Замах на Мосійчука: Ляшко та інші вигодонабувачі
Вибух біля офісу телеканалу "Еспресо", в результаті якого дві людини загинули, а ще двоє отримали поранення, шокував всю Україну. Цілком очевидно, що головною метою терористів був один з лідерів Радикальної партії Ігор Мосійчук, хоча останній отримав легкі поранення з усіх постраждалих.
В результаті вибуху мопеда, в якому, за попередніми висновками, була захована протипіхотна міна спрямованої дії МОН-50, загинув охоронець Мосійчука Руслан Кушнір і випадковий перехожий, мешканець сусіднього під'їзду, капітан поліції Михайло Мормель. Брав участь в ефірі телеканалу разом з Мосийчуком відомий політолог Віталій Бала отримав дуже серйозні поранення, у нього пошкоджені печінка і легені.
Перше, що варто відзначити. Не може бути й мови про інсценування або спробу налякати Мосійчука. Використання військової міни і характер вибуху говорять про те, що метою терористів було вбивство нардепа в момент його виходу з під'їзду. Швидше за все, Мосійчука врятувало те, що у вбивці було дуже мало часу на підготовку замаху або він був професіоналом не надто високого рівня. Людина, підготував вибух, явно знайомий з вибуховим справою, і в цілому замах було організовано досить грамотно. Однак, якби готував замах справжній кілер-професіонал, він навряд чи залишив би Мосійчуку шанси на виживання. У того був би варіант "Б" на випадок, якщо міна з якоїсь випадковості не ліквідує жертву, або було б застосоване більш потужний вибуховий пристрій, яке гарантовано вбило би всіх в радіусі ураження, наприклад, більш потужна аналогічна міна МОН-90.
Однак недостатній професіоналізм кілера жодним чином не виключає, що замах на Мосійчука — справа рук ФСБ. Стиль роботи російської спецслужби дуже часто припускає, що кілером виступає не професіонал, а спеціальним чином завербований аматор.
Головні версії
Власне, версія про те, що замах на Мосійчука організовано Кремлем, стала першою, основною і найбільш очевидною, яка озвучилась відразу ж після замаху. Причому про цю версію як говорив сам Мосійчук вже після того, як був прооперований, так і радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко.
Незважаючи на те, що версія "руки Кремля" у будь-якому випадку буде у слідчих однією з головних, тут далеко не все так однозначно. З одного боку, ФСБ, зрозуміло, вигідно дестабілізувати ситуацію в Україні, і вбивство відомого політика цілком вкладається у таку канву. Тим не менш персонально Мосійчук навряд чи найкраща кандидатура для такої мети. В ідеалі жертва ФСБ повинна бути обрана так, щоб його вбивство було хоч якось вигідно чинної української влади. Тоді є шанс звинуватити владу у найстрашніших злочинах, спровокувавши, з одного боку, масові протести, а з іншого — загостривши внутрішньополітичну боротьбу. Однак Мосійчук при всій його опозиційності на цю роль явно не тягне. Та й опозиційність Мосійчука, як і всієї Радикальної партії, дуже непослідовна. Вбивати ж народного депутата тільки заради того, щоб сіяти паніку серед українців, відчуття беззахисності і недовіру до держави, яка не може захистити громадян, здається не дуже логічним. В даному випадку куди простіше і ефективніше буде вбивство когось менш високопоставленого. Ну і, звичайно ж, особисто Мосійчук не міг представляти абсолютно ніякої загрози Кремлю або реалізації його зовнішньополітичних планів.
Друга версія, яка звучить у зв'язку з замахом на Мосійчука, — "чеченська". Мосійчук відомий своїми зв'язками з налаштованими проти Рамзана Кадирова чеченцями. Наприклад, його помічницею є Аміна Окуєва з батальйону їм. Джохара Дудаєва. Не так давно на неї з чоловіком також було невдалий замах. І в тому замах чеченський слід видно досить чітко.
Не потрібно забувати і про знаменитому відеоролику 2014 р., де Мосійчук ображає Кадирова і стріляє в його портрет. Цей ролик викликав у Росії досить великий резонанс. Кадиров навіть прокоментував його, натякнувши, що Мосійчука приберуть якісь його ляльководи з Заходу, "якщо ми (кадирівці. — "ДС") до нього не доберемося".
Версія особистої помсти Кадирова теж має право на існування, хоча б тому, що узгоджується з кавказької ментальністю. Інша справа, що знаменитий відеоролик з'явився цілих три роки тому і навряд чи у кадировців за ці роки не було можливості організувати не занадто складне за виконанням замах. Так і практичної цінності від вбивства Мосійчука для Кадирова немає ніякої.
