Викрадення Чауса і "плівки Бігуса". Чому Зеленський терміново змінив голову СЗР

Бувають події гучні, а бувають — інтригуючі. Раптова заміна голови Служби зовнішньої розвідки пройшла досить тихо, але створила цілий букет інтриг. Серед них — подальші повороти скандальних сюжетів про викрадення Чауса, про "плівки Бігуса" і про "Вагнергейт".

А також — як довго будуть мовчати один про одного Володимир Зеленський і звільнений ним з поста голови СЗР генерал-лейтенант Валерій Кондратюк. І чи впорається новий голова СЗР Олександр Литвиненко з покладеною на нього місією активізувати співпрацю з розвідками країн НАТО.

За що звільнили Кондратюка

Сталося все в один день 23 липня. Трьома указами поспіль Володимир Зеленський звільнив Валерія Кондратюка з посади голови СЗР, звільнив Олександра Литвиненка з посади директора Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) і призначив його головою СЗР. І вже через кілька годин Зеленський представив Литвиненка колективу СЗР. Важливість події була підкреслена ще й тим, що разом із Зеленським та Литвиненком до СЗР приїхали прем'єр Денис Шмигаль, керівник ОП Андрій Єрмак і секретар РНБО Олексій Данілов.

Однак в офіційному повідомленні про цю подію не знайшлося ні слова для пояснення причин термінової заміни Кондратюка на Литвиненка. Схоже, Банкова дуже хоче перевернути сторінку і зробити звільненого Кондратюка фігурою умовчання, ніби його ніколи й не було.

Але Кондратюк був, є і начебто не збирається зникати. З березня 2014 року він був начальником департаменту контррозвідки СБУ, з липня 2015-го — начальником Головного управління розвідки Міноборони. З жовтня 2016 року він працював заступником голови адміністрації президента України — фактично був куратором спецслужб. З цієї посади його звільнив Зеленський у вересні 2019-го, але вже в червні 2020-го зазнав в ньому потребу і призначив головою СЗР.

Сфера інтересів Кондратюка не обмежувалося діяльністю СЗР. Він впливав також на деякі питання внутрішньої і зовнішньої політики і хотів цей вплив посилити.

Приводом для цього став "Вагнергейт" — скандал навколо провалу в липні минулого року спецоперації із захоплення російських терористів з приватної військової компанії "Вагнера", які воювали проти нас на Донбасі. На початку 2021 р. міжнародна команда розслідувачів Bellingcat анонсувала фільм про "Вагнергейт", і після цього захиталося крісло під Єрмаком. В кінці лютого пройшов слух про те, що незабаром Єрмака змінить Кондратюк. Нібито це повинно допомогти Зеленському зам'яти "Вагнергейт" і налагодити діалог з Вашингтоном.

Правда, фільм Bellingcat багаторазово переносився. За останньою інформацією, він повинен вийти 29 липня, в річницю зриву спецоперації по затриманню "вагнерівців". Тим часом Кондратюк, за твердженнями багатьох джерел, встиг сам потрапити в два великі скандали.

Перший скандал почався 3 квітня, коли в Кишиневі був викрадений колишній український суддя Микола Чаус, який переховувався там від українських слідчих. Багаторазово висловлювалася версія про те, що керував цією операцією саме Кондратюк на замовлення ОП, а мета її полягала в тому, щоб Чаус наговорив всякої гидоти про Петра Порошенка. Telegram-канали, близькі до Банкової, регулярно випромінювали ентузіазм в передчутті того, як найбільші телеканали будуть смакувати свідчення Чауса проти Порошенка.

Однак організатори цього плану недооцінили Молдову. Якщо називати речі своїми іменами, то вони взагалі скинули її з рахунків. І як виявилося, зовсім дарма. Парламент Молдови створив слідчу комісію, і вона дійшла висновку про причетність українських спецслужб до викрадення Чауса. Президент Молдови Мая Санду 19 липня під час саміту "асоційованого тріо" (Грузія — Молдова — Україна) в Батумі нарешті добралася до Зеленського і вилила на нього все, що у неї накопичилося за час цього скандалу. У тому, що Чаус був викрадений в Кишиневі саме за вказівкою української влади, схоже, не сумнівається ніхто в Молдові, та й на Заході теж. Як стверджують деякі джерела, Санду заявила Зеленському та Єрмаку: "Ми знаємо, що він у вас. Це знає Лондон, це знає Вашингтон".

