Погром Росспівробітництва. Як російський культурний центр відіграли зі всіх сторін
Однак до чергової річниці кривавої фази протистояння на Майдані браві патріоти організацій ОУН, очолюваної відомим провокатором Миколою Коханівським, С14 Євгена Карася і ряду інших націоналістичних організацій навідалися в Російський центр науки і культури, який є представником центру Росспівробітництва, де побили скло, розмалювали стіни і влаштували спалення триколора. Причому навідалися двічі. 17 лютого влаштували погром в будівлі переважно хлопці з С14, а наступного дня навідалися і хлопці Коханівського. Те, що С14 зіграли на випередження у всій цій історії, важливо.
Російські ЗМІ відразу ж традиційно заспівали про розгул у Києві неонацистських молодиків, яких прикриває Нацполиция. Керівник центру почав підраховувати збитки і розповідати про 50 дітей, які у момент погрому перебували в будівлі і могли постраждати (хоча інші представники Росспівробітництва заявляють, що в будівлі нікого не було), а Карась відрапортував, що при досить дивних обставин виявив в будівлі досьє на соратника Міхеїла Саакашвілі, запорізького бізнесмена Максима Іванищева. Нібито папку з досьє якийсь "чоловік з ломакою в руках" намагався викинути у вікно, але націоналісти документи відібрали.
Примітно, що до погромникам нібито випадково приєднався народний депутат від Радикальної партії Андрій Лозовий. Останній, щоправда, обмежився лише моральною підтримкою, назвавши акцію "красивою і правильною".
Як бачимо, акція вийшла різношерстою і не занадто традиційною. Як відомо, у попередні роки подібними погромами займався переважно Коханівський і обмежувався виключно російськими банками. Тепер же, мало того що руки дійшли до недоторканного раніше Росспівробітництва, але і спектр учасників серйозно розширився.
Що ж стосується самого Росспівробітництва, то потрібно нагадати, що це ні багато ні мало, а цілий федеральний орган виконавчої влади Російської Федерації, має свої представництва в 62 країнах, де пропагує "русский мир" не без допомоги ФСБ. Примітно, що Росспівробітництво в його сучасному вигляді було створено в Росії у вересні 2008-го, відразу після військового вторгнення в Грузію. У тому ж, що Російський центр науки і культури в Києві — місце прикриття російської агентури в Україні, немає нічого нового і дивного. Як не крути, а Росспівробітництво — це куди більш цікава мішень для українських націоналістів, ніж той же багатостраждальний Ощадбанк. Тим дивніше, що цілих чотири роки ніхто на нього не звертав уваги.
У те, що націоналісти тільки зараз згадали про існування гнізда ФСБ в Києві, віриться насилу. Швидше за все, їх туди хтось свідомо направив і мотивував. Хто це міг бути, ми, звичайно ж, не знаємо, але не потрібно бути генієм конспірології, щоб не розуміти, що погром центру вигідний в першу чергу Москві. І в контексті внутрішньо шатуна, у внутрішньоросійському контексті. Не потрібно забувати, що президентські вибори в Росії вже дуже скоро, і зайвий раз показати в ЗМІ розгул "печерних націоналістів" у постмайданному Києві вкрай корисно для російського електорату. І українські націоналісти волею чи неволею створили для російських ЗМІ чергову прекрасну картинку.
Все це досить очевидно, і говорилося про це в Україні вже не один раз. А от історія з чудовим виявленням досьє на соратника Саакашвілі змушує подивитися на черговий "погром" під дещо іншим кутом зору. В історію Карася про людину з ломом і викиданні досьє у вікно, чесно кажучи, віриться насилу. Швидше за все, ми маємо справу з таким ось оригінальним вкиданням компромату на оточення Саакашвілі, тим більше що про зв'язки Іванищева з росіянами говорили вже давно. ЗМІ, зокрема, писали, що у опозиціонера залишився в окупованому Криму бізнес, і раз окупанти його не віджали, то бізнесмену-опозиціонеру доводиться за це платити. Історія з досьє Росспівробітництва лише актуалізувала недобру славу Іванищева.
Так що свою користь від погрому Росспівробітництва використала і Банкова. Ну а спроба "радикала" Лозового "хайпануть", як він це сам написав, на популярній темі — чергове підтвердження того, що в Україні вибори теж не надто далеко і подібних історій в недалекому майбутньому буде все більше.
Таким чином, вимальовується цікава картина. Погром Росспівробітництва виявився в чомусь вигідний і Москві, і Банкової. Схоже, що про підготовку провокації з Росспівробітництвом знали і українські спецслужби, однак не стали її припиняти, а вирішили використовувати в тому числі і з користю для себе. Хто тут опинився в більшому виграші, сказати складно. Швидше за все, просто кожен отримав те, що хотів.
Що ж стосується діяльності Росспівробітництва, то цю лавочку потрібно було прикрити вже давно, проте зробити це у лоб не дуже правильно. Справа в тому, що центр працює на підставі міжнародного договору — угоди між урядом Росії і Кабінетом Міністрів України Про заснування та умови діяльності інформаційно-культурних центрів" від 27 лютого 1998 р., і просто вигнати росіян означало б порушити міжнародний договір, що не дуже правильно і цивілізовано. Або цей договір потрібно офіційно денонсувати. У цій ситуації краще діяти дещо розумніше і, не вдаючись до насильства, створити такі умови, щоб Росспівробітництво було неможливо працювати в Україні. Але це вже зовсім інша історія.
