Підірвали імунітет. Чим відрізняються два закону про скасування недоторканності

І хоча сам факт необхідності скасування недоторканності ніхто не піддає сумніву, а президентський законопроект 1776 і депутатський 6773 розрізняються лише двома пунктами, пристрасті в політичному середовищі вирують неабиякі, а звинувачення у "шахрайстві" звучать частіше, ніж конструктивна критика.

Отже, що ж собою представляють конкуруючі законопроекти про зняття недоторканності з депутатів. Президентський законопроект передбачає залишити за народними обранцями лише індемнітет, прибравши з 80 статті Конституції депутатський імунітет. У перекладі на загальнозрозумілу мову це означає, що депутати не зможуть притягнути до відповідальності за його голосування та висловлювання в парламенті, крім відповідальності за наклеп і образу, зате зможуть без дозволу парламенту залучити за кримінальне або адміністративне правопорушення.

Депутатський законопроект усуває всякий імунітет взагалі, тобто пропонує повністю виключити ст. 80 Конституції україни. Правда, ці відмінності законопроектів нікого зараз не хвилюють. Каменем спотикання стало друга відмінність, що стосується терміну вступу документа в силу. Президентський законопроект, як відомо, передбачає, що закон набирає чинності з 1 січня 2020 р., тобто для депутатів наступної каденції, а опозиційний відразу ж після опублікування.

Логіка президента в даному випадку досить прозора. По-перше, голосуючи за цей законопроект, депутати будуть знімати недоторканність не з себе, а зі своїх наступників. І хоча більшість нинішніх народних обранців, швидше за все, парламент переизберутся, натискати кнопку "за" їм все одно буде легше, адже результат цього натискання виявиться аж через два роки з гаком. Так що норма про 2020 р. дає якусь надію на позитивне голосування.

По-друге, президент в даному випадку виходить із принципу, що депутати повинні доопрацювати з тими повноваженнями, на які вони обиралися народом. І якщо нинішню каденцію обрали під повноваження, що включають імунітет, то і доопрацювати вони повинні у недоторканому стані.

Ну і, по-третє, процедура внесення змін до Конституції настільки довга, що практично нівелює відстрочку вступу закону в силу. Остаточно президентський законопроект зможуть прийняти не раніше кінця 2018 р., а наступний рік пройде під знаком майбутніх президентських і парламентських виборів. Так що дата 1 січня 2020-го виглядає досить логічною.

У опозиції, щоправда, є своя логіка і свої фобії, і саме останні стали причиною жорсткої критики президентського законопроекту. На думку опозиціонерів, після того, як президентські зміни до Конституції пройдуть всі необхідні процедури, до вступу закону в силу залишиться занадто багато часу для того, щоб, наприклад, депутати майбутнього скликання внесли до вже прийнятого закону простою більшістю (226 голосів) зміни з відстрочкою вступу закону в силу, наприклад до 3020 р. Отже за логікою опозиції скасування недоторканості можна буде відкладати як завгодно довго. Таке, мовляв, хитрі "шулерство" від влади "бариг".

Можна не сумніватися, що нагнітати тему "шулерства" опозиція буде і далі. Тим більше, що часу, поки обидва законопроекти повернутися в парламент, пройде досить багато. Правда, фобії опозиції на рахунок цього "шулерства" як мінімум дещо перебільшені і більше скидаються на маніпулювання свідомістю.

По-перше, право парламенту простою більшістю голосів вносити зміни в проголосований вже закон про внесення змін у Конституцію, нехай і в ту частину, що безпосередньо змін в Основний Закон не містить, далеко не безперечно з юридичної точки зору. Тут як мінімум є певна юридична колізія і таке голосування можна буде оскаржити. А по-друге, голосувати за відстрочку зняття недоторканності депутатам доведеться публічно, що неминуче викличе відповідну реакцію суспільства і до кожного з депутатів, який проголосує "за", буде прикута особливо пильна увага громадськості. Так що далеко не факт, що парламент зважиться на подібний крок.

Як би те ні було, а перша вимога протестувальників під Радою парламентарії виконали в тому обсязі, в якому їм дозволяє законодавство на нинішньому етапі. Залишаються ще дві вимоги - новий виборчий закон і антикорупційний суд, з якими так просто, як з недоторканністю, явно не вийде. Обидва питання непрості і вимагають тривалих дискусій на всіх рівнях як поза парламентом, так і в комітетах, і в сесійній залі. На нинішньому етапі Порошенко ініціював створення в Раді робочої групи по створенню антикорупційного суду, а в порядку денному парламенту є три закону про виборчу систему.

Так що процес "великих реформ" триває, ось тільки швидкого результату явно не буде. І тепер перед протестувальниками стоїть дилема: або потихеньку розходитися по домівках, пригрозивши в разі чого повернутися, або продовжувати сидіти в наметах під Радою, намагаючись вникати в тонкощі виборчого та кримінального законодавства. А враховуючи, що в найближчі дні бабине літо змінить дощова і холодна осінь, у нинішнього "майдану" більше шансів перетворитися в алкопикник в центрі міста, ніж реально вплинути на роботу Верховної Ради.