Вже наступного дня, 20 липня, генпрокурор Молдови Олександр Стояногло в ефірі телеканалу N4 повідомив про завершення розслідування викрадення Чауса. "Ми ідентифікували людей з українських спецслужб, — заявив Стояногло. — Ми відправили кілька запитів в Україну і чекаємо відповідей. Наше завдання — ідентифікувати людей, які приїхали з України і проводили операції тут, в Республіці Молдова".

Тобто це вже не домисли ЗМІ, а зовсім офіційні звинувачення на адресу Києва з Кишинева. І Київ повинен якось викручуватися. Судячи з усього, на Банковій вирішили попросити у Санду вибачення, пред'явивши їй як визнання своєї провини звільнення Кондратюка. Мовляв, Зеленський тут ні при чому, це все самодіяльність Кондратюка, ми його звільнили, давайте перегорнемо цю сторінку і буде рухатися далі разом в Європу.

Другий скандал, з яким пов'язують Кондратюка, це "плівки Бігуса". Сам Бігус зізнався, що ці записи у нього "з СБУ". Датовані вони якраз тим періодом, коли Кондратюк був начальником департаменту контррозвідки СБУ. Коли Бігус тільки почав викладати ці записи, в інтернеті пішли чутки про те, що Кондратюк передав записи на Банкову, а вже там вирішили легалізувати їх через Бігуса.

Ці чутки отримали підтвердження пів місяця назад, коли Порошенко подав судовий позов до Зеленського та громадської організації "ТОМ 14", очолюваної Бігусом. Суть вимог до "ТОМ 14" в тому, щоб ця організація оприлюднила аудіозаписи телефонних розмов Медведчука, про які йшла мова в випусках програми "Наші гроші", "в тому вигляді, в якому вони були отримані". Адвокати Порошенка знають, що роблять. В ОП вимоги Порошенка викликали чималу паніку. Позов розглядатиме Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду, з яким у Банкової зараз фактично війна. А зі свідчень Бігуса може розкритися замовний характер його програм разом зі всім ланцюжком Бігус — Банкова — Кондратюк. Зараз, коли Кондратюк звільнений, можна очікувати появи версії, що Бігус працював безпосередньо з Кондратюком, а Банкова тут ні при чому.

Попередження від Кондратюка

Впадає в очі, що в обох скандалах у Кондратюка незавидна роль: в обох випадках мова йшла про замовлення Банкової, націлених проти Порошенка; в обох випадках все пішло шкереберть, і тепер Кондратюк виявляється крайнім, на якого можуть все спихнути.

Цікаву версію подій запропонував Telegram-канал "Печерський пагорб". Вона заслуговує на увагу з тієї простої причини, що до її створення, досить імовірно, доклав руку сам Кондратюк.

"Деякий час тому в Офісі президента дозрів грандіозний план — посадити Кондратюка за ґрати на час слідства за позовом молдавської сторони. Користуючись його положенням, від нього хотіли домогтися поступитися всією його грандіозною колекцією звукозаписів прослушки, зробленої в період служби Кондратюка в СБУ. Там багато. Записи Медведчука, опубліковані медіакілером Бігусом, теж звідти, саме Кондратюк продав їх великому політтехнологу Михайлу Подоляку, — розповідає "Печерський пагорб". — З самого початку скандалу з Чаусом Кондратюк був напоготові, і коли "запахло смаженим", він сам з'явився до Єрмака і пообіцяв йому публікацію таких записів (причому за кордоном), після яких всій команді Зеленського довелося б шукати розраду в приказці "Не в рейтингах щастя ". Або... Одним словом, сторони домовилися".

А закінчується це повідомлення неприкритим шантажем: "Тепер Офісу президента доведеться Кондратюка охороняти. Сховатися за кордоном Кондратюк не зможе, там його знайдуть через Інтерпол. Його доведеться "не помічати" десь на території України. Інакше... У Кондратюка багато різних записів. У разі чого, з опозицією він поділиться з радістю. І тоді героєм "плівкового скандалу" стане вже не Медведчук".

Отже, нинішню ситуацію можна охарактеризувати як нестійку рівновагу. Ймовірно, сторони домовилися "розійтися мирно", тому ми і не чуємо взаємних звинувачень. Також ймовірно, що є узгоджений обома сторонами сценарій подальших подій. Однак не факт, що кожна сторона буде строго дотримуватися домовленостей. До того ж, є ж і інші гравці, які будуть намагатися ламати сценарії, написані на Банковій, і нав'язувати власні.

