Похід на Луганськ. Чим закінчиться "народна дипломатія" від трьох чиновників

За кілька днів до Дня Луганська, який традиційно відзначається в середині вересня, троє державних чиновників середньої ланки приголомшили українську громадськість наміром в приватному порядку поїхати в окупований обласний центр.

На відео начальник управління молоді та спорту Луганської ВГА Антон Волохов, депутат Рубіжанської міськради Денис Денищенко і менеджер державного телеканалу "UA Донбас" Андрій Шаповалов рішуче заявили, що ось уже п'ять років як відірвані від дому, але "Луганськ - він наш, він мій, він твій", а тому ніщо не заважає святкувати на малій батьківщині. Волохов, Денищенко та Шаповалов налаштовані прийти в місто пішки, по мосту в Станиці Луганській, щоб подивитися на рідні домівки, покласти квіти до пам'ятника Тарасу Шевченку та монументу Богоматері. "Це ні в якому разі не офіційний візит. Це просто ініціатива трьох звичайних хлопців, які виросли в одному дворі", - пояснив намір Шаповалов.

Тим не менш троє чиновників вже активно залучають до своєї ініціативи ЗМІ і маємо намір написати звернення на адресу ОБСЄ і ООН із закликом "забезпечити дотримання прав людини". Крім того, "звичайні хлопці" агітують і інших людей, які не були в Луганську п'ять років, піти з ними. Для проекту навіть придумали робоча назва - "Міст".

Їх похід, як вважають чиновники, "стане початком діалогу між простими людьми по обидва боки Сіверського Дінця". "Це буде тільки початок, - впевнені вони, - але з чогось же треба починати".

Друга спроба "народної дипломатії"

Перше, що приходить на розум, після заяви Волохова і компанії - це практично аналогічна акція політичної партії "Розумна сила" на чолі з її лідером Олександром Соловйовим, проведена рік тому (17 вересня 2018-го). Тоді делегація "Розумної сили" не просто відвідала окупований Луганськ, але і підписала з якимись людьми по той бік розмежування "Народну декларацію про мир". Мовляв, народ не хоче війни і вже домовляється між собою про світ, поки політики продовжують воювати. Все це дійство активно висвітлювали телеканали "112" і NewsOne і особливого враження така "народна дипломатія" на українців не викликала, як і політичних дивідендів Соловйову, що підтвердили президентські і парламентські вибори.

Подібність між двома спробами "народної дипломатії" очевидна, але і знак рівності між ними не поставиш. Якщо Соловйов - це відверто проросійський політик, чий візит в Луганськ був явно погоджений з місцевим окупаційним керівництвом, то з луганської трійцею все трохи по-іншому. На відміну від Соловйова, вони діючі представники української влади, що займають досить високі, як для "звичайного народу", пости. Крім того, Волохів, Денищенко та Шаповалов - люди в Луганську щодо відомі, як відома та їх проукраїнська позиція. Шаповалов, наприклад, навесні 2014-го був депутатом Луганської облради причому єдиним, який не проголосував за сепаратистську резолюцію про федералізацію і звернення "до братнього народу Російської Федерації" про допомогу. Більш того, Шаповалов навіть публічно звертався до депутатів облради із закликом схаменутися і не провокувати війну.

Так що ризик для "народних дипломатів" нового зразка на окупованих територіях дійсно є, як мінімум приводи для "влади молодої республіки" кинути цих людей "підвал" довго шукати не потрібно. Зрозуміло, у Волохова, Денищенко та Шаповалова, як у людей, довго пропрацювали у місцевої влади Луганська, залишилися якісь особисті контакти і з тими колегами, які залишилися в окупації і працюють тепер на ДНР і теоретично вони могли отримати якісь гарантії недоторканності, але навряд чи вони мали такий вплив, щоб бути в цьому впевненими.

Що стосується мотивації самих чиновників, які вирішили відвідати Луганськ, то вона, швидше за все, продиктована особистими кар'єрними міркуваннями. Справа в тому, що після зміни влади в Україні, як це звичайно буває, почали міняти кадри і на місцях. І як відомо "ДС", як мінімум двоє з трьох чиновників, гарантовано будуть звільнені найближчим часом. Так в ВГА вже підготовлений план реорганізації, в рамках якої управління, очолюване Волоховым, буде скасовано, і він, відповідно, втратить посаду. Шаповалов як керівник Луганського філіалу центрального державного телебачення "UA:Суспильне" також повинен бути замінений новим обласним керівництвом. Так що перед чиновниками гостро постало питання свого майбутнього, тим більше що до місцевих виборів у будь-якому випадку недовго. Їх акція в разі інтересу ЗМІ і загального успіху може принести їм як мінімум популярність.

При цьому, видно, що Волохів і його соратники намагаються не відставати від миротворчих політичних трендів останнього часу, заданих президентом Зеленським. Недарма їх ініціатива була озвучена відразу після обміну полоненими і ейфорії, пов'язаної з цим.

Що робити Пасічнику

Як би те ні було, а ідея українських чиновників відвідати окупований Луганськ може поставити перед Пасічником достатньо складну задачу. Зараз у нього є відразу чотири варіанти, як відреагувати на гостей. І не потрібно забувати, що кожен з варіантів доведеться узгоджувати з кремлівськими кураторами.

Перший найпростіший варіант - взагалі не пустити їх на територію "молодої республіки". І хоча міст в Станиці Луганській як би демилитаризован і як би там не повинно бути озброєних бойовиків ЛНР, можливостей обмежити вхід небажаним особам у Пасічника явно є. Правда, така поведінка буде йти в розріз з тенденцій останніх місяців, у тому числі і в Кремлі, де явно націлені вивести Зеленського на вигідну Москві дипломатичне вирішення питання Донбасу.

Другий варіант ще менш імовірним, але в цілому можливий, якщо раптом в Кремлі вирішать зіграти на підвищення ставок. Волохова, Денищенко та Шаповалова можна відправити "на підвал", щоб засудити як "пособників злочинного київського режиму", перетворивши таким чином у чергових заручників, за допомогою яких, наприклад, можна буде спробувати змусити Зеленського почати прямі переговори з керівництвом "молодих республік".

Третій варіант - просто проігнорувати приватний візит кількох людей, сподіваючись на те, що навіть так на неокупованій території України виникне скандал. Адже патріотична громадськість вже обурена миролюбної ініціативою чиновників.

Проте найвірогіднішим видається четвертий варіант - спробувати використати "народних делегатів" на свою користь. Адже "гостям з України" можна влаштувати показову зустріч, повозити їх по пам'ятним місцям, показати, як живуть прості луганські трудівники, щоб врешті-решт змусити сказати на камеру щось про необхідність йти на все заради миру і про те, що потрібно чути Донбас, і про те, що особливий статус або автономія для ОРДЛО підуть єдиної Україні тільки на користь.

Як би те ні було, а троє луганських чиновників зробили вкрай ризиковану ініціативу. Крім можливості поповнити ряди путінських заручників, вони ризикують і в Україні опинитися в числі зрадників. Причому одне зовсім не виключає іншого.