, ще більш тісне залучення Франції у внутрішні українські процеси в контексті протидії російської агресії і на тлі реанімації "нормандського формату". Іншими словами, Україна показує уряду Еммануеля Макрона перспективу заробітку. Що, враховуючи його напружені стосунки з профспілками і проседающую економіку, важливо як мінімум з точки зору піару.
По-друге, вертолітний угода з Парижем виглядає як розширення коридору співпраці з західними постачальниками озброєнь, відкритого з поставкою ПТРК "Джавелин". Причому якщо контракт перейде в практичну площину (його ще чекає ратифікація ВР), то Київ тим самим диверсифікує і канали поставок, не прив'язуючись тільки до США. Крім того, реалізація цієї угоди, очевидно, стане ще одним кроком у наближенні до експлуатаційних моделям і стандартам НАТО. Це безумовний позитив і рух вперед.