Найближчим випробуванням може стати 29 липня — очікуваний день виходу фільму Bellingcat про "Вагнергейт". В цей же час можна очікувати явища народу Чауса, чиїм завданням буде забити інформпростір своїми одкровеннями. Дуже може бути, що Банкова допустить нові помилки в своїх політтехнологічних розрахунках і створить собі нові проблеми.

Для чого призначений Литвиненко

Рішення пожертвувати Кондратюком було прийнято Зеленським, мабуть, досить давно — ще тоді, коли стало ясно, що красиво вийти з ситуації з Чаусом ніяк не вийде. Тоді ж на Банковій стали підшукувати заміну Кондратюку. Тому призначення Литвиненка — це точно не спонтанне кадрове рішення. У Зеленського був час, щоб узгодити цю кандидатуру з західними партнерами.

У зв'язку з цим цікаво, що ввечері 23 липня, як тільки Литвиненко був представлений колективу СЗР, Зеленський підписав указ, яким ввів в дію рішення РНБО від 4 червня 2021 р. "Про невідкладні заходи щодо поглиблення інтеграції України до Організації Північноатлантичного договору". Це рішення безпосередньо стосується СЗР. Воно зобов'язує СЗР "узгодити в тримісячний строк зі стороною НАТО питання розвитку практичного співробітництва з Україною як партнером НАТО з розширеними можливостями", зокрема, по такому напрямку, як "активізація діалогу розвідувальних органів України з відповідними органами НАТО та держав — членів НАТО".

Завдання це особливо актуальна через "Вагнергейт", який міг серйозно підірвати довіру західних спецслужб до українських партнерів. І щоб відновити цю довіру, напевно, потрібна спеціальна людина.

Між 4 червня, коли було прийнято рішення РНБО, і 23 липня, коли Зеленський ввів це рішення в дію, пройшло сім тижнів. Звичайно, для такої тривалої затримки могло бути кілька причин. Але одна з них, ймовірно, — це саме узгодження кандидатури нового голови СЗР, щоб саме він з перших же днів роботи взявся "активізувати діалог" із західними розвідками.

У своїй автобіографії Литвиненко вказує три закінчених ним вузи: в 1994-му — Інститут криптографії, зв'язку та інформатики Академії ФСБ РФ за фахом "прикладна математика" (люстраційну перевірку пройшов в 2015 р.); в 2009-му — Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю "правознавство"; в 2013-му — Королівський коледж оборонних наук (RCDS), Великобританія. RCDS входить до складу Оборонної академії Сполученого Королівства і є її найстаршим і престижним компонентом. Там навчаються найбільш перспективні старші офіцери британських збройних сил, а також представники країн, які є близькими союзниками Сполученого Королівства.

Саме міжнародний напрямок зараз буде головним для Литвиненка, тим більше що власного досвіду роботи в розвідці він не має. Головне завдання будь-якої розвідки в будь-якій країні — збір інформації. Але робота з агентурними мережами — це явно не те, чим він займався 27 років своєї трудової діяльності.

З серпня 1994 р. Литвиненко служив в Головному управлінні урядового зв'язку СБУ, із серпня 1998 р. працював в НІСД, дійшовши до посади першого заступника директора, а з червня 2005 р. — в апараті РНБО. Надалі він не раз міняв місце роботи, але воно весь час було в одній з цих трьох інституцій: СБУ, НІСД, апарат РНБО.

З грудня 2007 р. Литвиненко працював в департаменті інформаційно-аналітичного забезпечення СБУ, з серпня 2009 р. — в Інституті проблем національної безпеки при РНБО, з червня 2010 р. був заступником директора НІСД, з травня 2014 р. — заступником секретаря РНБО. У серпні 2019 р. Зеленський включив його в свою команду, призначивши директором НІСД. І ось зараз, після 27 років в СБУ, апараті РНБО і НІСД, Литвиненко вперше виявляється в іншій, абсолютно чужій для нього структурі — СЗР. І чи буде він на новій посаді займатися ліквідацією трьох вищезгаданих скандалів, вкрай чутливих для Зеленського, — тобто чи наступила Банкова на ті ж граблі, — питання поки відкрите.