Третя версія — внутрішньоукраїнська, пов'язана не з політичної, а з можливою політико-економічною діяльністю нардепа. Мосійчук раніше неодноразово звинувачувався у всіляких сумнівної властивості справах, начебто рейдерських захоплень або корупції. Свого часу з нього навіть знімали недоторканність, а на всю країну показували відео, де людина, дуже схожий на Мосійчука, брав великі суми хабарів. Справа це давно затихло, а ось напівкримінальний шлейф навколо "радикала" залишився. Остання така історія пов'язана з діяльністю відомого політичного провокатора Миколи Коханівського, який в день замаху на Мосійчука був посаджений під домашній арешт. При цьому Мосійчук брав найактивнішу участь у справі Коханівського, активно захищаючи останнього. За однією з версій, конфлікт Коханівського та ще одного професійного патріота Руслана Качмалы, супроводжувався застосуванням травматичної зброї (за що, власне, Коханівський і потрапив під суд), що був викликаний боротьбою за дорогу київську нерухомість — так званий "будинок Арбузова", де зараз знаходиться гуртожиток для атошников. Так ось скандальна будівля згоріла якраз відразу ж після замаху на Мосійчука. І не факт, що це всього лише збіг.
Як би те ні було, у нардепа-"радикала" вистачає недоброзичливців і всередині України. Причому таких недоброзичливців, у яких є мотивація для застосування протипіхотних хв. Тому що внутрішня українська версія виглядає не менш ймовірною, що б не заявляв сам Мосійчук або Геращенко.
Політичні наслідки
Крім трьох основних версій замаху на Мосійчука, в ЗМІ вже починають звучати і досить екстравагантні. Сприймати їх всерйоз досить складно, тим не менш свій медійний ефект на політичне життя взагалі і Радикальну партію вони нададуть.
В першу чергу впадає в очі, що головним вигодонабувачем від замаху на Мосійчука стане його безпосередній політичний бос Олег Ляшко. Мало того, що після вибуху все тут же забули про малоприємною для Ляшко історії з його виграшем на тоталізаторі 0,5 млн грн, так ще й історія із замахом відкриває перед лідером "радикалів" широке поле для політичних спекуляцій. По-перше, наявність у лавах "радикалів" героїчної жертви замаху додає партії політичних вістів. По-друге, в організації замаху на соратника можна звинувачувати кого завгодно — від Петра Порошенка до Юлії Тимошенко, в залежності від політичної кон'юнктури. Ну і, по-третє, гіперактивний Мосійчук міг брати на себе в партії дуже багато. Так що Олегу Валерійовичу не відкрутитися від конспірологічних теорій про те, що за замахом міг стояти і особисто він. З іншого боку, будь-яка поява подібних теорій Ляшко буде інтерпретувати як підступи ворогів, педалюючи виключно кремлівську версію замаху (варіант — це були прокремлівські сили, наприклад, із лав "Оппоблока") як найвигіднішу для партії. Власне, вже зараз над Мосийчуком виростає ореол мученика за національну ідею, а загибель його охоронця, колишнього "беркутівця", подається як приклад необхідності об'єднання нації перед зовнішнім ворогом.
Крім того, не можна не відзначити, що вибух у "Еспресо" змусить українців надовго забути про головне політичне події останніх тижнів — "майдані" прихильників Міхеїла Саакашвілі під Верховною Радою. Це, в свою чергу, робить більш високим ризик кривавої провокації. Учасники протестних акцій і до того не гребували спроб спровокувати правоохоронців на силові дії, а тепер це буде останній шанс привернути до себе увагу. Як би там не було, українська політика ще досить довго відчуватиме на собі наслідки замаху на Мосійчука.
Терористична війна
Як би всіх не шокувала історія з Мосийчуком і хто б не стояв за зухвалим замахом, не можна не відзначити, що політичні замовні вбивства, в тому числі і з використанням терористичних методів, стали для Києва за останні роки подіями регулярними. І якщо спочатку жертвами замовних вбивств були одіозні екс-"регіонали" і пропагандисти "русского мира" на кшталт Олега Калашникова та Олеся Бузини, то потім черга дійшла до українських журналістів (Павло Шеремет), російських перебіжчиків (Денис Вороненков), бійців чеченського батальйону (Тимур Махаурі, Адам Осмаєв), військових фахівців (Максим Шаповал) і ось нарешті серед постраждалих народний депутат України.
Хто б не стояв за замахами і вбивствами в кожному конкретному випадку, навряд чи можна розраховувати, що ця кривава тенденція на Мосийчуке зупиниться. Також не можна не помітити, що масштаб фігур, на яких здійснюються замахи, постійно зростає. Це з кожним разом все більше нагадує справжню терористичну війну, і перед українськими спецслужбами, так само як і перед українським суспільством постає питання про адекватне реагування на цей виклик. Судячи з того, що вбивства і замаху тривають, ефективної протидії цьому персонального терору у СБУ та інших компетентних органів поки немає, а тільки однієї пильністю, до якої закликають в таких випадках громадян, явно не обійдешся.
