Підготовка до "перемир'я". Якою видалася на Донбасі останній тиждень 2019 року

Все ті ж обстріли (мінометні, гранатометному), дії диверсійних і снайперських груп. Хіба що слава богу без втрат з нашого боку.

Можна говорити про те, що кардинально нічого не змінилося після мирних ініціатив Зеленського. Раніше окупаційна влада самостійно вирішують в якій мірі співпрацювати з місією ОБСЄ, яка на думку нашого військово-політичного керівництва є головним гарантом виконання зобов'язань сторін.

Так, наприклад, у звіті за 27 грудня читаємо, що "в період з 24 по 26 грудня патруль Місії було відмовлено 8 раз в доступі на непідконтрольні уряду території України". Вельми показові і місця куди не пускають європейських миротворців - це насамперед Приазов'ї (в районі Новоазовськ, Заіченко, Безименное). За дивним збігом обставин за повідомленням нашої розвідки та інформації від місцевих жителів саме тут базуються кадрові частини російської армії. Мало того, в деякі райони доступ заборонено навіть для місцевих бойовиків, а цивільні потрапляють в деякі населені пункти тільки за паспортом з місцевою пропискою.

Крім недопуску в тих же документах ОБСЄ можна прочитати і про те, що бойовики "пропонують покинути район". А на думку Зеленського-Хомчака саме ОБСЄ повинно не тільки "наглядати" за роззброєнням збройних формувань, але і навіть взяти на себе функцію контролю кордону з Російською Федерацією. Наскільки такі словесні вправи далекі від реальності говорити не доводиться.

Що стосується кількості обстрілу з боку окупаційних корпусів, то офіційні дані з нашого боку досить оптимістичні - так, за 28 грудня зафіксовано 8 обстрілу "з того боку", 27 грудня - 9, 26 грудня - 17, а 25-го числа -12. В принципі якщо судити по попередніх місяців роботи "нової" прес-служби, то можна говорити, що це цифри жодною мірою не можуть свідчити про посилення або зменшення ворожої активності, так як зверху дано чітку вказівку - поменше говорити про війну, а більше про те, що на Донбасі "ось-ось" настане мир.

Думаю, що після 1 січня 2020 р., коли наше військово-політичне керівництво вже заявило про "повному" припинення вогню, ми взагалі не побачимо повідомлень про обстріл з боку бойовиків. А вони будуть. Яскравий приклад нинішньої ситуації на лінії фронту є випадок 25 грудня, коли під Донецьком - в районі Красногорівки з боку окупованій Старомихайловки бойовики двома протитанковими керованими ракетами вразили армійський "Урал" з складу 56-ї мотопіхотної бригади. На щастя, ніхто з наших військових не постраждав.

Це таке собі закономірне завершення цілого року, який можна назвати "роком ПТУРов", коли обидві сторони активно використовували протитанкові ракетні комплекси для боротьби з технікою противника у прифронтовій зоні.

Так, 4 червня в районі населеного пункту Новоселівка Друга був обстріляний автомобіль ГАЗ-66 17-ї окремої танкової бригади, який здійснював доставку продуктів харчування. Тоді загинули двоє військовослужбовців і ще один був поранений.

З нашого боку найбільш відомою стала "полювання" противотанкистов 10-й гірничо-штурмової бригади взимку цього року в районі Сокольників, де за короткий час новітніми ракетами вітчизняного комплексу "Стугна-П" було знищено п'ять одиниць військової техніки супротивника.

На тлі спроб влади зробити "хорошу міну при поганій грі" військові продовжують займатися повсякденною діяльністю. Стрічка новин останніх днів прямо-таки рясніє повідомленнями про різноманітних навчаннях на фронті. Тут і відпрацювання навчально-бойових завдань танковими екіпажами, іншими службами.

Проте найбільш масштабними стали навчання з відбиття висаджування морського десанту умовного противника на азовському узбережжі. Варто сказати, що в останні пару років відпрацювання такого роду бойових дій є обов'язковими для всіх частин, які перебувають у бойовій відрядженні на Донбасі.

В цей раз були залучені як танки, мотопехота, так і артилерія (у вигляді 122-му САУ 2С3 "Акація" і 152-мм "Гіацинт") і навіть авіація (у вигляді пари збройних Мі-8). Цілком очевидно, що це вимушений захід, оскільки в разі реальної операції російського флоту ефективність бойової роботи тієї ж артилерії вельми сумнівна.

Адже після перекриття Росією Керченської протоки ні про яке реальне посилення корабельного угруповання на Азовському морі говорити не доводиться, ніяких ракетних засобів ураження кораблів супротивника немає, авіаційна складова в районі можливої висадки досить умовна. Саме розуміючи це положення, зараз різко активізувалися роботи по прийняттю на озброєння берегових ракетних комплексів "Нептун", так і запити до Вашингтону отримання подібних ракетних комплексів теж не випадкові.

В цілому ж можна говорити про те, що навряд чи варто очікувати в найближчі тижні якогось загострення на Донбасі - принаймні до 7 січня вже точно. А далі ситуація буде прямо залежати від того, яка буде погода, які чергові заходи по заспокоєнню бойовиків візьмуть наші влади, які будуть команди військовим. Ймовірно, після обміну військовополоненими, умови якого безпосередньо нав'язані Москвою, "після свят" ми побачимо і чергові узгоджені "точки розведення". І щось мені підказують вони знову будуть вкрай невигідні у військовому відношенні для нашої угруповання і створять чергові плацдарми для ймовірного настання окупаційних корпусів. Так це чи ні покаже буквально найближчі пару тижнів.